14/10/2025
Співзалежна поведінка – це особливий стан, коли людина настільки глибоко переживає за близького, який бореться з залежністю, що її власне життя стає ніби другорядним. Вона віддає свої сили, емоції та ресурси, щоб підтримати іншого, інколи забуваючи про себе.
Це не хвороба, а скоріше певний сценарій поведінки, який формує глибокий зв’язок.
Коли в сім’ї з’являється залежність, вона стає не лише проблемою однієї людини. Наркотик чи алкоголь втягує у свій вир сім’ю цілком. Близькі намагаються рятувати, прикривати, контролювати, — і поступово самі стають заручниками. Це і є співзалежність.
У таких родинах живе постійне напруження: страх за завтра, безсонні ночі, сором перед сусідами й родичами. Співзалежні починають жити чужим життям, забуваючи про власні потреби. Мама мовчки виплачує борги, батько закриває очі на брехню, брат чи сестра відмовляються від своїх планів, аби тільки втримати рівновагу вдома.
Але правда в тому, що така «рівновага» ілюзорна. Співзалежність виснажує не менше, ніж сама залежність. Людина починає жити не своїм життям, а тінню іншого, і поступово втрачає себе.
Важливо говорити: допомога потрібна не тільки тим, хто бореться з наркотиками чи алкоголем, а й тим, хто поруч. Близькі мають право на власне життя, на відновлення, на підтримку. І перший крок — чесно подивитися правді в очі: «Так, я теж страждаю від цієї хвороби. І мені потрібна допомога».
Лише тоді можна розірвати порочне коло, дати шанс собі й наркозалежному вирватися з темряви.
#тскрепость
