21/11/2024
Це мало бути написано 3 місяці тому 😊
У моєму житті подолано багато вершин.
Кожна з них давалася хардкором. Кожна- була вчителем.
Та скільки б не було вершин,у підніжжя-завжди страшно та моторошно.
Усвідомлення,що зійдеш ти іншим. Адже дорога-це завжди ризик. Часто на кону стоїть все. Часто свої стають чужими,а далекі- близькими. Часто посміхаєшся через німий крик відчаю. Часто супроводжує тільки віра- “доказ небаченого та підстава сподіваного”,як пише Біблія..
Та саме в дорозі здобувається найдорогоцінніше-ДОСВІД !
І там,на вершинах,оглядаючись назад,дивуючись тому,що пройдено, ми усвідомлюємо нові сенси,ми знаходимо справді своїх,ми знаходимо... НОВИХ СЕБЕ ..
Зараз я знову у підніжжя. Знову шлях здається нереальним. Знову моторошно. Знову розумієш,що вороття немає,а будеш новий ти. Знову розумієш,що щось (когось) втратиш, когось знайдеш..
Страшно. Ризиково... Драйвово!
Наче сама своєму життю здаю екзамен. Цікаво,яка буде оцінка?🤔🧐
П.с. Дякую Богу, своєму чоловікові та рідним, і всім,хто був поряд : у підніжжях, на вершині,а найбільше-дорозі!!🫶
