13/09/2025
Карл Ґустав Юнґ умів різати правду просто в серце: життя без сенсу — це вже не життя, а повільна хвороба.
Якщо розглядати цю фразу крізь призму юнґіанської психології, то вона напрочуд глибоко торкається теми сенсу як фундаментальної потреби людської психіки.
Для Юнґа «повнота життя» — це стан, коли людина живе в гармонії з власною свідомістю та несвідомим, коли її дії, почуття й думки вплетені у цілісну, осмислену картину буття. Сенс — це не розкіш, а життєво необхідний елемент психічного здоров’я.
«Відсутність сенсу» у юнгіанському розумінні — це відчуття, що життя позбавлене мети, що події не мають внутрішнього зв’язку, а власне існування не вписане в жодну значущу подію, яка залишає по собі слід в історії.
Коли людина втрачає відчуття сенсу, її внутрішня енергія (лібідо в широкому юнґіанському значенні) блокується. Це призводить до стагнації, апатії, депресивних станів — тобто до «хвороби» не лише психологічної, а й духовної.
Для Юнґа сенс — це міст між свідомим і несвідомим, між особистим і колективним. Він часто народжується з контакту з архетипами, символами, міфами, релігією, які дають людині відчуття причетності до більш цілого.
Юнґ попереджує, що життя без сенсу — це форма внутрішньої смерті. Людина може бути фізично здоровою, але якщо вона не бачить сенсу у своєму існуванні, її психіка починає «хворіти». Відновлення сенсу — через творчість, духовний пошук, служіння, глибинну саморефлексію — стає шляхом до зцілення і відновлення повноти життя.
