27/12/2025
Світ має почути цю історію молодої українки, учасниці проекту ТРАСТ. Адже вона вражає від початку і до кінця!
✨Привіт, мене звати Діана!)
Сьогодні я працюю в школі Олімпійського резерву в Києві, і для мене робота з дітьми, тренування та стоси прочитаних книг — це мій фасад. Моя стабільність. Але всередині мене — історія дівчинки, чия громадянська позиція народилася разом з нею. Я росла в часи змін, і у 2013-му під час Революції Гідності, будучи студенткою, втікала з навчання на Майдан. Не для гасел, а щоб бути корисною — носити чай та їжу тим, хто стояв за нашу свободу. А також мені довелося дізнатися, що це таке - бути в очікуванні тата з фронту ще з 2014 року.
А я ж завжди була «татовою донькою»!.. Риболовля, спільні походи, мовчазне розуміння одне одного. Повномасштабне вторгнення ми зустріли разом у Києві. Символічно, що саме 24 лютого 2022 року ми з татом мали разом іти до військкомату — моя медична освіта зобов’язувала до обліку. Але о 5-й ранку плани змінилися у всієї країни. Замість цього — швидкий збір, прощання, і тато знову на Донеччині...
А 19 травня 2024 року він став моїм ангелом-охоронцем ...назавжди.
Після втрати тата я пішла в «глуху оборону» від усього світу! Я не хотіла нікуди їхати, нікого бачити. Світ став сірим, а я ніби завмерла. Коли мама запропонувала поїхати в Рим на проєкт «Траст», я спочатку відмовилася. Я не вірила, що бодай щось може мені допомогти. Та врешті решт мама таки умовила мене спробувати. І саме на цьому проєкті волею випадку доля подарувала мені зустріч із однією дівчиною на імʼя Валері (вона була однією з учасниць-організаторів від італійського партнеру проєкту ТРАСТ фундації "Дона Луїджі Ді Лієгро"). Її запальна енергія стала для мене дзеркалом. Це був мій момент істини: я зрозуміла, що стою на місці, поки життя минає.
Завдяки спілкуванню з Валері я зрозуміла: тато боронив країну, щоб я жила, а не просто існувала! А пройдені сесії арт-терапії на проєкті дали мені силу відкритися. Я знову почала спілкуватися, сміятися і шукати шлях далі, попри мовні бар'єри чи внутрішній біль. Здавалося, ніби проєкт ТРАСТ дав мені право знову усміхатися!
Тож мій меседж сьогодні простий: якщо ви відчуваєте, що зупинилися — ризикніть.
Якщо зараз вам здається, що ваше життя стоїть на паузі — дайте собі шанс на цей ризик. Зробіть щось нетипове. Можливо, саме цей крок виведе вас до світла, яке ви так довго шукаєте в темряві.
✨✨✨Міжнародний проект Erasmus+ KA220-ADU «TRUST: Травма біженців у Європі – підхід через арт-терапію як програма солідарності для жертв війни в Україні» співфінансується Європейським Союзом та реалізується Нейропсихіатричним центром Святого Мартіна CNP Saint-Martin (Бельгія) у партнерстві з Національний університет "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка" (Україна), Epioni (Греція), Fondazione Don Luigi Di Liegro (Італія), LEKAMA Foundation (Люксембург) та EuroPlural Project (Португалія).