27/11/2025
Про дефектологію.
Я закінчила дефектологічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім.Горького (наразі НПУ ім. Драгоманова) у 1983 році. В дипломі у мене записано:
Спеціалізація : Дефектологія.
Фах: Вчитель та логопед допоміжної школи. Олігофренопедагог дошкільних закладів.
Фактично я здобула 3 спеціальності. В ті роки не готували «чистих» логопедів. Ми мали право працювати як логопедами в різних закладах освіти та охорони здоровʼя, так і вчителями допоміжних шкіл і ще оліфренопедагогами в спеціальних садках. І таким чином закріпився термін логопед-дефектолог, тобто фахівець, який працює з мовленнєвими порушеннями, паралельно розвиваючи чи коригуючи інші психічні процеси. Вважаю, що моє покоління логопедів мали фундаментальну підготовку, фактично ми є нейрологопедами, , як тепер багато хто себе називає. Але це не значить, що я згодна з терміном «дефектолог». Вважаю його не просто застарілим, а неетичним по відношенню до дітей з ООП. В МОН України вже років 15 тому розглянули питання з термінами «дефектологія» та «олігофренопедагогіка», замінивши їх на «корекційна педагогіка». Але питання щодо назв професій не закрите . І досі застарілі терміни широко використовуються як серед фахівців, так і серед батьків. Чому так сталося? А тому, що, не дивлячись на закони чи накази МОН, в трудових книжках записують, що фахівець прийнятий на посаду вчителя-дефектолога. То як такий спеціаліст повинен себе називати ?!!! Тим більше, що в переліку професій, затверджених Законодавством України є професіявчитель-дефектолог. Інша історія : в дипломах державного зразка в одному з університетів України за 2019 (!!!!) рік термін «дефектолог» нікуди не дівся! Людина отримала спеціальність вчителя- дефектолога та вчителя-логопеда. В чому її провина?!! Як цій людині себе кваліфікувати?!
Вже декілька днів в нашій корекційній спільноті відбуваються хвилювання, які збурила одна з колег. Вона зухвало дозволила собі «давати по губах» тим, хто посмів називати себе логопедом-дефектологом чи просто дефектологом. За останні 10-12 років вислів «дам по губах» я чую втретє. Вперше від «гуру» логопедії країни- агресора, вебінари якої багато з нас ( і я також) слухали, роззявивши роти. Д ля нас на той це було щось нове, прогресивне, не таке, як у нас застаріле (так було, і це правда, на жаль). Дізнатися щось нове просто було ніде (чи може погано шукали). І от якось ця особа сказала: «дам по губах», якщо будете вживати термін ОНР ( загальне недорозвинення мовлення) Я одразу відписалася , не тому, що за ЗНМ ( хоча тут теж є над чим дискутувати), а тому, що хтось хоче давати мені по губах.
Вдруге я почула те саме про губи та ЗНМ від нашої молодої колеги, яка прослухала курс з нейрологопедії в тій же країні
І ось втретє, в 2025 році, на 4 році кривавої війни з тією ж країною, я чую знову цей самий вираз про биття наших губів, але вже за дефектологію. Збіг? І тоді, і зараз багато колег це підтримують і готові підставляти губи. Це вибір кожного. Але є вічні істини. Не сотвори собі кумира- одна з них.
Повторюся: я не за «дефектологію», я за повагу до людей, їхньої гідності та праці.
Що треба робити насправді?
На щастя, в Україні є професійні спільноти логопедів, очільники яких за підтримки членів цих спільнот та інших фахівців можуть написати клопотання в МОН, щоб нарешті розібратися із застарілими термінами на місцях, в закладах освіти. Інше клопотання можна подати в МОЗ з тим, щоб зобовʼязати лікарів, причетних до дітей ОО П, не використовувати термін «дефектолог».
Колеги! Як ще можна вирішити цю проблему? Без биття губів.
