Юлія Кручак

06/04/2022

Після недавніх подій багато людей відчули себе безсилими, спустошеними. Травма спостерігача сталась із кожним із нас.
Я читала навіть "як тепер прокидатись у світі, в якому присутнє таке зло"

Да, деколи і справді здається, що от-от продзвенить будильник, і все, що відбувається із нами, виявиться просто страшним сном. Але це вже наша реальність.
І якщо найтяжче вранці - не вимкнути будильник, а змусити себе встати з ліжка.
То відповідь на запитання, з чого почати жити далі: з СЕБЕ.

Ми можемо умовно розділити сфери впливу людини на різні рівні:
⚫Я (моє тіло, здоров'я, мої почуття, бажання)
⚫Моя сім'я (турбота про близьких, допомога, підтримка)
⚫Мої друзі (емпатія, співчуття, спільні цінності)
⚫Місто (добробут, підтримка громади)
⚫Країна (волонтерство, податки)
⚫Світ (екологія, сортування сміття, підтримка міжнародних благодійних організацій)

Так от. Нам зараз потрібно повернутись на першу сходинку. Бо ми не можемо рятувати і змінювати світ, поки з нами самими не все ок, поки не в порядку.

Побачила вчора в тік-тоці відео блогерки Даші Євтух. Вона чистила курник.
Каже: війна закінчиться, скоро літо, треба наводити порядки. І стільки спокою та сили в її на перший погляд розважальному відео.

Якщо ви прокидаєтесь із відчуттям, що більше не маєте сил впливати на глобальні процеси, що спутсошені, зневірені, направте фокус уваги на себе.

Запитуйте себе протягом дня регулярно:
Де тут я? (В якому ви місті, що ви бачите)
Що я відчуваю? (На рівні тіла, на рівні емоцій)
Чого я хочу? (в моменті тут і зараз)

І закривати БАЗОВІ потреби: їжа, сон, відпочинок, гігієна.

Дати тілу теплої їжі і м'якого светра. Обійняти близьких. Просто робити свою просту, але не менш важливу роботу зараз.

Війна і справді закінчиться, але задача кожного - вберегти себе вже зараз.

04/04/2022

Давайте про агресію та інші «низькі вібрації»

Агресія - це не лише набити, образити, дати здачі чи написати злісний коментар. Це агресія проявлена, направлена на іншого, і слугує нам для захисту. Ми мобілізуємо свій ресурс, щоб відстояти власні кордони від натиску зовнішнього світу, або навпаки, щоб порушити чужі. Про таку агресію написано-переписано, ви в курсі.

І найкращий варіант зараз - не вступати в суперечки, не зливати цей важливий ресурс. Чарівний бан вам у поміч, з нього можна буде повернути потім тих, кого вам хотілось би прибити під час чергового фейсбучного срача.

Але ця енергія нікуди не дівається. Це потужний імпульс, який можна використати на власну користь. А в нашому випадку - і на глобальні цілі.

Пропоную подивитись на це почуття через призму гештальт-терапії і коучингу (з першого я успішно перейшла в друге, тому мені точно є чим поділитися).

Задача гештальт-терапевта: допомогти клієнту розпізнати свої істинні бажання, мотиви, захисні механізми, які заважають здоровому контакту із зовнішнім світом. А агресія при цьому - ключовий ресурс.

Це імпульс зсередини людини назовні, в оточуючий світ, і це не лише про конфліктну ситуацію, а й с**с, їжу, реалізацію, цілі, відкриття.

З дитинства нас вчили подавляти агресію , що призводило до пасивно-агресивної поведінки, невмінню розпізнавати своїх істинних бажань. Інша крайність - неадекватне вираження агресії (путіна це також стосується, він типовий довбойоб, не будь як путін - іди в терапію).

Жінкам, що народжували природнім шляхом, ця агресія відома достеменно. Отой момент, коли «все, я більше не можу», а акушерка говорить: «зберися, ще трішки», і є зародженням імпульсу. Породілля збирає всі свої сили, відчуває потужне вогняне кільце, і малюк народжується.

Нам надважливо зі стадії «я більше не можу» перейти у «зібрати всі свої сили». Дати можливість народитись новому світу всередині нас, і новій реальності зовнішній.

Діставайте свої довоєнні списки бажань, пригадуйте свої мрії.

Що ви любите?
Що ви вмієте?
Що доставляє вам радість за задоволення?

Чим ви можете бути корисним людям і світу?

Випишіть це все і починайте писати новий план.

Особливо це стосується тих, хто втратив роботу. Якщо ви зараз прийшли у точку «нуль», і не можете продовжуватись займатись тим, чим займались до війни, у вас є крутий шанс почати рух до важливого і значимого.
Так, почати спочатку. Але це точно може бути стартом вашої великої справи.

Не знаєте, з чого почати?

Пишіть мені. Будемо копати цінності, ресурси, будемо йти вперед, повзти вперед, або просто полежимо разом в напряму своєї мрії.

Я тут для вас. Уся, повністю.
Все, що знаю і вмію, все, що допомагало мені і моїм клієнтам, буду передавати, як дорогоцінний артефакт.

Відкиньте сором і почуття провини. Це аж точно не на часі.

На часі - зробити нашу Україну сильною.

Зробити кожного українця щасливим та реалізованим.

Бо щасливі не вбивають, не нападають і не руйнують.

І в світі не повинно меншати щастя через кляту русню.

23/02/2022

Сімейні вузи
Клон
Жінка з ароматом кави
Узурпаторка

Ніхто не мав права потривожити вечірню тишу
Серіали в яких ми жили здавались такими реальними
Бразилія була як ніколи близькою до нас
І здавалося кожна жінка заслуговує на любов і пристрасть

Кожна жінка мовчала і плакала
І думала "він не такий" коли погляд торкався її власного чоловіка

Він не такий
Вже думаю я
Немає між нами серіального розпачу
Трагічність життя у нашому випадку
Затори на Перемоги
Свято осені у старшого
Мої вічно обламані нігті

Чому він не Рейналдо Джаннікіні
А вулиці якими ходимо
Не земля любові
Не земля надії

Прекрасна Бразилія
Телекал "Глобо"
Ви зіпсували моє дитинство
Як тепер вірити
Що любов буває такою чистою
Що вона є взагалі

Як тепер жити і знати
Що нічого із того про що плакали наші мами
Довгими вечорами після шостої
Ніколи не станеться у мене дорослої

15/02/2022

Що таке ментальне здоров'я?

Є основні 16 ознак, які стосуються різних сфер життя людини та її стосунків із самою собою

У відео 5 головних критеріїв.

Поділіться, а як у вас з цим?

Розкриватиму тут потроху цю тему. Більше в наступних дописах

12/02/2022

12/02/2022

Учора провела свою 40ву гіпносесію по залежностям. Ще 10, і можна спрявляти ювілей.
Відчуття неоднозначні. Ніби сотворив справжню магію, при чому простими зрозумілими інструментами.
Яка із залежностей найважче піддається лікуванню?
Важко сказати.
Кожна по-своєму сильно отруює життя людини. Тютюнова вбиває силу волі і прив'язує до ритуалів. Алкогольна руйнує стосунки, мрії, цілі, плани. Ігрова затуманює розум. А співзалежні стосунки - про невидимий зашморг на шиї партнера. Невидимий, але який до болю тисне.

Жити в свободі від негативних звичок, від прив'язок до речей, людей - істинний кайф. Бо ти сам стаєш творцем свого життя, і тільки ти вирішуєш: які вибори тобі робити по життю.

А доля - це вибір.

Якими будуть ваші вибори завтра? Про що вони?

21/01/2022

Мистецтво першого кроку

Просто зроби це

Як часто ви говорили собі цю фразу або чули її від знайомих, коли мова йшла про почати спочатку?

Коли перед нами постає глобальна мета, на кону якої зміна професії, розрив стосунків або новий етап життя, найважче - просто наважитись на перший крок.

При роботі із глобальними цілями в коучингу помічною є техніка зворотнього руху. Коли ми бачимо перед собою ціль, розбиваємо її на підцілі, і прописуємо свої кроки від останнього до першого, в зворотному напрямку.

Здається, нічого складного. Листочок, ручка. Сів, написав.

Але, на жаль, далі писанини діло не йде. Ми лишаємо свій план на папері, продовжуючи проживати ненайкращий життєвий сценарій. А гірше, коли ще й картаємо себе за це.

Спокійно.

Цьому є наукове пояснення.

Наша психіка працює таким чином, що ми діємо згідно тих поведінкових алгоритмів, до яких звикли.

Простими словами: ми живемо так, як вміємо. Як цьому нас навчили.

І, відповідно, якщо ми раніше не мали досвіду їзди на велосипеді, навіть коли ми точно знаємо, як цей велосипед виглядає, як крутяться його колеса і з якого металу вилита рама, з першого разу нам не вдасться проїхати і метра. Бо раніше ми просто не мали такого досвіду.

Тобто для того, щоб опанувати мистецтво їзди на тому ж велосипеді, нам потрібен ресурс у вигляді інформації про механіку крутіння колес і як тримати кермо, потрібен досвід, який ми отримуємо в результаті регулярних тренувань.

І отак, крок за кроком, прищеплюючи собі нові поведінкові алгоритми, ми з часом стаємо вправним велосипедистом.

Це якщо дуже коротко.

Для того, щоб почати спочатку, недостатньо намітити кінцеву точку маршруту і розробити покроковий план дій. Головне, і, найтяжче, - замінити звичні моделі мислення та поведінки на нові, ефективні.

Найлегше - під супроводом того, хто цей шлях уже проходив або має інструменти, знаряддя для руху вперед.

Залучившись підтримкою наставника, який освітлюватиме твій шлях, ніби ліхтариком, дозволивши собі йти в новий досвід відкрито, із пізнавальним інтересом, з позиції дослідника, нарощуючи, як броню, нові знання, навички і досвід, зміни із втечі від проблеми перетворюється на рух вперед до чогось важливого, значимого і цінного.

Готовий?
Запрошую у свій дбайливий супровід ❤️

20/01/2022

Страх білого полотна

Цей термін використовується найчастіше в художній творчості і професіях, пов'язаних зі створенням нового: журналістам, копірайтерам.
Проте рано чи пізно кожен із нас зіштовхується із необхідністю почати спочатку, і ходіння довкола умовного білого полотна стає ще тим випробуванням.

Коли мова заходить про зміну діяльності, важливий проект, кризу, перехід із однієї життєвої сторінки в іншу, про ті періоди, коли доводиться починати спочатку, ми часто стаємо заручниками страхів, привидів минулого.

А ця стандартна і заюзана з усіх боків коучингова фраза "просто почни" не лише не мотивує, а навпаки: відтягує нас ще дужче від прийняття важливого рішення.

Бо вміти почати спочатку, приступити до білого полотна - це велике і складне мистецтво, майстерність якого не надається по праву народження, а взрощується. Часто - роками.

І кожен новий день, по суті, це також початок. Навіть тоді, коли все добре і здається, що ми схопили птаха щастя за хвіст, наше життя все одно проходить в нелегкій боротьбі. Мова не тільки про вирішення якихось матеріальних чи побутових потреб.

Щодня ми змагаємось за те, щоб зберегти вже накопичене, витримати свій "план-мінімум", і при цьому лишитись живим у всіх своїх своїх намаганнях, інтересах, пошуках і проявах.

Ми боремося за те, щоб відповідати своїм же критеріям і не скласти руки перед новими щоденними викликами.

Саме життя змушує нас регулярно починати спочатку. І кожного разу, коли ми даємо визнання своїм маленьким крокам вперед, ми ніби переступаємо таємничий поріг, що завершує один етап, і починає новий цикл життя.

На жаль, найчастіше починати спочатку доводиться не від хорошо життя. Зміни починаються або з великого натхнення, або глибокого відчаю, і саме друге - є нулем, важливою точкою старту. Болото, яке утворилось від накопичених протягом тривалого часу невирішених проблем, застиглих чи приречених стосунків, рутинної формальної роботи, ситуацій і станів, в яких регулярно подавлялись пориви нашої душі, - затягає надто глибоко, іноді так сильно, що вибратись із нього самотужки стає практично неможливо.

І щоб починати спочатку "із болота", потрібно не лише намітити інше затишне місце, в яке хотілось би перейти, тобто обрати відмінну від нинішньої ситуації точку, а й глибоко попрацювати із тим, що всередині, щоб звичні панцирі і бар'єри і не привели нас у точку болю знову.

Криза, нуль, болото - це ті запити, з якими я працюю найчастіше. Напевно тому, що сама неодноразово приборкувала в собі страх чистого полотна.

І цю роботу в терапії можна порівняти із запеклою війною на два фронти. З одного боку ми змагаємось зі світом внутрішнім, тими монстрами всередині нас, які привели нас у цю точку, і які не дозволяють обрати новий маршрут на мапі життя. З іншого - ми вчимося надавати світу довкола нас нових фарб, запахів, звуків, щоб змінити до нього своє ставлення, щоб почуватись комфортно і безпечно у ньому.

В цій боротьбі нам доводиться перевтілюватись у талановитого художника, безстрашного лицаря, відкриту світові дитину, відповідального дорослого і невгамовного дослідника.
Бо в такий непростий, доволі тривожний і змінний час, вкрай важливо вміти тримати хиткий човен на хвилях життя, відчувати попутний вітер, і вчасно діставати весла.

Якщо ти відчуваєш, що наразі стоїш перед білим полотном, дай знати, і ми разом візьмемось за фарби.