ДУ "Інститут геронтології імені Д.Ф.Чеботарева Національної Академії медичних наук України" - один із провідних вітчизняних науково-практичних медичних установ, має багатий досвід і визнання в розробці вирішень питань комплексної проблеми старіння.
Українська геронтологія має давні традиції, починаючи з І.І. Мечникова, О.О. Богомольця, І.І. Шмальгаузена, О.Н. Северцова, О.В. Нагорного. Логіка розв
итку медико-біологічної науки і її організації поставили на порядок денний необхідність організації спеціалізованого інституту, який повинен вирішувати питання комплексних проблем старіння. І в 1958 році було відкрито перший у Радянському Союзі і один з перших у світі Інститут геронтології АМН СРСР.
У 1958-1961 рр. Інститутом керував учень О.О. Богомольця, відомий патофізіолог, академік АМН СРСР Н.Н. Горев. У 1961р. Інститут очолює академік АМН СРСР Д.Ф. Чеботарьов - клініцист широкого профілю, послідовник Н.Л. Стражеско і В.М. Іванова, 9-й президент Міжнародної Асоціації Геронтології та Геріатрії. У 1988 р Інститут очолив доктор мед. наук, професор, член-кор. АМН України В.В. Безруков, вихованець Інституту. В.В. Безруков об'єднує дослідження в галузі експериментальної фізіології старіння з досвідом фахівця з соціальних аспектів геронтології, який він отримав під час роботи в Центрі ООН із соціального розвитку і гуманітарних питань у Відні.
Створення Інституту було дуже своєчасним: в середині ХХ століття в економічно розвинених країнах світу демографічна ситуація все більше визначалася прогресуючим постарінням населення. Це ставило перед суспільством проблему дослідження стану здоров'я людей старших вікових груп та їх потреб в різних видах медико-соціальної допомоги. Це, в свою чергу, спонукало дослідників до поглибленого вивчення біологічних і клінічних аспектів проблеми старіння. Вже з перших років функціонування Інституту були сформовані три провідні напрямки його діяльності:
дослідження механізмів старіння і пристосування організму, ролі процесів регуляції в цих механізмах;
вивчення особливостей патогенезу, діагностики, клініки, лікування та профілактики захворювань, що найчастіше зустрічаються в літньому і старечому віці;
дослідження ролі соціальних і гігієнічних факторів старіння і довголіття.
У 1960-1970 рр. Інститут виріс в потужний науковий центр, зросла його значення як головного в країні з проблем геронтології та геріатрії. Знаменною подією в житті Інституту, що характеризує визнання його як всесвітньо відомого центру з проблем старіння стало проведення в Києві у 1972 р 9-го Конгресу Міжнародної асоціації геронтологів. На базі Інституту також було проведено ряд семінарів ВООЗ і ООН, міжнародних, всеукраїнських наукових конференцій, конгресів, симпозіумів та форумів.
Важливий етап в розвитку Інституту почався в 1993 р - з моменту створення Академії медичних наук України, коли Інститут увійшов до складу її медико-біологічного відділення.