31/05/2025
"Коли до мене приходить мама, яка каже, що має проблеми з власною дитиною, я даю їй кілька порад.
Спочатку напишіть на аркуші паперу, що б ви порадили своїй дитині, що б ви змінили в ній, а потім прочитайте це вголос, бажано перед дзеркалом. Потім впровадьте ці зміни у своє життя і спостерігайте, як відбувається чудесне зцілення вашої дитини.
По-друге, розкажіть комусь із близьких вголос, як ви сприймаєте свою дитину, зробіть це чесно, опишіть те, чим ви пишаєтеся, а також поведінку або риси характеру, які вас турбують. Розповідаючи цю історію, пам'ятайте, що кожне речення, яке ви вимовляєте, є частиною вас самих.
З моїх довгих і глибоких спостережень зрозуміло, що діти - це лакмусовий папірець нас самих. Те, як ми розмовляємо з ними, насправді показує наш внутрішній діалог, який з часом стає внутрішнім діалогом наших дітей. Їхня поведінка безпосередньо відображає наші емоції.
Тому, якщо ми бачимо, що дитина неспокійна, замість того, щоб заспокоювати її, кричати, робити зауваження - варто увійти в контакт з власними емоціями, адже діти є своєрідним відображенням того, що відбувається в нас самих. Коли ми заспокоюємося, в результаті дитина резонує спокоєм".
