https://www.facebook.com/121994027659319/

Psychologist_Zakashanska, Kyiv (2025)

08/12/2025

Знаєте, що цікаво?
Ми живемо в час, коли штучний інтелект може зробити для нас ідеальну картинку, де все виглядає просто вау.

Але є парадокс.
Коли я дивлюся на своє супергарне фото, згенероване ШІ, я все одно відчуваю себе трохи… ну, не собою. Чи, навіть, зовсім не собою.

Бо це не я позувала, не я стояла перед камерою, у мене взагалі зараз не той душевний стан
Це просто нейромережа вирішила: «ось тобі ідеальна версія тебе».
І тут з’являється когнітивний дисонанс: наче я — і наче мене там за картинкою немає. Порожнеча.

І от ми всі хочемо природності, але водночас існує спокуса ідеалізованої картинки.
Так, у мене є зморшки, так, у мене не такі великі очі, як у фільтрах — але це я. І люди хочуть бачити живих людей.

І ось що важливо.
Є цілком реальні дослідження, які показують: коли ми часто бачимо «покращені» або «ідеалізовані» версії себе, це може знижувати самоприйняття і підсилювати невдоволення зовнішністю.

📌 Fardouly & Vartanian (2016) довели, що порівняння себе з відредагованими фото в соцмережах напряму погіршує образ тіла.
📌 Choukas-Bradley et al. (2020) показали, що «ідеалізовані» зображення активують у мозку механізми соціального порівняння, що зменшує прийняття себе і підвищує тривожність щодо зовнішності.

Тому любити свою автентичність — це не просто тренд.
Це вже про психічне здоров’я. Бо якщо ШІ створює «кращу» версію нас, мозок починає порівнювати — і не завжди на нашу користь.

Я використовую ці фото як референс для цього поста.
А ви як ставитеся до публікації у соцмережах фото, створених ШІ?
(І мені справді цікаво, хто дочитав до кінця )

08/12/2025

Розставання — це завжди біль. Навіть якщо рішення було вашим, навіть якщо «так буде краще». Втрачається не тільки людина, а й звичний спосіб життя, мрії, надії, уявлення про майбутнє.
І пережити це — процес, який потребує часу і турботи про себе.

Ось кроки, які допомагають пройти цей період м’якіше:
1. Дайте собі право відчувати
Сум, гнів, розчарування — це не слабкість, а нормальна реакція. Емоції треба прожити, а не «перемкнути».
2. Не ідеалізуйте стосунки
У перші тижні легко згадувати тільки хороше. Але важливо пам’ятати всю картину: і радість, і складності.
3. Поверніться в тіло
Прогулянки, сон, вода, теплий душ — прості тілесні дії допомагають стабілізувати нервову систему.
4. Зменшіть контакт
Хочеться перевіряти соцмережі чи писати — але це лише продовжує біль. Дозвольте собі дистанцію.
5. Не залишайтесь наодинці з переживаннями
Говоріть з друзями, сім’єю або спеціалістом — проговорені емоції легше переносити.
6. Заберіть провину з плечей
Стосунки — це завжди двоє. Ви не зобов’язані тягнути відповідальність за все, що сталося.
7. Поверніть себе собі
Книги, спорт, творчість, нові інтереси — маленькі радощі допомагають зібрати себе наново.
8. Створюйте нові ритуали
Там, де раніше були «наш» маршрут, «наша» кава — можна створити щось своє, нове, особисте.
9. Дивіться вперед дуже маленькими кроками
Сьогодні прожити день. Завтра — трохи більше. Майбутнє з’являється поступово.
Як психологиня, я знаю:
розставання — це не про «закінчення», а про точку, з якої починається інше життя.

Не завжди одразу світле, але точно — ваше.
💛 Якщо вам потрібна підтримка в цьому періоді — запрошую на консультацію чи терапевтичну сесію. Ми пройдемо це разом.

05/12/2025

Дорогі читачі,
хочу звернути вашу увагу на один дуже ефективний підхід — мультимодальна психотерапія. Цей метод по-справжньому допомагає, коли звичайні розмови «що болить» вже не дають бажаного ефекту.

Що таке мультимодальна психотерапія?
Це терапія, яка враховує не лише одну сторону нашої поведінки чи емоцій — вона працює зі всім комплексом: думки, емоції, тіло, поведінка, оточення. Метод був розроблений Арнольд Лазарус.

Як вона діє?
Ми розглядаємо думки: що ви думаєте про себе, свою ситуацію, інших.
Аналізуємо емоції: що саме ви відчуваєте, і як це проявляється.

Увага до тіла: чи є напруга, чи є фізичні відчуття, які ви ігноруєте.
Робота з поведінкою: що ви робите, коли відчуваєте стрес або конфлікт.
Контекст — оточення: люди, місця, звички, які підтримують чи підривають ваше психічне благополуччя.

Навіщо це?
Бо часто проблема не лише в одному вимірі. Наприклад: емоція болю виникає через думки («я недостатній/недостатня»), і тіло реагує (напряження, головний біль), і поведінка — уникання чи конфлікти, а оточення це підсилює.
Мультимодальний підхід дозволяє працювати одночасно з кількома рівнями — і таким чином досягати змін глибше і швидше.

Що ви можете отримати?
Краще розуміння себе: як саме думаєш, відчуваєш, дієш і реагуєш.
Навички, які допомагають керувати не лише симптомами, але й іншими сторонами людської системи.

Покращення самопочуття, менше внутрішніх гойдалок, більше стабільності.
Підтримка, коли «звичайна розмова» вже не допомагає — і потрібен системний підхід.

Запрошую записатись на психологічні або терапевтичні сесії (проте в іншому напрямку), щоб ми разом виявили, які саме модулі варто опрацювати, і ввели зміни до вашого життя вже зараз.

01/12/2025

Іноді люди приходять у терапію не тому, що «в них щось не так», а тому що життя змінюється, тисне, лякає або ставить запитання, на які складно відповісти наодинці.

Тому зібрала 10 найчастіших запитів, з якими звертаються саме до мене:
1.«Не знаю, хто я і чого хочу»
Відчуття чужого життя, втрата орієнтирів. Шукаємо цінності, бажання, напрям.

2. «Допоможіть змінити партнера / дитину / босса / маму»
Коли фокус на «змінити когось» — та справжня робота часто про те, як ви ставитесь до взаємодії, як ви спілкуєтесь і як обираєте себе.

3. «Зробіть, щоб я цього не відчував(ла)»
Бажання вимкнути неприйнятні емоції: страх, гнів, сором. Підхід — не про придушення, а про усвідомлення і здорове проживання.

4. «У мене депресія»
Коли стан пригніченості, втоми, відсутності сенсу перетинає поріг просто “поганого настрою”. Працюємо як з симптомами, так і з глибинними причинами.

5. «Я ледачий(а) й безвідповідальний(а)»
Коли проблеми прокрастинації, самосаботажу чи невиконаних обіцянок сприймаються як “я така/такої”. А ми шукаємо: що стоїть за цим, і як створити нові звички.

6. «Я постійно турбуюсь»
Тривога стає супутником: “а що якщо…”, “а коли буде…”, “я не впораюся”. Працюємо над тим, щоб страх перестав керувати — і ви отримали інструменти стабілізації.

7. «Хочу, щоб усе стало, як раніше»
Втрата роботи, стосунків, травма чи хвороба — і бажання повернути “раніше”. Допомагаю знайти шлях вперед, а не застрягати у минулому.

8. «Був(ла) у лікаря, але він сказав, що мені до психолога»
Коли тіло сигналить, а відповіді не знаходяться. Психіка й тіло взаємопов’язані — працюємо в комплексі.

9. «Хочу знати, як жити правильно — навчіть мене?»
Запит “є правильний шлях?” — але у терапії важливо не шаблон, а ваш власний спосіб жити, погоджений із вашими цінностями.

10. «Не знаю, як правильно виховувати дитину»
Батьківство часто приносить і радість, і страх одночасно. Люди звертаються, коли не розуміють, як реагувати на емоції дитини, як говорити без крику, як встановлювати межі, не завдаючи шкоди, або як не повторювати помилки власних батьків.

Запрошую записатись на консультацію або терапевтичну сесію, щоб ми разом побачили, що саме зараз для вас — і як можна рухатись далі.

28/11/2025

У складні моменти ми можемо відчувати, що емоції надто сильні, реакції — різкі, а стосунки — ніби «гойдалка»: то дуже близько, то раптово боляче й напружено.
⠀
Коли життя виглядає як хаос всередині, на допомогу може прийти діалектично-поведінкова терапія (DBT) — підхід, створений спеціально для людей, яким важко впоратися з інтенсивними емоціями.

Чим DBT корисна?
- Навчає регулювати емоції. Не приглушувати — а справді керувати ними так, щоб вони не забирали контроль над вашим життям.
- Допомагає витримувати стрес. Ви отримуєте інструменти, які працюють навіть у моменті кризи.
- Покращує стосунки. DBT вчить говорити про свої потреби, ставити межі й взаємодіяти без вибухів і виснаження.
- Повертає до усвідомлення «тут і зараз». Ви краще відчуваєте себе, свої реакції та свої кордони.
- Комбінує прийняття і зміни. Визнати те, що з вами відбувається — і водночас м’яко рухатись до нового способу життя.

Іншими словами:
DBT — це не «про те, щоб терпіти», і не «про те, щоб змінитись за секунду».
Це про ставати стійкішими, розуміти себе глибше та навчитись керувати внутрішнім штормом так, щоб він більше не керував вами.
Якщо ви відчуваєте, що вам потрібна підтримка, розуміння та навички, які реально допомагають жити спокійніше — я поруч.
⠀
Запрошую записатися на психологічні або терапевтичні сесії. 💛

24/11/2025

Коли ми вирішуємо звернутися до психолога чи терапевта, часто постає питання: у якому форматі працювати?
Чи це має бути один-на-один, чи з партнером/сім’єю, чи взагалі в групі? Кожен варіант має свої переваги — і вибір залежить саме від вас, вашої ситуації й цілі.

Індивідуальна терапія
Це формат «лише ви й терапевт». Він чудово підходить, коли:
• важливо розібратися всередині себе, з власною історією, тригерами чи травмами;
• ви хочете присвятити увагу своїм потребам і темпам;
• не готові або не хочете одразу ділитися процесом із партнерами чи групою.
Індивідуальна терапія дозволяє глибоко працювати саме з вашим досвідом.

Парна / сімейна терапія
Цей формат актуальний, коли:
• є важливі стосунки, у яких хочеться змінити взаємодію, порозуміння, конфлікти;
• обидва (або кілька) членів сім’ї чи пари готові працювати разом;
• важливий діалог, спільне розуміння і зміна моделі взаємодій.
Наприклад, парна терапія допомагає партнерам зрозуміти один одного, навчитися говорити й бути почутими як одне ціле.

Групова терапія
Формат, коли кілька людей працюють із терапевтом одночасно. Переваги:
• бачите себе в «дзеркалі» інших — це допомагає усвідомити власні патерни.
• ви отримуєте соціальну підтримку, відчуття, що не самотні у своєму досвіді.
• часто це економніше чи має іншу динаміку, ніж індивідуально.
Все психологи

Та важливо: групова терапія підходить тим, хто готовий працювати в присутності інших і ділитися досвідом.

Як обрати?
Запитайте себе:
Яка моя основна мета терапії зараз?
Чи готовий/готова я ділитися з партнером чи групою?
Чи є у мене тема, яку краще обробляти самостійно?
Який формат мені комфортний і безпечний?
Почніть з відповіді на ці питання — і формат стане зрозумілішим.

💛 Запрошую на консультацію або терапевтичну сесію, щоб ми разом зрозуміли, який формат стане найбільш ефективним для вас — і як саме розпочати.

21/11/2025

Читачі,
Сьогодні хочу поговорити про те, чому ми іноді брехуни — і що з цим можна зробити.
Ми часто вважаємо брехню чимось глобальним, злим або радикальним. Але насправді — це може бути не так. Наприклад: ми замовчуємо правду, бо не хочемо когось засмутити. Або кажемо “все гаразд”, коли насправді відчуваємо втому чи розчарування. Таким чином ми ховаємо правду — не лише від інших, а й від себе.

Чому ж ми так робимо?
Щоб захистити когось, кого любимо: наприклад, не говоримо близькій людині всю правду, щоб її не турбувати.

Щоб захистити себе або свої інтереси: наприклад, підприємець може сказати, що усе «в порядку», хоча ситуація інша.

Щоб виглядати краще: ми показуємо себе у вигідному світлі, бо боїмося, що з “чистою правдою” нас не приймуть.

Щоб врятуватися від важких почуттів чи усвідомлення: ми обманюємо себе, щоб не дивитися в обличчя своєму страху, вразливості, самооцінці.

І що з цього випливає?
Брехня приносить не лише тимчасове полегшення — часто за нею слідує тривога, почуття провини, усвідомлення втрати зв’язку зі справжнім “я”.

Коли ми живемо в брехні — навіть маленькій — ми втрачаємо свободу бути собою. І часто підсвідомо прагнемо правди, бо саме вона дає відчуття цілісності.

Що можна зробити вже сьогодні?
Запитайте себе: “Чи я щиро говорю те, що відчуваю?”
Визначте: “Де я себе обманюю — перед іншими чи перед собою?”
Зробіть маленький крок до правди — навіть якщо це просто визнання перед собою: “Так, мені боляче” або “Я не впевнена”.
Якщо хочете — розберемося разом, чому саме вам іноді легше брехати, і як створити внутрішній простір для правди.

Як психологиня я поруч, щоб допомогти вам зрозуміти себе глибше, відчути живе «я» без масок і напівправд. Запрошую записатись на психологічну чи терапевтичну сесію 💛

#психологія #щирість #самопізнання #психотерапія #запишись

18/11/2025

Буває так: наша увага постійно чіпляється за щось одне — за думку, емоцію, переживання. Це і є фігура — те, що зараз у центрі.
А все інше у нашому житті — спогади, фон настрою, ситуації навколо — стає просто фоном.

У гештальт-підході важливо розуміти цю різницю.
Бо інколи ми застрягаємо у чомусь болючому — і це надовго стає нашою “фігурою”.
А інколи навпаки: ми так заглиблюємося у хаос щоденних справ, що перестаємо бачити свої справжні потреби.

Що можна зробити вже сьогодні?
• Зупиніться на хвилину й запитайте себе: “Що зараз найбільше займає мою увагу?” — це і є фігура.
• А потім: “Що я ігнорую або не помічаю?” — це фон.
• Подумайте, чи хочете ви тримати цей фокус далі, чи, можливо, настав час переключити увагу.
Коли ми розрізняємо фігуру й фон, ми краще розуміємо себе, свої реакції й те, чого насправді потребуємо.

Хоч я працюю в іншому підході проте, якщо хочете розібратися у своїх переживаннях і навести внутрішній порядок — я поруч.
Запрошую записатися на психологічні або терапевтичні сесії 💛

02/10/2025

злиття ≠ близькість

Коли весь фокус — на партнері, зростає тривога, зникають межі й власні інтереси. З’являється ілюзія: «ми завжди разом», а вибір і свобода — зникають.

Ознаки поглинаючої любові:
— постійний контроль і страх втратити стосунки;
— думання «чорно/біло», образи, психосоматика;
— питання «чому я — все, а мені — нічого?».
Вихід — не в ще більшій самопожертві, а в поверненні суб’єктності: свої межі, свої бажання, своє життя. Терапія допомагає витримати окремість і будувати стосунки, де двоє — живі й вільні, а не злиті в ілюзії.

Якщо тема болить — дайте знати в повідомленнях, узгодимо зручний час для консультації.

04/08/2025

Що таке емпатія (і чим вона відрізняється від співчуття)?

Ми часто плутаємо ці поняття. Хоча різниця є — і велика.

Співчуття — це емоційна реакція на чиюсь скаргу. Це коли ми хочемо підбадьорити, дати пораду, оцінити ситуацію або навіть «полагодити» її однією фразою. Насправді це позиція трохи зверху: «Я бачу, що тобі важко, але я залишаюся осторонь». Карл Роджерс називав це оцінюючим розумінням із зовнішньої позиції.

Співчуття створює дистанцію, а не близькість. Тому після нього людині рідко стає легше.

Емпатія — інше.

Це здатність стати поруч, не відмахуючись від чужих почуттів.

Емпатія складається з чотирьох компонентів:

Встати на місце іншого й визнати, що його досвід — реальний для нього.
Не оцінювати й не засуджувати.
Розпізнати почуття й назвати його.
Бути поруч і дати знати: «Я бачу, як тобі зараз».
Це не означає злитися з людиною у її болю. Це — побачити ситуацію її очима й бути поруч.

Наприклад, подруга каже:
«Чоловік весь час на роботі, я скоро збожеволію».

Співчуття звучить так:
«Не переймайся, з’їзди у відпустку — все налагодиться».

А емпатія — так:
«Ти, здається, зовсім виснажена»,
«Мабуть, тобі дуже самотньо»,
«Я слухаю тебе і відчуваю, як це важко».

Коли ми проявляємо емпатію, людина перестає почуватися самотньою у своїх переживаннях. Вона починає їх осмислювати і стає автором свого досвіду.

Карл Роджерс писав:
«В розумінні є ризик. Якщо я дозволяю собі зрозуміти іншу людину, я змінююсь. А ми всі боїмося змін. Почути — означає стати багатшим удвічі».

Якщо хочете дізнатися більше про емпатію — або навчитися її проявляти до себе й інших — приходьте в терапію.

З теплом,
ваша психотерапевтка

28/07/2025

Любити не можна відпустити (постав кому)

Безмежну любов часто романтизують. Її оспівують у піснях, фільмах і книжках. Згадайте «Титанік»: усе життя Джека і Роуз обертається одне навколо одного, інше не має значення.

У реальності такі стосунки мало схожі на здорові.

Коли хтось без залишку присвячує себе іншому, там завжди багато тривоги. По-перше, страшно, що варто тільки відвести погляд — і партнер зникне. По-друге, незрозуміло, чим наповнювати себе, якщо «забрати» з думок і серця іншого. У таких стосунках немає суб’єктності — є тільки ілюзія єдності.
Основна мета таких стосунків — ніколи не відчувати свою окремість. Адже як тільки визнаєш, що інша людина — окрема, виникає ризик втрати, свободи і непередбачуваності.

Але в таких стосунках рідко є взаємність. Той, хто «захоплює», віддає все, а інший просто дозволяє себе любити. І тоді виникає питання: «Чому я все, а він (вона) — нічого?»

Нерідко людина розчаровує себе тим, що «розділяє» світ: все навколо — погане, а партнер — ідеальний. Злість і образа перетворюються на психосоматику.

Врешті захоплива любов закінчується втратою себе і свободи.

Як терапія може допомогти?

На перших сесіях людина говорить лише про партнера. Про себе — відсторонено, філософськи. Це захист від болю. Але поступово розмова стає більш особистою.

У терапії увага — не безумовна. Щоб її отримати, треба знайти ресурси: час і гроші. І це важливо — тут людина вперше відчуває себе дорослою, яка має право вимагати, бути незгодною і не віддавати все без залишку.

З часом з’являється здатність будувати інші стосунки — без тривоги і залежності.

Хочете дізнатися, чи є у вас схильність до таких сценаріїв? Напишіть мені або пройдіть тест на співзалежність.

З теплом,
ваша психотерапевтка

21/07/2025

"Навіщо мені шукати свою половинку, якщо я вже абсолютно цілісна особистість?" (забула чия цитата, однак чиясь, не моя)

Чи справді треба шукати свою другу половинку?

Багато хто виростає з думкою, що десь є «єдина людина», яка зробить нас цілими. Масова культура підкріплює цю ідею, і ми починаємо шукати у стосунках не просто партнера, а того, хто «закриє» наші внутрішні порожнечі.

Часто ми закохуємося не в людину, а у власну проєкцію. Бачимо в іншому те, чого нам не вистачає — опору, безпеку, визнання. Ми чекаємо, що партнер компенсує старі рани і стане джерелом цілісності.

Так виникає залежність: без іншого ми не відчуваємо себе справжніми. Це не любов двох рівних, а спроба злитися в одне ціле, щоб перестати боятися самотності.

Зрілі стосунки починаються там, де ми добре знаємо свої слабкі сторони й не очікуємо, що хтось нас «вилікує». Там, де ми поважаємо окремість партнера і не намагаємося зробити його дзеркалом своїх потреб.

У здорових стосунках двоє залишаються двома. Вони підтримують одне одного, але кожен зберігає своє «я».

Це і є зріла любов — коли ми поруч, але не розчиняємося.

Психотерапія допомагає перестати шукати половинку й навчитися бути цілісними самостійно.

З теплом,
ваша психотерапевтка

Psychologist_Zakashanska

08/12/2025

08/12/2025

05/12/2025

01/12/2025

28/11/2025

24/11/2025

21/11/2025

18/11/2025

02/10/2025

04/08/2025

28/07/2025

21/07/2025

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category