15/12/2022
Живокіст: лікувальні властивості, опис
Живокіст (Symphytum officinale) — багаторічна травʼяниста рослина, що належить до родини широколистих. Живокіст поширений практично по всій території Європи, у Середній Азії, на Кавказі. Він широко використовується як у народному господарстві, так і у фітотерапії. Зокрема, живокіст входить у склад великої кількості зовнішніх препаратів, призначених для лікування больових синдромів при захворюваннях опорно-рухового апарату.
Опис
Живокіст — це рослина, висота якої становить приблизно 30-90 см. Стебло у неї доволі розгалужене з яйцеланцетоподібними черговими листками. Коренева система коротка, але теж добре розгалужена темного майже чорного кольору. У травні-липні рослина цвіте. Квіти нагадують дзвіночки, забарвлення у них червоно-пурпурне або фіолетове.
Для лікування народними засобами найчастіше використовують кореневище живокосту. Його викопують із землі восени, коли в рослини закінчився період вегетації. Після цього миють, розділяють на частини та сушать на горищі або у іншому подібному місці. Найкраще викопувати кореневище трирічної рослини, тоді воно має чорний колір та найвищу концентрацію корисних речовин.
Склад
Корінь живокосту багатий на різноманітні корисні компоненти, а саме:
дубильні речовини;
галова і дигалова кислоти;
алкалоїди;
амінокислоти;
алантоїн та ін.
У складі листя та пагонів міститься клітковина, протеїн, жир, екстрактивні та безазотисті речовини
Лікувальні властивості
Сама етмологія назви “живокіст” вказує на основну функцію цієї рослини — допомогу при переломах та інших травмах. Цій особливості рослина завдячує великому вмісту алантоїну та алкалоїдів, які підсилюють його дію. Живокіст не тільки сприяє регенерації тканин, але й має потужну протизапальну дію. Серед лікарських рослин живокіст, напевно, найчастіше застосовують для лікування таких тяжких патологій як:
закритий перелом;
розтягнення сухожиль;
радикуліт;
остеохондроз;
артрит.
Також його активно використовують при будь-яких інших причинах болю в суглобах чи попереку. Крім того, живокіст — незамінний засіб при травмах, у тому числі і спортивних. Його дію можна описати наступним чином:
знімає або зменшує больові відчуття;
усуває запалення та набряк, який його супроводжує;
сприяє відновленню тканин на клітинному рівні;
захищає від можливих ускладнень.
При лікуванні живокостом патологій опорно-рухового апарату застосовують зазвичай зовнішні препарати, що містять екстракт даної рослини. Найкращим варіантом вважається мазь, завдяки жировій основі та властивостям діючих речовини живокосту, що діють на шкіру маємо позитивний результат . Також на основі кореня живокосту готують фітовитяжки , настої та інші препарати, роблять компреси і примочки.
Живокіст допомагає не тільки при ушкодженнях кісток чи суглобів. Внутрішньо його застосовують при лікуванні деяких захворювань шлунково-кишкового тракту, зокрема, при дизентерії та виразці шлунку. Також він буде помічним при захворюваннях органів дихання, оскільки має відхаркувальну дію. А завдяки легкій сечогінній дії його використовують при лікуванні хвороб нирок.
Надземна частина живокосту також використовується у лікуванні травами. Зокрема, її застосовують при патологіях легень, гемороїдальних кровотечах, діареї, ревматизмі. У якості зовнішнього засобу порошок із перетертого листя використовують для лікування опіків, ран, кровотеч.
Побічна дія
У випадку індивідуальної непереносимості живокосту можливі такі реакції як висипання на шкірі, набряк та сильний свербіж. Серед системних реакцій найчастіше зустрічається пропасниця.
Протипоказання
Використання живокосту протипоказане вагітним, а також жінкам, які годують груддю. Крім того, використовувати засоби, що містять даний компонент, не можна людям з алергією на нього.
Зовнішні засоби, які включають живокіст, бажано наносити лише на неушкоджену шкіру. У випадку, якщо у вас є рани чи інші порушення цілісності шкірних покривів, попередньо необхідна консультація лікаря.
Застереження
У склад живокосту входять алкоїди циноглосин і консолидин, які можуть бути отруйними. При безконтрольному або довготривалому внутрішньому застосуванні вони можуть накопичуватись в організмі та викликати достатньо серйозні порушення в роботі центральної нервової системи. Мова йде про параліч та інші не менш небезпечні стани.
