20/10/2025
💬 Чи можна «капати хімію» у руку з боку операції при РМЗ, якщо були видалені лімфовузли?
Це питання я чую дуже часто — і на очних консультаціях, і в коментарях під публікаціями.
Давайте розберемося разом.
👇👇👇
Почну з головного.
На основі багаторічної клінічної практики можу сказати: після видалення лімфатичних вузлів у пахвовій ділянці (пахвова лімфаденектомія або біопсія сигнальних лімфатичних вузлів) пацієнткам рекомендовано дотримуватися певних запобіжних заходів щодо руки з боку операції.
Це допомагає знизити ризик розвитку лімфедеми — набряку, який може з’явитися через порушення лімфовідтоку.
Йдеться про такі правила:
уникати забору крові з цієї руки;
не ставити катетери чи системи для інфузій;
не вимірювати артеріальний тиск на цій кінцівці.
Чому це важливо?
Бо будь-яка травматизація, навіть мінімальна, може порушити лімфообіг і викликати або поглибити набряк. А лімфедема — це стан, який суттєво впливає на якість життя пацієнтки.
👇👇👇
Що говорить наука?
У медичній літературі часто зазначається, що доказова база щодо суворої заборони маніпуляцій на «операційній» руці залишається обмеженою.
Інакше кажучи, чітких доказів шкоди від разової ін’єкції або вимірювання тиску поки що немає.
Але водночас у більшості сучасних клінічних настанов (ASCO, NCCN, ESMO, NICE) вказано, що краще дотримуватися обережності.
Тобто — по можливості використовувати протилежну руку для венепункцій, ін’єкцій чи вимірювання артеріального тиску.
Це вважається більш безпечним підходом і допомагає мінімізувати ризики.
Якщо ж іншої альтернативи немає — наприклад, коли венозний доступ на протилежній руці ускладнений — використання руки з боку операції можливе, але лише за відсутності ознак лімфедеми.
Таке рішення має ухвалюватися індивідуально, після оцінки стану пацієнта.
👇👇👇
Важливий момент
Огляд сучасних публікацій підкреслює: робота з пацієнтами після операцій при раку молочної залози потребує міждисциплінарного підходу.
До цього процесу залучені не лише хіміотерапевти, а й хірурги, онкологи, фізіотерапевти, медсестри.
Тільки спільна координація дій допомагає запобігти ускладненням і зберегти якість життя пацієнтки.
І, зрештою, саме так реалізується головний принцип медицини — «не нашкодь».
