Елена Любченко, Kyiv (2026)

28/12/2025

Останнім часом дуже багато розмовляю з клієнтами про #несправедливість

Точніше про : його гіркоту, психологічну вагу, виснажливість, про обурення, що доводить до відчаю.

Все, що відбувається з нами останні 4 роки дійсно несправедливо.

Зараз - безнадійно несправедливо.
Нема про що розмірковувати.

Але є один психологічний аспект, який спотворила війна і який дуже шкодить і нашому ментальному здоровʼю, і усьому існуванню.

Війна порушила наші кордони. І я зараз не тільки про територію.
Я - про кордони особистісні, в межах яких саме існує це психологічне відчуття справедливості
- а з ним і наше відчуття внутрішнього спокою, цілісності. Наше щастя попри все.

Наші кордони - це в тому числі свобода відчувати, виражати позицію, обирати, мати потреби, обмеження, наміри, інтереси, приймати вільні рішення, розпоряджатися своїм тілом і свїм життям, робити і не робити щось, що ми самі вважаємо за потрібне.

Війна створила таке середовище, де всі ці речі ускладнилися - і це підсилює внутрішнє відчуття несправедливості.

Що про це говорить психологія і як ми можемо собі допомогти?

🔹 Як порушення особистісних кордонів війною виглядає зовні:

«Зараз не час для твоїх почуттів»
«Комусь гірше — потерпи»
«Ти маєш бути сильною»
«Не жалійся»
«Життя яке ти обираєш і твої пріоритети - не на часі»

Ці фрази часто подаються як моральний обов’язок, але психологічно вони стирають межі людини.

🔹 Що відбувається всередині
Людина одночасно:
відчуває біль / втому / злість;
забороняє собі це відчувати;
хоче нормального життя: радостей, спокою, любові - бо саме це - психологічна норма!
соромиться власної реакції;
накопичує напругу та злість на тих, кому вдається берегти свої межі

У результаті з’являється гостре відчуття несправедливості без зрозумілого адресата.

В залежності від ситуацій порушуються різні особистісні кордони.
1. Емоційні межі порушуються
Коли від людини очікують:
постійної стійкості;
«позитиву»;
мовчання про біль та потреби.

Наслідок: емоційне заціпеніння, не чутливість/ або емоційні вибухи, злив гніву без розбору.

2. Межі ресурсу порушуються
Коли:
беруть більше, ніж людина може дати;
вимагають «терпіти»
очікують постійної включеності;
не дозволяють зупинятися
заборонятють мати свої потреби і бажання.

Наслідок: виснаження, апатія, відчай, тілесні симптоми.

3. Межі вибору (моя біль!!) порушуються
Коли:
рішення приймають за людину;
«так треба» без альтернатив;
психологічне та фізичне насилля
зневага до здібностей, ресурсів, життєвого контексту, «всі під одну гребінку» ;
встановлення «колективну норму правильного вибору»;
засуджують будь-який інший спосіб виживання.

Наслідок: безпорадність, злість, відчай, заздрість, ненависть до «іншості», «неконвенціонального вибору».

🔽Чому це шкодить?
Бо Війна не дорівнює скасування людяності.
Під час війни часто звучить негласне правило:
«Зараз не до себе».
Але психологічна реальність інша:
психіка не «вимикається»;
біль не зникає;
потреби не анулюються.

Якщо ігнорувати межі, людина живе у неусвідомленому відчутті постійної несправедливості і ламається швидше, ніж від зовнішніх обставин.

Межі - не дорівнює черствість.
Війна змусила нас плутати межі з:
егоїзмом,
зрадою,
слабкістю.
Це наслідок колективної травми виживання.
Насправді ж,
межі — це спосіб залишитися живою, а не “правою” і вирівнювати внутрішнє відчуття справедливості.

Межі — це система самозбереження людини
У мирний час межі — про цілісність і комфорт. У війні — про виживання.
Межі захищають:
нервову систему від перевантаження;
психіку від колапсу;
тіло від виснаження і психосоматики.

Без кордонів людина:
постійно на межі зриву;
швидше вигорає;
втрачає здатність підтримувати інших
відчуває постійну несправедливість, саморуйнується і стає руйнівною для інших!

«Потерпи» не дорівнює «виживеш»
Колективна травма часто нав’язує ідею:
«Треба терпіти, терпіти і терпіти».
Але психіка працює інакше:
якщо емоції та напруга не мають виходу → вони накопичуються;
якщо потреби чи обмеження не визнаються → вони «болять сильніше» та шукають винних поруч;
якщо людина не визнає меж → це руйнує зсередини.

Межі — це не слабкість, а форма регуляції болю.

Ще один психологічний нюанс, який дуже заважає лишатися у спокої і не страждати від несправедливості - хибне уявлення про баланс та деструктивні порівняння.⬇️
Межі не забирають у інших — вони зберігають свій ресурс.
Тому поширений страх:
«Якщо я поставлю межу — я когось підведу»
«Якщо хтось ставить межу - він мене зраджує» шкодить, бо
Насправді:
✔️той хто проводить кордон - не забирає ресурс, він не дає себе зруйнувати;
✔️він не відмовляється від спільності — намагається зберігти себе в ній.
Той, хто ставить межі - не виходить із контакту. Навпаки - проявляє себе в ньому, стає зрозумілим, виводить свої наміри та стани у контакт.
Варто це цінувати і не засуджувати в собі та інших.

Війна забирає зовнішню безпеку. А
особисті межі — це спосіб створити безпеку внутрішню.
Тож коли ми вміємо визнавати і поважати свої межі та межі інших людей , це знижує відчуття несправедливості ситуації.

Щоб трохи підтримати себе
можна пригадати ситуацію, де з’явилось відчуття:
«це (до мене) несправедливо».
І запитати себе:
Що від мене очікувала ситуація?
Що я реально міг/могла?
Закінчи фразу:
«Моя межа в цій ситуації…»

Усвідомити свої обмеження - це перший крок самодопомоги.
Навіть якщо ми ще не готові говорити вголос, можна сказати собі:
«Мені зараз занадто важко»
«Я маю право не тягнути»
«Це для мене занадто зараз.»
Не обовʼязково бути зручною, сильною і мовчазною одночасно.
Найважливіше- бути живою.

Діліться, як з відчуттям несправедливості справляєтесь ви?
Діліться. Бо криє((
#любченкопсихолог

22/12/2025

З мріями, бачу, останній час кепсько.
Але без мрій - зовсім кисло.
Так от.
Весь період зимових свят Дід Миколай дав нам для того, аби ми призупинилися, подумали про те, чого досягли, відчули, до чого готові.
І почали-таки мріяти!

(І склали план!))
Незалежно від того, який підхід вам більше імпонує – вірити в Діда і кидати в бокал з ігристим попіл від папірчика з бажанням, чи складати в табличці XL таймлайн проекту , у здійснення мрій – є певні поведінкові звички, які стають на заваді їх реалізації.

І мова зараз не про зовнішні чинники (важко уявити, скільки мрій і бажань щодня руйнується через дії їбанька.)
Мова про наші власні вчинки, які нам же самим шкодять.

І, поки до процесу складання новорічних списків є ще деякий час, хочу швиденько пробігтися по тих (науково доведених) звичках.
Наприкінці - магічна домашка🎊

✨Звичка 1
Відсутність вдячності
Якщо коротко, відсутність вдячності за те, що у вас є - це знецінення ваших же мрій.
Перечитайте ще раз це речення.
Вірите ви мені чи ні, але все прекрасне, що ви зараз маєте - ви колись захотіли.

Усвідомити це і подякувати (і за невдачі, до речі, теж - це ваш досвід, ваше навчання життю) – означає
✔️легалізувати результат.
✔️дати мозку винагороду за роботу.
✔️а ще дати собі можливість порадіти процесу, шляху, а не тільки результату, що вже здійснився – або ще ні.

Перед тим, як писати заповітний список - напишіть окремий список того, за що ви вдячні року, що минає.
І СОБІ.

✨Звичка 2
Тягнути зайве.
Іноді, аби краще сформулювати, чого хочеться – можна почати з того, чого НЕ хочеться.
Мова тут не про землетруси-цунамі і русню, а скоріше про власні риси, звички, активності, а ще людей, які, ну, не гкрої ваших мрій).
Подякуйте за урок – і відпустіть. Йдіть у майбутнє з полегшенням.

✨Звичка 3
Невміння чути себе
У кожного з нас є глибинні потреби.
Відчуття безпеки і свободи робити те, що хочеться. Любов. Знання, що ми корисні, потрібні. Творча реалізація.
Чути себе – це коли мрії так чи інакше відображають ваші глибинні потреби.
Щось, що вам - не мамі-суспільству-дітям…- конче потрібно!!!

✨Звичка 4
Орієнтація на фейкові цінності
Соцмережі, лідери думок, реклама і інші ЗМІ обіцяють нам щастя від певних речей, продуктів, занять.
Ми ведемося, тому що дуже хочемо, аби щастя, як пігулку, видавали на запит.

Аби зрозуміти, чи дійсно ВАМ це потрібно – задайте собі питання.
Що я хочу відчути, коли отримаю це?
Якщо відповідь на третину складається з бажаного ставлення оточення до вас – це маркер того, що ви хочете “картинку”, а не “сутність”.

✨Звичка 5
Нереалістичні очікування
Один з моїх “улюблених” пунктів.
Ми хочемо ДИВА - і прямо зараз! Миттєво!

Втім, більшість мрій складаються з маленьких кроків, манюсіньких рішень, рутини найнудніших дрібниць – але часто ті, хто вірить в дива, до цього не готові.

✨Звичка 6
Само-саботаж
Це коли ви чітко розумієте, чого хочете – але дієте всупереч цьому, тобто робите щось прямо протилежне.
Припустимо, ви хочете відмовитися від алкоголю – але щоразу, коли колега за обідом пропонує замовити ще й келих вина, ви автоматично кажете “а давай!”.

Чому ви це робите?
Причин само-саботажу багато
– це і страх щось змінити (адже набагато легше йти за засвоєним роками алгоритмом!),
і якісь дитячі ментальні “татуювання” (моє улюблене – “не висовуйся!”), і просто заборона самому собі жити своє найкраще життя.

Що з цим робити? В кінці дня робіть “аудит рішень” – задайте собі три питання.
1. Що я збирався робити сьогодні?
2. Що я зробив натомість?
3. Що я думав/вітчував в той момент?

Працюйте з пунктом три – і надалі будете більш усвідомлено робити вибір!

✨Звичка 7
“А раптом нічого не вийде?”
А РАПТОМ ВИЙДЕ?!
Магічна фраза. Дійсно магічна.

Є у мене в активі і ще одна, і вони чудово працюють в парі.
А Я ВСЕ Ж ТАКИ СПРОБУЮ!
Дарую. Беріть собі у вжиток.

❗Коли нічого не хочеться
Дуже розумію.
Режим “виживання” не дуже сприяє увімкненню режиму “мріяти”. Чому?
Тому що “мріяти” та і взагалі “хотіти” – вимагає чимало енергії.

А ми її витрачаємо… на ще одну безсонну ніч. Страх. Втому. Переживання за рідних. Стрес на роботі. Стрес через дітей. Горе. Розчарування.
Втім, бажати необхідно щоб жити.
І це “вміння” реально собі повернути.

🔋Перш за все – налагодіть собі “живлення”.
Сон, їжа, відпочинок, приємне спілкування, мінімальна фізична активність, і навіть хобі – все це реально собі забезпечити навіть в тих пекельних умовах, в яких ми з вами живемо.

Якщо за 4 роки ви ще не привчилися приділяти час собі - тута вам різдвяні знаки від Діда. ⬇️
Крихітка, вже точно час❗

🌱Пробуджуйте свої бажання.
Періодично, декілька разів на день, питайте себе – чого мені хочеться саме зараз?
І, за можливості, робіть це.
– обійняти дитину.
– капучіно з корицею.
– послухати ту саму пісню і злегка підтанцьовувати під неї в піжамі…

Нехай це стане щоденним ритуалом – робити для себе щось геть не необхідне, дрібне, але приємне, просто тому що захотілося.

🤓А тепер – домашка.
Посидіть-подумайте, і дайте собі відповідь на три запитання.
1. За що я вдячний сьогодні?
2. Про що я мрію саме для себе, і виключно для себе, а не для інших?
3. Що найменше з того, що я можу зробити на шляху до цієї мрії прямо зараз, просто в цей момент?
І ЗРОБІТЬ ЦЕ.

💫Усвідомлених і магічних нам списків!

21/12/2025

#психологнадроті

Останній місяць вийшов дуже бурний.
У всіх сенсах.

Несеться купа усього з приводу нашого інтервʼю з .ilona

Та й не тільки )))

В кого лишилися пекучі питання - Веллком у «питання-відповідь» у сторі в Інсті.

Але ж для того, щоб поспілкуватися справжньо, потрібен ⏩️⏩️
КОНТЕКСТ.

Відсутність контексту в інтернет-спілкуванні - то велика біда, про яку останні роки говорять соціальні науки.

Бо, коли маєш і розумієш #контекст бесіди:

розумієш, хто твій співрозмовник;,
про що йдеться у темі бесіди ( а не вирваному реченні);
яка думка цієї людини щодо ідеї (а не вирване речення);
які обґрунтування;
як прийнято спілкуватися у здоровій бесіді;
які є норми слововживання;
який жанр сповідання;
яка у людини експертиза;
І чому саме цей спеціаліст саме зараз говорить саме це—-

Тоді поводишся адекватно ситуації і є мала вирогідність оскандалитися, ляпнувши щось на кшталт:
«Поясніть цій жіночці, що бувають щасливі стосунки»))

Тож, щоб спілкуватися, а не кидати фрази без смислу - трохи контексту.⬇️

Наше інтервʼю- про цікаві тренди, ідеї, дослідження. Головна тема - «квінейджерки» - реалізовані, забезпечені, впливові жінки 40+.

Не пропаганда, не агітація і не наукова доповідь.
Роздуми. Спостереження. Науково-популярна інфо.

Якщо трохи розширити контекст - так, в психології зрілих людей є щасливі стосунки, психологічно зрілі партнери, ідеальні чоловіки, кохання, зітхання, кекс та ще багато усього різного. Але ми розмовляли не про це🤷‍♀️🤓

Щоб розуміти мою позицію із різних питань - запрошуємо слухати інтервʼю цілком, читати мої пости, дивитися наш подкаст із Студія Любченко

Про мою експертизу - на сайті любченко.укр , в наукових колах та у відгуках клієнтів.

Наче все про контекст.
Без нього соціальні мережі перетворюються на помийку, де можна все і немає ні глибини спілкування, ні сенсу його вести.

Вивчення контексту - то інтелектуальні зусилля та інтелектуальний труд.
То розвиток. То - цікаві ідеї та свіврозмовники.
То широта поглядів, а не повторювання штампів.

І,
більшість в курсі, -
все, що знижує IQ цієї сторінки - безпощадно баниться.

Ми всі - і я в тому числі- отримуємо багато підтримки та тепла із спілкування тут.

А тепер - відкриваю свої обійми у питаннях-відповідях в сторі Інсти.

Цікаво, чи давно ви на цій сторінці?
З якого часу ми разом?
Іноді здається , що декого тут знаю вже роки.
А дехто - вже як рідний))
Всіх цьом 😘

19/12/2025

Стояти-боятися! Якщо хтось із батьків – нарцис

Тема безкінечна, як космос.
Тому ми присвятили їй наш новий епізод подкасту “Студія Любченко”. У сторіз даю посилання, а поки що – матчасть.

Бувають випадки, коли втекти від нарцисів важко: якщо нарцис – це один з батьків, або інша рідна людина. Так вже склалося. Втекти важко. Прийміть мої щирі співчуття.

Чи можна побудувати з нарцисом безпечні (для вас) стосунки? Приклади існують. Втім, маю підкреслити, що будь-яку роботу в цьому напрямку будете робити ви, - тож свідомо прийміть це.

Адже нарциси зазвичай не здатні визнати, що з ними щось не так.
Діти, яких виховують нарцисичні батьки, виростають з цілим букетом проблем.

Це і занижена самооцінка, і постійна потреба “заслужити” увагу, любов і схвалення, і соматичні розлади, і співзалежність (коли благополуччя, гарний настрій однієї людини повністю залежать від поведінки іншої).
Такий букет варто нести до психотерапевта, адже публікаціями з інтернету такі трабли не вирішуються.

Втім, якщо на психотерапії ви вже були, і над вирішенням власних заруб працюєте, рано чи пізно постає питання – а як тепер бути з “рідним” нарцисом?
Розірвати стосунки не завжди реально, та й не усі до цього готові.
Власні думки з цього приводу навожу тут.

Маю це сказати: якщо для вас в пріоритеті власне щастя - тоді успішно працюють такі стратегії:
1. Повне розірвання стосунків
2. Кардинальне обмеження контакту (зустрічатися не щотижня на обід, а, скажімо, лише на свята)

Якщо ж для вас в пріоритеті все ж таки збереження стосунків (І СЕБЕ В НИХ!) - читаємо далі.

🔹Визнайте проблему

На практиці це може означати подібний хід думок:
“Моя мама – нарцис. Вона стверджується за рахунок інших, в тому числі і мене. Її образливі слова і критика на мою адресу – не стосується і не визначає мене, а лише є проявом її “хвороби”.

Тож це не має впливати на мій настрій”.

🔹Будьте готові до змін самотужки

Ви не можете зберегти себе в стосунках з нарцисом, якщо не будете запроваджувати певні зміни в цих стосунках.
Це не той випадок, коли ви сказали людині “тут і тут у нас проблеми, як ми їх будемо вирішувати?”, сіли з чайком на кухні і про все домовилися. Ноу-ноу. Буде важкувато.
Бо проблеми є тільки у вас(((

🔹Не намагайтеся викрити нарциса

Знаю, дуже хочеться, тріумфально поправивши окуляри на носі, сказати щось на кшталт:
“Знаєш, я все про тебе зрозуміла. У тебе нарцисичний розлад особистості. Ти роками підживлювався мною, але - все! край”, і тд, і тп.

В цьому немає жодного сенсу, адже ви отримаєте черговий скандал, а нарцис – чергову можливість вийти на сцену. Не робіть цього.
Є більш важливі задачі.

🔹Кордони
Головне в стосунках із нарцисом – регулярно, системно і невпинно відстоювати власні кордони.

Адже якщо ви дозволите нарцису вчергове перейти якусь комфортну для вас межу – ви будете страждати.

А нарцису як так і треба: він повернеться на “трон”, і йому там буде ОК. То що ж таке “кордони” і як їх відбудувати?

🔹Встановіть свої межі
Походіть-подумайте, проаналізуйте попередній досвід, і відверто визначте:
- якою інформацією ви готові ділитися з нарцисом, а якою – ні
- що саме для вас є дружньою порадою, а що – нав’язливою критикою
- що саме для вас означає фраза “це - особисте”
що вам неприємно а ви «терпите»🤦‍♀️
- що саме в стосунках з нарцисом є для вас найпроблемнішим

🔹А ще подумайте за що саме ви згодні нести відповідальність

Зокрема чи маєте ви право на:
- власну думку
- на вчинки, не узгоджені ні з ким
- на певні почуття і емоції

Грубо кажучи, кордони – це все, що повністю вам належить, і не може регулюватися будь-якою силою ззовні.

🔹Дійте відповідно до кордонів

На практиці це означає наступне: не дозволяйте нарцису заходити на територію, яка належить вам. Зазвичай це дається важко, тому наведу кілька прикладів захисту власних кордонів.

🔺Приклад номер раз

Нарцис: Доню, а що це за люстру ти купила? А де та, що ми привезли з бабусиної хати?
Ви: Я повісила люстру, яка мені сподобалася - це ж моя квартира.

Якщо вона тебе так бентежить – наступного разу можемо зустрітися в кафе.

🔺Приклад номер два

Нарцис: Така була хороша робота, і стабільність була якась. Я спокійна була. Навіщо ти взагалі її змінив? Я всю ніч не спала. Дурне рішення!

Ви: У мене були на те свої причини, і я впевнений у своєму виборі.

🔺Приклад номер три

Нарцис: А що за хлопець? А де ви познайомились? І шо, куди ходили? А що замовляли? А де він працює? А що, с**с був у вас вже? А ти добре до нього придивилася? А коли наступного разу зустрінетесь?

Ви: Це особисте, не хочу про це наразі.

🔹В найбільш критичних випадках доводиться демонструвати свою рішучість.
Наприклад, мама-нарцис задовбує вас по телефону критикою або черговими “повчаннями”.
Попередьте один раз, що, якщо це триватиме, ви не будете розмовляти з нею щонайменше тиждень.
І так і зробіть.

🔹Ні обіцянок, ні пробачень
Люблю цю пісню :)

Якщо серйозно – якомога менше просіть вибачення, і взагалі перестаньте виправдовуватись за свої вибори та дії.

Навʼязування провини – дуже дієвий маніпулятивний інструмент в арсеналі кожного нарциса.
Відучіть себе від такої поведінки.
Ваше життя - ваші правила!

🔹Бийте правдою

Аби нарцис розгубився, можна вголос озвучувати його поведінку.

“Цими питаннями ти намагаєшся мене принизити?” “Я наче пояснив, що мені ця тема неприємна, навіщо ти знову її торкаєшся?”

“Ти вже вкотре мене перебиваєш. Чому?”

🔹 Ваша мета – дати нарцису зрозуміти:
- порушення ваших кордонів несе за собою наслідки
- ви не боїтеся припинити спілкування, і готові до цього
- ви поважаєте його, але ви для себе на першому місці
- ви поважаєте його - і поважаєте себе

🔹Уникайте сварок

Це стосується сварок усіх жанрів!!.
✔️Звинувачення нарциса,
✔️згадування образ з минулого,
✔️з’ясування “хто правий, хто винуватий”
– будь що, що розхитує емоційний маятник спілкування, зашкодить в першу чергу вам.

🔹Повага почуттів один одного

Які б образи ви не накопичили за роки спілкування з нарцисом, він жива людина і заслуговує на повагу.

Так, нарцис маніпулює вами за допомогою власних емоцій, почуття жалю, співчуття і тп – але не визнавати його емоцій було б некоректно.
Ваша можлива реакція –
“Шкода, що ти так це сприймаєш, АЛЕ…”.
“Шкода, що тобі це так важко, АЛЕ…”.

🔹Бережіть хороше
За виключенням випадків, коли у вашого нарциса “загострення” його ангельського характеру – у вас, я впевнена, є добрі моменти.

Визнайте це, похваліть його де це допустимо, порадійте-посмійтеся разом, і взагалі, нехай саме таких моментів буде все більше!

⬅️А для цього….. - вибудуйте дистанцію 🤓

16/12/2025

Внутрішній конфлікт, який переживає середньостатистична сучасна жінка, назвали “подвійна петля ідентичності”, або double-identity loop.

Простою мовою – як би я це назвала – “мені шо, РОЗІРВАТИСЯ”?

Чимало жінок сьогодні дійсно живуть з подвійною ідентичністю.

Перша – це відповідати очікуванням інших і вимогам часу: бути доглянутою, успішною, заміжньою, крутою мамою, впевненою професіоналкою.

Умовно: бігати марафони, запускати стартапи, народжувати дітей.

Друга петля ідентичності – це наша з вами правда.
Ваш індивідуальний ритм.
Ваша, і тільки ваша тілесність.
Ваше почуття свободи і часу.
Ваша творчість.
Ваші мрії і бажання.

Ваше уявлення про себе, про щастя, про те, що вам потрібно.

Чи бувають конфлікти ідентичності у чоловіків? Звісно!
Але.
Історично так вже склалося, що очікування від чоловіків не такі суперечливі, і їх життєвий шлях, як і їх відчуття себе, розвиваються більш “прямолінійно”.

Чому у вжитку сучасних психотерапевтів все частіше лунає оця “подвійна петля ідентичності”?

Тому що, виявляється, у дуже малої кількості жінок ці дві ідентичності співпадають.

Дуже мало з нас дійсно мріють запускати бізнеси, встигати “все на світі – і в басейн!”, все менше жінок називають заміжжя маркером успішності в житті –
і так далі.

До чого це призводить?
Ми хочемо бути свободними – але маємо догоджати іншим, або слідувати нав’язаним стереотипам. І потрапляємо до психотерапевта – із хронічною втомою, тривожністю, почуттям провини і “забороною на щастя”.

Що з цим робити?, запитаєте.
Як розв’язати петлю?

Ідентичність формується через розуміння власних цінностей і власного вибору – але якщо їх немає, формується зовнішня ідентичність, “костюм”, який ви вдягаєте для інших.

Повернути собі себе можна
👉 часто задаючи собі питання “чого я хочу?” “це точно - моє?”
👉 вміючи казати “ні” без почуття провини
👉сформулювати власні цінності і прагнення, і спиратися передусім на них, а не на очікування інших.

Ну і, звісно, з усім цим ефективно допоможе терапевт. А як у вас з петлями? Справляєтесь?
І що ж допомагає?

Мені - слухати.
Тишу вічності
Музику
Море
Себе-

А вам?

12/12/2025

#клієнтаминавіяло
Вибачатися щоразу, коли потрібна допомога і не вміти її просити?
Кому знайомо - ставте лайк))

Вчора чула, як одна подруга дуже довго вибачалася перед іншою за те, що просить її посидіти з дітьми, поки сама поїде до лікаря. Їй було “так незручно”, що вона “така безпорадна”, і “не має іншого виходу, ніж” і «всі такі втомлені - а тут я ще гружу..»

Спробуємо трохи «підлікуватися»))

По-перше, згадайте останній раз, коли ви комусь допомагали.
Яким сильним, корисним і своєчасним ви себе відчували.
Як добре ви себе відчували.
А знаєте, чому? Причина – в “по-друге”.

Адже, по-друге, з точки зору еволюції люди існують не тільки ДЛЯ ТОГО, щоб один одному допомагати – а й ЗАВДЯКИ тому, що вміють просити про допомогу, і вміють її надати.

І тому коли ми надаємо допомогу, включається система винагороди.
Просячи про допомогу, ми даємо іншому можливість відчути себе «красавчіком» і отримати порцію гормонів щастя.
(Тут важливо не підсісти на «спасатєльство, так мої героїчні допомогателі?)

Людина як вид вижила і майже підкорила собі планету переважно через те, що живе, розвивається, еволюціонує, виробляє, винаходить переважно у співпраці з іншими людьми.
Допомагати – це наша природна поведінка!
(І- ще раз- величезне джерело окситоцину).

До того ж, люди – єдині з усіх ссавців, хто народжує абсолютно безпорадною. Людині з перших хвилин її життя потрібна допомога – і це нормально! Інакше вона не виживе!

С перших днів війни ми виживаємо як нація саме тому що допомагаємо. Це природньо - просити про допомогу, коли самій/самому важко.

Сучасний світ з його бісячою модою на показову незалежність, самодостатність, самостійність та інші “я сама!” ввів потребу в допомозі ледь не в табуйовану категорію. Втім, такий стан речей абсолютно протирічить нашій природі.

Просити про допомогу, коли є така потреба – нормально.
Надавати допомогу, якщо є така можливість! – дуже приємно.

Давайте не зраджувати еволюцію? Просіть. Надавайте. Спокійно, легко, тепло.
Вмієте? Вчитесь? Тяжко?
Діліться
Усіх обійняла.
#любченкопсихолог

12/12/2025

Поліаморія: легалізація зради – чи свобода?
З усіх нових форматів стосунків сучасної людини, про які ми з Анічкою говорили в недавньому епізоді подкасту Студія Любченко, саме поліаморія, здається, викликала найбільш бурхливу реакцію.

Навіть у Анічкі! Яка (нібито людина сучасного майндсету) - підсумувала поліаморію дещо адаптованим девізом французьких революціонерів - “Свобода! Рівність! Б%ядство!”.

Про поліаморію зазвичай часто задають запитання типу “То шо, тепер ходити наліво – можна?”.
І тут відразу хочеться довго говорити про те, скільки нам ще треба пізнавати і про скільки речей нам варто хотіти дізнатися, аби не застрягати в шаблонах і стереотипах минулих поколінь.

Спочатку зазначу: поліаморія – не тренд, отже, ніхто не має її “сповідувати” аби відповідати вимогам часу.
Друге, поліаморія – поведінковий вибір, тобто це не орієнтація, з якою ви народилися, і яка є частиною вашої природи: ви можете бути поліамором у 25, а потім стати відданим однолюбом у 40, а на пенсії знову перейти до поліаморної моделі.

Зрозуміти поліаморію важливо, оскільки, чим більше ми знаємо, а отже і приймаємо, про інших людей – у тим більш толерантному суспільстві ми живемо. Читайте далі, тут коротко - і основне.

🫂Чому “поліаморія” – це не про “наліво”
Поліаморія – це той вид стосунків, коли їх учасники домовилися, що окрім один одного вони можуть любити інших людей.
Домовилися.
Тобто фактор “хтось когось зрадив” виключено.

🔹Важливо. Секс – частина стосунків, але не визначальна їх характеристика.
У фокусі поліАМОРів – все ж таки кохання. Романтика. Емоційне єднання. Ну а с**с…куди ж без нього.

❓Поліаморія – це типу “відкриті стосунки”?
Не зовсім. У відкритих стосунках партнери домовляються, що можуть займатися с**сом з іншими людьми, і будуть ставитися до таких-от “пригод” партнера спокійно.

Поліамори ж домовляються про взаємне право любити інших – а це ж не тільки с**с. Це і, скажімо, доглядати, коли захворів. Проводити разом вихідні.
Піклуватися про дитину коханої. Ділитися думками і планами. І ще багато іншого.

❗Чесність – в пріоритеті
Будь-яка людина, перебуваючи у стосунках, може відчувати романтичний потяг до інших людей – поліамори це усвідомили і вирішили, що замість того, аби тихенько собі переживати, або тихенько собі розвивати паралельні стосунки, вони будуть грати у відкриту.

✨Поліамори – різні.
Психологи, які досліджують нові формати стосунків, виділяють три типи поліаморних союзів.
Перший тип – це де є стосунки, які домінують над усіма іншими: припустимо, поліамори Оля і Сашко багато років живуть разом, втім, мають інші романтичні історії.

Другий варіант поліаморних стосунків - коли усі твої партнери рівні за правами, немає одного, більш “головного”.
Третій варіант – коли усі учасники усіх стосунків не просто знають один одного, а й живуть разом.

Перед тим як втрачати свідомість або хреститися, варто задуматися над тим, що усі ці стосунки – добровільні.
Умовний “ви” добровільно і спокійно погоджуєтеся з тим, що ваш партнер може закохатися в іншу людину і, продовжуючи бути з вами, розвивати стосунки з нею. І у вас теж є таке право - ваш партнер не буде влаштовувати вам скандал, якщо одного разу ввечері ви зізнаєтеся, що закохалися.

Звісно, це про свободу – втім, не с**суальну свободу, а свободу бути собою.
Любов до інших людей, бажання обміну енергією, почуттями, думками, бажання піклуватися і наповнюватися іншими - все це цілком природне, і поліамори вважають, що ці бажання не мають обмежуватися одним партнером. Любові не буває забагато.

З мого професійного досвіду, рідко буває таке, що два поліамора знайомляться – і типу закохуються.
Частіше хтось один вже визначив для себе поліаморію як найбільш комфортний формат – і декларує його тому, з ким починає стосунки.
Втім, є випадки, коли поліаморія протипоказана. Гортайте.

⛔Якщо ви - ревнива людина, поліаморні стосунки завдаватимуть вам страждання.
Є гіпотеза, що поліаморія типу лікує ревнощі.
Я не бачила її підтвердження: якщо для тебе болісна навіть думка, що ти у свого партнера не один, до наочної демонстрації цього страху неможливо “призвичаїтися”.

🔹Якщо ви погоджуєтеся на поліаморність, аби зберегти партнера і ваші стосунки. Але самі маєте інші цінності та потреби у парі.

Це шлях в нікуди. Побачення з іншими людьми не повернуть любов вашого партнера до вас. Воно так не працює.

🔹Якщо ви зраджуєте - і втомилися почувати себе винним.
Поліаморія – не спосіб легалізувати зраду. Поліаморія – це чесне бажання відкрито любити більше, ніж одну людину.
Ви не можете, в один день перетворившись на поліамора, стати хорошим і “змити” той факт, що ви зраджували. Це різне.

Сподіваюся, стало зрозуміліше – і спокійніше. Бажаю нам жити в толерантному суспільстві, де у кожного виходить любити саме так, як йому треба, а у інших – насолоджуватися тією любов’ю, яка на них спрямована.

PS
Лєна, то ти шо - поліамор???
Нє!!!
Я, без сумніву, людина широких поглядів, багато експериментую з життям і вважаю свободу головною цінністю.
Але щодо стосунків у парі, я сповідую моногамію і переконана, що глибина стосунків закритої пари дає набагато більше, ніж будь-які альтернативи.
І ще я знаю, що зрілі стосунки далеко не для всіх.
🤓
А ви що думаєте, товариство??

09/12/2025

#психологнадроті
Після Іспанії в очі кидається ще одна річ. Радість у нас стає на вагу зброї.

Я от на днях багато посміхалася.
І не тільки через передоз обіймашок.

В соцмережах надибала відео про те, як цьогорічним нобелівським лауреатам телефонують з Комітету і повідомляють, що саме вони отримали премію. І ці надзвичайні, космічного розуму люди – дивуються і радіють, як діти. Разом з ними раділа і я.

Моя радість стала можливою завдяки тому, що наш еволюціонуючий мозок вибудував інструмент «прийому-передачі» інфо поза слів та символів .
Так , це - “дзеркальні нейрони”.

Ці нейрони дозволяють нам, зокрема, спостерігаючи інших людей, відчувати їх як самих себе – іноді це відбувається несвідомо.
Коли ми бачимо горе та жахи - наші дзеркальні нейрони реагують, і ми вітчуваємо біль, страх, горе, тривогу; шурує кортизол - ну, а далі ви знаєте.

Коли ми бачимо щиру радість іншої людини - наприклад, ту саму “нобелівську радість” – ми неконтрольовано «дзеркально» повторюємо міміку: теж посміхаємося.

І всередині ми теж радіємо! Адже в кров потрапляють гормони гарного настрою допамін, ендорфін, серотонін.

Виходить, аби отримати в кров дозу гормонів радості, треба… просто посміхнутися.
Чи порадіти разом із кимось.
Наш ледацюга-мозок буквально сприймає вашу фізичну дію (усмішку) як сигнал радіти!

Канеман писав про експеримент, під час якого людям пропонували взяти в зуби олівець, горизонтально, і потримати так його якийсь час - навіть після такої, дещо збоченої посмішки, настрій людей покращувався! Їх мозок реально “думав”, що вони посміхаються – хоча вони просто тримали в зубах олівець!

Тож, завдання на сьогодні - посміхатися. Суто «для здоров’я»)). Посміхатися іншим. Посміхатися собі в дзеркалі.
Дивіться милу смішну дурню і посміхайтеся.
Добре! Будь ласка, ще раз)
І давайте створювати Банк сміху та радості: діліться, що востаннє розвеселило?
#дляздоровʼя #любченкопсихолог

Елена Любченко

28/12/2025

22/12/2025

21/12/2025

19/12/2025

16/12/2025

12/12/2025

12/12/2025

09/12/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share