26/12/2022
Зазвичай я фотографувався в операційній намагаючись передати атмосферу, злагодженість колективу, важкість клінічного випадку тощо.
⠀
Зараз інший час, на бекграунді звичайно не операційна але тут і атмосфера, і злагодженість дій колективу, і дійсно важкі випадки. Це не звичайна лікарня в яку привозять хворих, де дружній колектив збирається на корпоративи, та це взагалі не лікарня, тут кожний другий пацієнт твій знайомий.
⠀
Так, тут страшно інколи дуже, подекуди навіть не за себе, а за хлопців які ще ближче до ворога, які з самого нуля або з -1 потрапляють до нас. Справжні воїни, сини своєї Батьківщини, люди які попри страх, біль і нестерпиму втому, наближають перемогу України, і на жаль, інколи це коштує їм життя.
⠀
Я знаю багато чоловіків які знаходяться в тилу або у прифронтових містах і забезпечують бійців усім необхідним, хто долає кордони інколи декількох країн щоб провезти волонтерку для тих хлопці на 0, вони теж Герої.
Знаю тих хто своєю працею тримає економіку країни. Не мало хлопців зараз за кордоном. ІТшники, моряки, стоматологи які заробляютьі донатять в ЗСУ чи Малі суми та докладають зусиль до перемоги, точно більше ніж підари, що бухають на лавках і ховаються від військкоматів.
⠀
Десь бачив статистику, що за спиною лише одного військового стоять близько 20 чоловік котрі забезпечують його «тил». Тож завжди кажу, що всі молодці кожен робить те, що може для спільної справи і дуже вдячний всім хто допомагає особисто мені і моєму підрозділу.
⠀
Є ще одна категорія, не виходить придумати їм назву, думаю народ придумає. Дуже цікаво як себе зараз почувають «чоловіки» які виїхали з країни, інколи «підарськими» шляхами, ті хто постить в соц. мережах нове життя в новій країні, ті хто в лиху годину кинув свою країну на плечі 20 річних контрактників і мобілізованих, волонтерів та всіх українців. Головне питання чи є в такої «людини» гідність, честь? Чи залишився лише страх.
⠀
Та менш із тим, хай мишачі проблеми лишаться мишам. Нам своє робити. Переможемо.
