05/06/2024
Що ми знаємо про сказ?
Хочемо навести приклад клінічного випадку сказу, що мав місце в цьому році у Харківській області (з доповіді епідеміолога, проф. кафедри епідеміології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця п. Ірини Коглесникової, Pedsmart вакцинація 2024).
Випадок сказу мав місце цього року у Харківській області. Чоловік, віком 60 р., що проживав у приватному будинку, захворів 12.02.2024. Зі скаргами на підвищення температури тіла до 39 ℃ та озноб, чоловік звернувся до сімейного лікаря. Йому було призначено загальні аналізи крові та сечі. Лікувався амбулаторно від ГРВІ. Через 2 дні вночі при спробі випити води у нього виникли судоми. Чоловік викликав екстрену медичну допомогу та був госпіталізований до обласної інфекційної лікарні з діагнозом сказ під питанням. Був оглянутий лікарем інфекціоністом та реаніматологом та виставлений діагноз клінічно: сказ (через наявність гідрофобії (страх води) та аерофобії (страх повітря). Був проведений консиліум лікарів та підтверджений діагноз сказ. На жаль чоловік помер на 5-й день захворювання, оскільки сказ – це хвороба зі 100% летальністю. Діагноз був підтверджений посмертно. З даних епід. розслідування вияснилося, що 03.02.24 чоловік був покусаний власною кішкою за палець лівої руки. Кішка захворіла того ж дня. Вона не була агресивною, у неї хода стала хиткою, з’явилась блювота. Власник ізолював її в сараї, купив ліки у вет. аптеці. Ще раз був покусаний при спробі кішці дати ліки. Кішка померла 08.02.2024. З приводу укусу чоловік по медичну допомогу не звертався, рану на пальці не обробляв. Дружині постраждалого, яка також доглядала за кішкою, 14.02.24 розпочато курс антирабічної допомоги. Зять померлого був покушений 30.12.23 на вулиці собакою, по медичну допомогу не звертався. Йому також розпочато курс антирабічної допомоги 20.02.24.
Природними осередками сказу є дикі хижі тварини. В Україні це лисиці, вовки, єнотоподібні собаки. Важливо памʼятати, що у світі майже 99% випадків передачі вірусу сказу людям відбувається від домашніх собак. Однак на сказ можуть хворіти не тільки домашні собаки та кішки, але і свійські тварини: коні, кози, корови, вівці та інші.
Також треба памʼятати, що на сказ можуть хворіти і гризуни. Зокрема щури, їжаки, білки та інші.
Окремим рядком стоять кажани. Вони вважаються дуже небезпечними в тплані ризику зараження сказом.
Якщо вас вкусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!
Симптоми сказу
У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:
🔹місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
🔹кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
🔹віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).
Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.
Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.
Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.
На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.
Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів):
🔸наявні сліди від укусів;
🔸гризуть місце укусу;
🔸ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
🔸слабкий апетит;
🔸їдять неїстівне;
🔸слинотеча;
🔸блювота.
Збуджена стадія (2–3 дні):
🔸агресивні;
🔸збуджені;
🔸нападають;
🔸намагаються утекти;
🔸гризуть землю;
🔸їдять неїстівне;
🔸конвульсії;
🔸блювота;
🔸параліч;
🔸косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):
🔸виснаження;
🔸повний параліч;
🔸смерть.
Механізм інфікування
Зараження сказом відбувається при потраплянні на пошкоджену шкіру або слизові оболонки зараженої слини, спинномозкової рідини або частинок мозку хворої тварини.
Вкрай важливою є обробка рани. Неправильна обробка рани є одним із
факторів неуспішності антирабічної профілактики.
🔹Рясно промити рану проточною водою з милом;
🔹Просушити рану;
🔹Обробити рану антисептиком;
🔹Краї рани впродовж щонайменше 3-х днів не висікати і не зашивати, за винятком ушкоджень, що потребують спеціальних хірургічних втручань за життєвими показаннями;
🔹Накласти стерильну пов’язку.
Лікування сказу
У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.
Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.
Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.
У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, обслинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.
Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.
Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.
Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.
Профілактика сказу
Для профілактики сказу необхідно:
🔸регулярно вакцинувати свійських тварин;
🔸уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.
Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!
Перша медична допомога після укусу
Якщо вас укусила тварина негайно зверніться до лікаря!
Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.
Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.
Обов’язковому щепленню підлягають люди:
🔹яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
🔹покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
🔹подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
🔹які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.
Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.
