23/09/2025
Останнім часом дуже часто чую щось на кшталт “я приїхала сюди (в Німеччину, в Польщу, в Іспанію тощо), аби врятувати себе і дітей, але…”.
На чужій землі українки стикаються з булінгом (“вертайся в свою Україну, тебе тут не чекали”), з дискримінацією, з домаганнями, і навіть з насиллям.
(Жахливу історію розповіла подруга про те, як німецькі чоловіки-лузери, у яких немає роботи і грошей, сходяться з українками-біженками, яким допомагає держава, і живуть за їх рахунок, в наданих їм квартирах, залякуючи, знущаючися, маніпулюючи…)
Додайте до цього самотність. Звичайну самотність, коли ти, на чужій землі, без друзів, без рідних, без соціальних зв’язків, без розуміння місцевого менталітету і почасти мови.
Розгубленість, яка іноді робить із дорослої людини - безпомічну та недолугу.
Додайте ще до цього і неможливість реалізуватися, працювати в радість.
Кожна ситуація, звісно, індивідуальна, але, відверто кажучи, я знаю не дуже багато щасливих історій.
Втім, ці щасливі історії, як правило, дещо схожі. Спробую викласти ці подібності лаконічно.
Сподіваюся, допоможе тим, хто розгубився. Кому самотньо. Кому дуже-дуже незрозуміло, що робити далі. І кому дуже потрібно відчути під ногами твердий ґрунт.
❗Мати план
Або хоча б уявлення, де і ким ви себе бачите через півроку, рік, п’ять.
Що б ви не вирішили
- повернутися в Україну в якийсь період часу
- або спробувати реалізуватися там, де ви є
- або розглянути іншу країну (місто, регіон) для проживання
це надасть сил і мотивацій приймати певні рішення і робити певні кроки.
💪Плани повертають нам відчуття контролю над життям.
Пропозиція щось планувати в наші буремні часи звучить смішно, але суть плану і полягає в тому, щоб структурувати хаос.
Більше хаосу - нужніше план!
Сценарне планування - науково доведений інструмент.
Ментальна гнучкість - найцінніша якість сьогодення.
Зміниться ситуація – зміните і план!
Для більшої впевненості - мати план А, Б, С - на різні випадки.
Головне щоб план був.
Він підсумовує та структурує наші наміри, а отже його наявність упорядковує життя і наш емоційний стан. Маєш план – знаєш, що робити.
❗Ви – не жертва
Люди з менталітетом жертви (англійскою - victim mindset) вважають, що все в їх житті залежить від інших.
«Життя заставило, обставини змусили» - це їх девіз.
І хоча ми дійсно не обирали жити в війну - ми можемо впливати на огромезну кількість речей в своєму житті.
Вийти з ментальності жертви (людини з якою «завжди трапляється щось погане») краще за все в компанії терапевта, втім, почати можна з простих, але дуже дієвих кроків.
- Обирати, а не підкорятися
- Частіше питати себе “чого я зараз хочу?”
- Чінити опір, коли вас зневажають
- Щодня, вголос або письмово, перераховувати речі, за які ви вдячні сьогодні
- Скласти список своїх цілей
- Хвалити себе. Щодня!
🛟Ваш стан – це ваш рятівний круг в будь-яких ситуаціях.
І врешті решт ваші дії залежать від нього.
Доведено, що найчастіше наш вибір залежить не від раціональних аргументів, а від того
Чи відпочили ви, чи втомлені?
Чи наповнені радістю, чи змучені?
❗Тому база еміграції - це:
🔹Їсти смачно, коли зголодніли.
🔹Гуляти пішки, спати повноцінно, пізнавати нове жадібно.
🔹Підбадьорювати себе дрібничками.
🔹Полювати за позитивними емоціями.
🔹Піклуватися про тіло.
А зовсім не « #башити зранку до ночі бо я обнулилася».
❗Соціальні зв’язки
Вони просто мають бути. КРАПКА.
Вітання з сусідами зранку, поверхневе обговорення погоди з жінкою в супермаркеті, лаконічне спілкування з деякими батьками – все це не просто спосіб практикувати іноземну мову, а й інвестиція у ваш емоційний стан.
Повірте, ніхто не очікує від вас знання мови на рівні native. Усі знають, що ви з України. Відкрийтеся, і спілкуйтеся не тільки з українцями.
❓“Хто я тут?”
Помітила, що у моїх героїнь “щасливих історій” дуже чітке і чесне уявлення про себе в тій ситуації, в тій країні, в тих обставинах, де вони знаходяться.
В цих визначеннях сконцентроване бачення без зайвого «біженського приниження» і без ілюзій про себе «з минулого життя» якого вже немає.
Тож:
ХТО Я В ЦЬОМУ МІСЦІ В ЦЕЙ ЧАС?
Ось декілька прикладів таких само-ідентифікацій
- “я передусім мама, і так чи інакше все моє життя тут обертається навколо дітей чи пов’язаних з ними справ”
- “я українка, я беру активну участь в житті місцевої громади, я і німецьку вивчила переважно для того, аби допомагати українцям в різних державних інстанціях”
- “я тут тимчасово, продовжую працювати на українську компанію віддалено, і планую повернутися одразу після війни”...
Оскільки, відповідаючи на питання “Хто я?”, ми відновлюємо свою самоідентифікацію, базуючись на наших цінностях і цілях – ця відповідь водночас стає і вказівним знаком для наших планів, і якорем, який міцно тримає нас в стабільному стані.
І, на закуску, порада вже від мене особисто.
Незалежно від того, в якій ви країні, з роботою чи без, в стосунках чи без, з друзями чи без – у будь-якому випадку не забувайте жити своє життя. І радіти йому.
Сьогодні, зараз, цієї секунди триває моє життя.
…Дивитися на небо, прислухатися до звуків міста і природи, смакувати їжу, бачити людей, гратися з дітьми, зупинятися і мріяти.
Обійняла усіх і кожну.
🌸Для тих, хто хоче побути «із своїми», переосмислити зміни і життя,
перезібрати себе під нові обставини та пожити в полі тепла та любові - готую оновлену душевну практичну версію групи «Рубежі зростання»🌿 онлайн.
Кому цікаво - ставте + в коментарях.
#любченкопсихолог
