Psycholog Liudmyla

21/01/2022

Для тих, хто завше критикує 😉
Любіть себе, дітей і тих, хто Вас оточує.❤️❤️❤️

Oднажды я ела борщ и капля упала на белую футболку. "Что ж такое..." - подумала я. Но тут же простила сама себя. Себе ж надо прощать разные промахи.

Однажды еще маленький Макс ел суп и облил чистую рубашку. "Постарайся есть аккуратнее", - вылетело у меня на автомате. Я ж очень хотела быть идеальной.

И я решила. А попробую-ка в течение дня делать себе замечания. Такие, которые на автомате вылетают у взрослых в сторону промахов ребенка.

Утром я побрела на кухню и увидела в раковине невымытую с вечера чашку.

- Тебе сложно было помыть? - Прозвучало в ухе. - Надо приучать себя к дисциплине. А то ничего толкового не выйдет из тебя.

- Бррр... - Махнула головой. Толкового. Из меня и не вышло ничего толкового. Толковое - это, когда всю жизнь на одном рабочем месте. А я - перекати-поле.

Начала обуваться, собираясь по делам.

- Задник не загибай! Обувайся аккуратно. И вообще, лопатку для обуви надо использовать. Не знаешь, где? Как не знаешь? Вечно у тебя ба**ак. Ага-ага, пальцем помогай себе обуваться. Самое то - вот потому у тебя маникюра красивого и нет!

Настроение начало падать. Едкая штука эти комментарии - прям, как кислота.

Шагала по улице, птички, красота, пнула яблочко.

- Носки собьешь. Не напасешься на тебя обуви.

Уже дома, готовя обед, открыла шкафчик над головой, чтобы взять тарелку. Открыла. А закрыть забыла и каааак со всего размаху головой об угол дверцы - хряк!

В глазах звездочки. Голова болит. А в ухо изнутри:

- А я говорила! Сколько раз тебе повторять - закрывай дверцу! Вооот, расхлебывай.

Потом я села и загрустила. А в ухо:

- Что расселась, барыня? Дел по дому мало?

А потом, потом... До слез стало плохо. Потому что под присмотром такого голоса жить нереально. Именно жить.

А когда этот голос - твоя мама?

С тех пор мы играем с Максом в футбол упавшими яблоками - летом. А зимой - льдинами. Как-то полветки метро прошагали, пиная льдины большие и маленькие. Мы смеялись. И было плевать на ботинки!

Когда ему грустно, всегда обнимаю. Ведь это лучше слов. Вообще, лучше любых слов.

Любите и обнимайте себя и своих детей.
Изживите в себе противного комментатора. Пусть в памяти из детства останутся сбитые носки, пятна от вкусного супа, смех и уверенность - тебя любят и принимают любым.

Лена Лиговская

21/10/2021

Притча про ставлення до проблем

На початку лекції професор підняв склянку з невеликою кількістю води. Тримав її, доки усі студенти не звернули на нього увагу, а далі спитав:

– Скільки, на вашу думку, важить ця склянка?

– 50 грам!

– 100 грам!

– 125 грам! – припускали студенти.

– Я і сам не знаю, – зізнався професор, – щоб дізнатися, треба її поважити. Але питання у іншому: що буде, якщо я триматиму так склянку протягом кількох хвилин?

– Нічого, – відповіли студенти.

– Добре.

– А що буде, якщо я триматиму її годину? – знову запитав професор.

– У вас заболить рука, – відповів один зі студентів.

– Так. А що буде, якщо я, таким чином, протримаю склянку цілий день?

– Ваша рука оніміє, ви відчуєте сильну напругу у м’язах, і вам навіть може паралізувати руку. Доведеться відправити вас у лікарню, – сказав студент під веселий сміх аудиторії.

– Дуже добре, – невимушено продовжував професор, – але чи змінилася вага склянки протягом цього часу?

– Ні, – відповіли.

– Тоді звідки з’явився біль у плечі і напруга у м’язах?

Студенти були здивовані і збиті з пантелику.

– Що мені треба зробити, щоб позбутися болю? – запитав професор.

– Опустити склянку, – пролунала відповідь з аудиторії.

– Ось, – вигукнув професор, – точно так відбувається і з нашими життєвими проблемами та невдачами. Будете тримати їх в голові кілька хвилин – це нормально. Якщо думатимете про них більше часу – почнете відчувати біль. А якщо продовжуватимете в тому ж дусі і далі, це почне паралізувати вас. Ви не зможете нічим іншим займатися.

Мораль:

Важливо обдумати ситуацію і зробити висновки, але ще важливіше відпускати ці проблеми від себе в кінці кожного дня, перед тим як йдете спати. Таким чином, ви без напруги щоранку зможете прокидатися свіжими, бадьорими і готовими справлятися з життєвими ситуаціями.

29/09/2021

Чудовий текст,
поміркуйте ❤️🌹

Жити... Просто жити, насолоджуючись кожним днем... кожною миттю... Так, інколи, життя нам припідносить труднощі... розчарування... випробовування... Але... але вони тимчасові... Вони для нас є гартом... вони вчать нас робити висновки... вони є тим, що робить нас сильнішими, мудрішими, цілеспрямованими... Тому... Тому, треба жити кожний день, а не проживати дні за днем... Треба бачити красу в літній бездощовій спеці... в похмуро-сирих осінніх днях... в морозних зимових хуртовинах... у весні, яка ще може засипати снігом... Не бійтеся загубитися в коханих очах... Це краще, ніж загубитися серед сірих буднів... Не скупіться на теплі ніжні слова тим, кого ви любите... Не соромтеся гуляти, тримаючись за руки, навіть якщо вам вже далеко за... Просто, пам'ятайте, що настане колись день, коли ви вже цього не зможете зробити... Ходіть в кіно... музеї... Вчіться кататися на роликах, ковзанах чи велосипеді... Вчіть мови... Співайте... Запишіться на танці... Ходіть в походи або відвідайте родичів чи друзів...
Бережіть тепло вашого серця, огортаючи його безмежною любов'ю до життя і до тих, хто відповідає вам тим же... Живіть життям, яке буде цим життям наповнене... Усміхайтеся... Радійте... Просто живіть життям, про яке колись захочеться і не буде соромно розповісти своїм онукам...

Emma UA

25/09/2021

Як хочеться, щоб хтось приємно здивував і …
🌹🤗🥰

#ЛінаКостенко #Осінь 🍁🍂

18/09/2021

❤️❤️❤️

Я вже ніколи не буду маленькою,
І на колінах не примощусь.
Мама так швидко стала старенькою...
І я за неї все більше боюсь.

Знали б, як страшно, коли ви згасаєте.
Бачити шлях, що збіга до кінця.
Часто в молитвах крізь сльози
благаємо:
"Дай, Боже, мамі найдовше життя!"

Я вже ніколи не буду маленькою,
Але для мами я завжди дитя.
Хай буде сивою, в зморшках, старенькою.
Лише б в очах не згасало життя...

О. Будчук

10/09/2021

⚡❤Люблю працювати з МЕТАФОРОЮ вона відкриває глибини нашого внутрішнього світу, допомагає зрозуміти причину нашого занепокоєння, чітко сформулювати наш внутрішнє нерозуміння і знайти відповідь.
👥🗣Образи, які постають перед нами, ніби посланці нашого внутрішнього світу, дивлячись на них з нашої підсвідомості виникають емоції, реакції на ті чи інші житєві ситуації, над якими ми навіть незадумувалися.
🤗Це дійсно універсальний інструмент в роботі з підсвідомістю. Вони створюють безпечний простір для пошуку і формулювання рішення, запускають процес самозцілення і пошуку виходу з некомфортної ситуації.⚡

20/08/2021

⚡Цінуйте кожну хвилину свого життя!🌹❤️ Літо повернеться наступного року 🌻, але ця мить вже не повториться...🤗

16/04/2021

⚡“Страшенно втомитися… – це коли різні куточки твоїх почуттів стають незрозумілими тобі самому. І ти починаєш жаліти себе і сердитися на оточуючих. А вже через це – сердитися на себе і шкодувати оточуючих … Ну, приблизно так”.
Haruki Murakami

14/04/2021

“Часто трапляється, що саме з дрібниці починаються найважливіші у світі речі”. (Haruki Murakami)

⚡️Мильні бульбашки, вони як настрій який ми створюємо для себе.🙂🙃😉
Те якими вони будуть залежить від того як ми їх надуваємо🌪💨🌬, наскільки гармонійно вдуємо повітря.🌈
Звичайною, від рівноваги подиху залежить на дуття найбільшої і яскравішої. Тієї, що принесе нам радість і задоволення. 🎈🎈🎈
А якщо подує вітер, то це наше внутрішнє ставлення до обставин, які ми можемо спрямувати в потрібному для нас напрямку.🌍⭐️🪐
❤️❤️❤️ Гармонія важлива навіть при такій простій справі!!!
L.D🌹❤️

07/04/2021

Цікаво як Ви розумієте вираз "ТУТ І ТЕПЕР" і чи взагалі це потрібно?
Адже нас оточує стільки можливостей, різноманітних гаджетів. Ми немов "Наполеон" можемо дивитися телевізор і гортати стрічку у фейсбуці. І в цей час розв'язувати з дитиною домашнє завдання. А ще їсти бутерброд і запивати його чаєм.
Дивна преспектива якості, чи не так?
Чи вміємо ми зосереджуватися і чому в даний час збільшується кількість дітей в яких порушення уваги, так в чому ж причина?
І що з цим робити?
Давайте подумаємо разом
Чекаю на коментарі😉

07/04/2021

Мені часто доводилося писати про підсумки адаптації учнів до навчання🤫😉, іноді в мене це викликало суперечливе ставлення🤓. Але зараз не про це.🤭🤭🤭
Будучи в Польщі другий рік і маючи 3 дітей👼👼👼, чудового віку, як 8, 16 та 19 років ( психологи мене зрозуміють). Приємності адаптації я відчула в повному обсязі, як мама та і як психолог‍🧏‍♀️. При тому, що моя найстарша дитина (донька) залишилась в Україні.👩‍
Повірте, ми часто знаходимо причини неприємним ситуаціям з дітьми ... Мовляв: підлітковий вік, поганий вплив, чи навіть таке, як батьки звинувачують один одного у неправильному вихованні. Та саме улюблене «У всьому винна бабуся, адже вона, все дозволяє».❤️❤️❤️
І чомусь нікому не спадає на думку, що усе близьке оточення дитини (батьки, брати, сестри, бабусі та дідусі, можливо навіть рідні дяді та тьоті) впливає на виховання та її розвиток.
А адаптація в іншій країні не є такою страшною, якщо правильно її організувати!
Набагато важче виправити помилки, які ми робимо, «коли у нас немає настрою». І потім розповідаємо про погану адаптацію чи стрес від переїзду для дитини. ✈️🚌🚗
Адже так ПРОСТІШЕ!
І на запитання, як діти адаптуються при переїзді в іншу країну?
Відповім: По різному, так само, як і дорослі. Але адаптація наших дітей залежить від нашого сприйняття ситуації.👩‍❤️‍👨

07/04/2021

Приклад того, як батьки думають, що вони завжди знають, що краще для їхніх дітей.
І їхні чада не можуть впоратися з різноманітними труднощами у житті.
Але причина кроїться глибше, не в дитині, а в самих батьках. Це все наш страх!
Цим ми лише створюєм перешкоди у розвитку.
Чому ви вважаєте, що діти обов‘язково зроблять помилку?
Можливо їхнє рішення буде правильне відразу, а навіть якщо ні, то дитина здобуде ЦІННИЙ ДОСВІД.
Батьки повинні спрямовувати дитину, а не робити за неї те, що вона може зробити сама.
Довіряйте дитині та дозвольте зробити СВІЙ ВИБІР!!!

07/04/2021