22/01/2024
Донеччина. 20 км від лінії фронту.
Дідусь, 84 роки: « в мене дружина лежача, після інсульту. То я йду, набираю воду з колодязя, кидаю в пічку трохи вуггілля, грію воду. Мию бабу спочатку, а потім в пляшки заливаю і під ковдру складаю. Бо холодно. Даху в будинку немає, снаряд попав. А полагодити не можу, старий вже. Нам головне до літа дотягнути».
Військовий, 20 років: «ну шо там, не критично? Проживу ще 3 роки? А потім обіцяю, я схожжу на обстеження. Від цієї хвороби швидко ж не помирають?»
Серце просто розривалось від тієї кількості болю, яку ми побачили і почули 💔
