04/12/2025
Інтерв’ю з ініціаторкою проєкту «Освіта без стресу» Анна Романова про проєкт підтримки ментального здоров’я та створення безпечного психо-емоційного освітнього клімату, який об’єднав тисячі освітян, учнів, студентів та батьків по всій країні та за її межами.
– Пані Анно, команда проєкту провела масштабне дослідження психоемоційного клімату в українських школах, коледжах та університетах. Які висновки Вас найбільше вразили?
А.Р.: Найбільше мене вразило, наскільки вразливими виявилися наші педагоги. Понад 86% учителів відчули суттєве погіршення власного психоемоційного стану після початку повномасштабної війни. Вони говорять про тривожність, виснаженість, інколи навіть агресію, спричинену перевантаженням. Адміністрація шкіл теж у зоні ризику, адже саме вони стоять «на перехресті» всіх конфліктів – між батьками, дітьми та вчителями. І водночас мене надихає те, що студенти та учні демонструють найбільшу стійкість – вони здатні швидше адаптуватися, хоч і потребують підтримки. Це гарний сигнал для майбутнього, але він не зменшує нашої відповідальності перед ними.
– Якщо говорити про зміни: що має зробити українська освіта, щоб врахувати ці висновки?
А.Р.: Найперше – зменшити рівень стресу в школі. Шкільний клімат – це не лише про уроки, це атмосфера довіри, взаємоповаги та безпеки. Якщо дитина йде до школи з відчуттям тривоги, що її «булять», висміють за щось, – жодні інноваційні технології не допоможуть. Тому нам потрібні програми підтримки педагогів, навчання навичкам медіації, комунікації без конфліктів, а також – справжні партнерські стосунки з батьками.
– Саме про співпрацю з батьками. Як її можна налагодити у школах?
А.Р.: Дуже часто батьки стежать і переймаються лише оцінками дитини. Але школа – це живий організм. Часто у батьків забагато агресії та претензій до вчителів, мало взаємної поваги, іноді не вистачає етичних кодексів та правил, партнерських взаємовідносин. Я знаю приклад, коли вчителька української мови започаткувала регулярні короткі зустрічі у невимушеному форматі «посиденьки з учителем». Це – всього 20 хвилин раз на місяць, але зняло половину непорозумінь.
Ще один приклад – коли класний керівник залучає батьків до вирішення конфліктних ситуацій не як «суддів», а як партнерів. Це особливо важливо у випадках булінгу чи проблем із дисципліною. Батьки тоді не «захищають свою дитину будь-якою ціною», а бачать ширшу картину.
– Ви згадали булінг. Які висновки дослідження тут?
А.Р.: На жаль, кожен четвертий учасник освітнього процесу стикається з булінгом. Ми з’ясували, що більшість з них намагаються вирішувати конфлікти самотужки – без психологів і соціальних педагогів. Лише 18% реально звертаються по допомогу. Це означає, що наші шкільні психологи часто залишаються «невидимими». Потрібно змінити культуру – показати дітям і дорослим, що звернутися до психолога та медіатора – це не «слабкість», а навпаки – ознака зрілості. Більше інформації надавати учасникам освітнього процесу про послуги психолога та соцпедагога, бо іноді навіть не знають про їхнє існування.
– А як вчителям зменшити кількість конфліктів у освітньому закладі?
А.Р.: Є прості інструменти. Наприклад, техніка «емоційної паузи» – коли замість миттєвої реакції на провокацію учитель спершу дає класу кілька секунд на дихання. Або кола діалогу, де учні самі вчаться висловлювати емоції та чути інших. Це працює навіть із першокласниками. Щодо старших учнів – дуже допомагає включення їх у прийняття рішень: коли діти самі обговорюють правила поведінки чи домовляються, як реагувати на запізнення, рівень конфліктів знижується удвічі.
– Чому так важливо дбати про шкільний клімат навіть у часи війни?
А.Р.: Бо саме він формує відчуття безпеки й довіри. Якщо у школі дитина почувається захищеною, то навіть під час повітряної тривоги чи евакуації вона переносить ці випробування легше. Я завжди кажу: «Шкільний клімат як ґрунт. Якщо він токсичний – нічого не проросте, навіть найкраще насіння». А якщо він живий і підтримуючий – діти розкриваються, вчителі не вигорають, батьки співпрацюють.
– І наостанок: Ви запустили масштабний проєкт «Освіта без стресу». Що це таке і як долучитися?
А.Р.: Це велика кампанія з обізнаності про «Освіту без стресу» за підтримки Посольства США в Україні, що також включає навчальний курс для всіх учасників освітнього процесу: педагогів, адміністрації закладів, соціальних педагогів, психологів, і навіть батьків. Курс безкоштовний, у зручному онлайн форматі, по завершенню учасники отримують сертифікат. Там є практичні поради, вправи з ненасильницької комунікації, техніки зниження стресу для класу, кейси з інклюзії, протидії булінгу й навіть «тривожності математики», яка часто переслідує дітей перед контрольними.
Вже 740 педагогів опанували курс та застосовують свої знання і навички на практиці. Я щиро запрошую всіх пройти цей безкоштовний курс. Адже зміни в освіті починаються не з міністерських наказів, а з атмосфери у конкретному освітньому закладі, де кожна дитина, кожен педагог може почуватися у безпеці.
Посилання на курс: https://surl.li/xcqupa
