Am-veritas

17/11/2025

У цьому випуску CEO Club В’ячеслав Смирнов, автор програм цілісного підходу до фізичного та психічного здоров’я, ділиться науково обґрунтованими практиками, ...

14/11/2025

08/11/2025

Одне подружжя переїхало у нову квартиру. Вранці, щойно прокинувшись, дружина подивилась у вікно й побачила сусідку, яка вивішувала випрану білизну.
- Поглянь, яка брудна білизна у неї, - сказала вона чоловіку.
Але той читав газету й не звернув уваги на слова жінки.
- Напевно, у неї погане мило або вона зовсім не вміє прати. Варто було б її навчити цій справі.

І щоразу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася, яка вона брудна. Одного прекрасного ранку, поглянувши у вікно, вона вигукнула:
- О! Сьогодні білизна чиста! Певно, навчилася нарешті прати!
— Та ні, — сказав чоловік, — просто я встав рано і помив вікно.

Так і в нашому житті: усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на світ. І перш ніж критикувати інших, необхідно переконатися, що наші серця й помисли чисті.

08/11/2025

Три рівні прийняття себе
Автор Натаніель Бранден

Що означає «приймати себе»?

Цінувати всі свої прояви? Дбати про тіло? Перестати прикидатися кимось іншим?
«Самоприйняття — це відмова від ворожнечі із самим собою», — вважав психотерапевт Натаніель Бранден.
Він описує різні грані прийняття й пояснює, чому цей навик настільки необхідний для людини.

ПЕРШИЙ РІВЕНЬ
Бути на своєму боці, тобто бути за себе

У найглибшому сенсі самоприйняття пов’язане з установкою на власну цінність, що ґрунтується на простому факті: я живу й усвідомлюю.
Це акт самоствердження, своєрідний природний егоїзм, даний кожному від народження.
Але кожен здатен діяти всупереч йому.

Дехто доходить до такого рівня самозаперечення, що будь-яка робота над особистісним зростанням стає неможливою. І поки ця проблема не розв’язана, жодне лікування не дасть тривалого ефекту, жодне знання не засвоїться, а справжній прогрес не настане.

Самоприйняття — це відмова від війни з самим собою.
Базова установка на прийняття себе — ось що прагне пробудити в людині справжній психотерапевт, навіть якщо її самооцінка дуже низька.
Ця установка надихає на усвідомлення власних внутрішніх конфліктів, не породжуючи самоненависті, заперечення своєї цінності чи втрати волі до життя.

«Я буду цінувати себе, ставитися до себе з повагою і відстоювати право на існування».

Це первинний акт самоствердження — ґрунт, на якому виростає образ себе.

Це егоїзм у найшляхетнішому сенсі цього слова.
Самооцінка може довго спати, а потім раптом прокинутися.
Вона бореться за наше життя, коли ми на межі розпачу. Вона може підштовхнути нас підняти слухавку й попросити допомоги.
Після багатьох років принижень вона змушує нас вигукнути: «Досить!».
Це голос життєвої сили.

ДРУГИЙ РІВЕНЬ
Приймати свої почуття, думки, вчинки

Самоприйняття — це готовність усвідомлювати свої думки, почуття, бажання, дії, тобто включати їх у власну реальність, не заперечуючи й не уникаючи.
Ми думаємо те, що думаємо. Відчуваємо те, що відчуваємо. Хочемо того, чого хочемо. Зробили те, що зробили. Ми є тими, ким ми є.

Це відмова вважати якусь частину себе — тіло, емоції, думки, дії, сни — чужою, «не-моєю».
Це готовність переживати власні стани, не відштовхуючи їх.

Приймати свої почуття не означає дозволяти їм керувати нашими діями.
Сьогодні мені не хочеться працювати — я визнаю це, приймаю свій настрій і все одно йду на роботу.
Приймаючи навіть неприємні емоції, ми часто звільняємося від них.

Самоприйняття — це готовність сказати про будь-яку емоцію чи поведінку:

«Це прояв мене. Я не обов’язково цим пишаюся, але це — я, принаймні зараз».

Це здатність бути реалістом щодо самого себе.

Прийняття — це більше, ніж просто «допущення». Це досвід зустрічі з реальністю, готовність бачити й визнавати факти такими, якими вони є.

Коли ми перестаємо заперечувати страх, біль чи гнів — ми вже починаємо зцілення.
Адже неможливо навчитися відповідальності, не визнаючи власної безвідповідальності.
Неможливо пробачити себе за вчинок, який ми не визнаємо своїм.

Не прийняття заважає рухатися вперед, а заперечення.

ТРЕТІЙ РІВЕНЬ
Бути другом самому собі

Припустімо, я зробив щось, про що шкодую або мені соромно.
Самоприйняття не заперечує цього, але прагне зрозуміти чому.
Чому щось неправильне або шкідливе здавалося мені потрібним, навіть необхідним у той момент?

Ми не можемо зрозуміти людину, якщо бачимо лише її «поганий учинок».
Треба побачити внутрішній контекст. Пояснити — не означає виправдати.
Але це означає поставитися до себе по-дружньому, зі співчуттям, без самобичування.

Такий співчутливий погляд не заохочує небажану поведінку — він зменшує імовірність її повторення.
Так само, як ми намагаємось виправити інших, не руйнуючи їхню самооцінку, ми маємо діяти й щодо себе.
У цьому полягає доброчесність самоповаги.

ВПРАВА

Встаньте перед великим дзеркалом (бажано — повністю оголеними) й уважно подивіться на своє обличчя та тіло.
Які почуття це викликає?
Більшість людей не може дивитися на себе довше кількох секунд — щось у відображенні викликає напруження чи сором.

А тепер, як експеримент, не відводьте погляду ще кілька секунд і скажіть собі:

«Яким би недосконалим я не був, я приймаю себе цілком і беззастережно».

Дихайте спокійно, повторюйте ці слова кілька хвилин.
Відчуйте їх зміст.

Можливо, усередині з’явиться протест: «Але мені не подобається моє тіло! Як я можу його прийняти?»
Прийняти — не означає полюбити. Це означає визнати факт.
Твоє тіло є таким, яким воно є.

І коли ти перестаєш чинити опір реальності, з’являється відчуття полегшення.
Тобі стає спокійніше наодинці з собою.

«Ось я, тут і тепер. І я не заперечую це».

Якщо виконувати цю вправу щоранку та щовечора протягом двох тижнів, поступово з’являється відчуття зв’язку між самоприйняттям і самооцінкою.

Адже як можна любити себе, якщо з презирством дивишся на власне відображення?

Прийнявши себе, люди відкривають ще щось:
вони не лише відчувають більшу гармонію із собою, а й знаходять мотивацію до змін.
Бо змінити можна лише те, що ти визнав і прийняв.

Проклинаючи й опираючись, ми позбавляємо себе сили.
Приймаючи — ми її повертаємо.

08/11/2025

Демонстрація любові проявляється через різні форми дій, слів та жестів, які люди використовують, щоб показати свої почуття. Як ми сприймаємо ці прояви, залежить від нашої емоційної чутливості, життєвого досвіду та уявлень про стосунки.

🤍Згідно з теорією "п’яти мов любові" Гері Чепмена, люди демонструють і сприймають любов через різні способи:
1. Слова підтримки та ніжності
• Як це виглядає: Компліменти, слова вдячності, підтримки, підбадьорення.
◦ Наприклад: "Я пишаюся тобою", "Ти для мене дуже важливий/важлива".
• Як ми це бачимо: Як підтвердження любові через вербальне вираження почуттів.
2. Якісний час разом
• Як це виглядає: Проведення часу разом, увага без відволікань, спільні хобі чи розмови.
◦ Наприклад: Прогулянки, вечері без гаджетів, тривалі бесіди.
• Як ми це бачимо: Як пріоритетність наших стосунків у житті партнера.
3. Подарунки та знаки уваги
• Як це виглядає: Символічні чи значущі подарунки, які показують, що про нас пам'ятають.
◦ Наприклад: Улюблена квітка, книга чи несподіваний сюрприз.
• Як ми це бачимо: Як матеріальне підтвердження уваги та турботи.
4. Дії та допомога
• Як це виглядає: Турбота через конкретні вчинки — допомога у повсякденних справах, підтримка у важливих ситуаціях.
◦ Наприклад: Приготування обіду, допомога в роботі чи підтримка під час хвороби.
• Як ми це бачимо: Як практичну любов і здатність партнера бути поруч у складні моменти.
5. Фізичний дотик
• Як це виглядає: Обійми, поцілунки, дотики, тримання за руку, фізична близькість.
◦ Наприклад: Обійняти, коли важко, або погладити по плечу.
• Як ми це бачимо: Як інтимність і тепло, що посилюють емоційний зв’язок.

🫂Чому ми по-різному бачимо демонстрацію любові?
1.Індивідуальність: У кожної людини свої "мови любові" — те, що для однієї є найсильнішим проявом почуттів, для іншої може здаватися незначним.
◦ Наприклад, хтось бачить любов у словах, а інший — у діях.
2.Життєвий досвід: Те, як нас любили в дитинстві, впливає на наше сприйняття любові в дорослому віці.
3.Емоційні потреби: Люди схильні сприймати любов так, як їм найбільше потрібно в конкретний момент (підтримка, увага чи близькість).

✨️Як помітити любов у різних її проявах?
• Спостерігайте за діями та поведінкою людей, які вам важливі. Часто любов проявляється у дрібницях, які легко не помітити.
• Звертайте увагу на наміри: навіть якщо жест не зовсім відповідає вашим очікуванням, він може бути щирою демонстрацією почуттів.
• Спілкуйтеся: обговорюйте з близькими, як саме вони виражають свої почуття і як би ви хотіли, щоб це відбувалося.

Любов багатогранна, і її демонстрація завжди унікальна, бо відображає як почуття, так і індивідуальність кожної людини.

03/11/2025

Анімалотерапія як практика закріпилася ще у 1850-х роках, коли медсестра та громадська діячка Великої Британії Флоренс Найтінгейл припустила, що тварини є чудовими компаньйонами для хворих, і почала залучати їх у лікарняні палати.

Загальним ефектом усіх форм AAI (animal-assisted interventions - втручань за участі тварин), незалежно від виду тварини, є підтримка фізичного та психічного здоров’я людини, а подекуди й підвищення мотивації.
�Люди відзначають, що домашні улюбленці спонукають більше рухатися та виконувати лікарські рекомендації - наприклад, щоб швидше повернутися додому після стаціонару. На цій основі з’явилися й інші ініціативи, наприклад, Walk with me, де тварин-терапевтів запрошують у компанії, клініки, будинки для літніх людей та школи - для підвищення фізичної активності працівників, пацієнтів і учнів.

🏥 У медичних закладах взаємодія з тваринами сприяє:
▫️зниженню відчуття болю;
▫️покращенню показників одужання;
▫️зменшенню тривожності та стресу як у пацієнтів, так і в медичного персоналу;
▫️зниженню страху й напруження у пацієнтів;
▫️зменшенню артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, що знижує ризик інфаркту.

🧠 У сфері психічного здоров’я AAI допомагає:
▫️покращити сприйняття соціальної підтримки - навчитися її помічати й приймати;
▫️підтримати людей у періоди кризи;
▫️полегшити симптоми депресії;
▫️знизити рівень тривожності;
▫️розвинути навички соціальної взаємодії та подолання стресу;
▫️підвищити почуття власної цінності - адже, щоб привернути увагу тварини, не потрібно жодних особливих умінь, вона доброзичлива сама по собі.

Корисність тварин-терапевтів для психічного здоров’я пояснюється тим, що вони приймають нас без умов і створюють дружню, безпечну атмосферу, що сприяє саморозкриттю людини.
�Взаємодія з твариною може стати першим кроком до соціалізації для тих, кому складно спілкуватися з людьми.

Якщо вам цікава ця тема, то можете ознайомитись на прикладі, як міжнародна організація FOUR PAWS інтегрує тварин із притулків у терапевтичну роботу: https://www.four-paws.org.uk/campaigns-topics/topics/help-for-strays/animal-assisted-intervention-aai

30/10/2025

Техніка: "Контейнер" 🗑️
Мета: знизити емоційну напругу та допомогти відкласти важкі спогади, коли вони стають надто нав'язливими.

🔹 Крок 1. Знайдіть безпечне місце.
Сядьте зручно, зверніть увагу на тіло – відчуйте спину, стопи, дихання. Подивіться навколо: знайдіть 3 речі, які ви бачите, 2 звуки, які чуєте, 1 тілесне відчуття. Це допоможе «заземлитись» у теперішньому.

🔹 Крок 2. Уявіть контейнер.
Уявіть міцний, надійний контейнер (ящик, сейф, скриня, капсула – будь-який образ). Він абсолютно закривається і може вмістити будь-які важкі думки чи образи. Важливо: ви контролюєте, що кладете туди і коли відчиняєте.

🔹 Крок 3. Помістіть туди важкі спогади.
Подумки «упакуйте» тривожні образи, звуки, думки, пов'язані з травмою, і помістіть їх у контейнер. Закрийте його. Скажіть собі: «Я знаю, що ці спогади є, але зараз я обираю відкласти їх. Я можу повернутися до них, коли буду готовий і в безпеці.»

🔹 Крок 4. Повернення в теперішній момент. Після цього знову зверніть увагу на дихання, на опору під тілом. Можна відкрити очі, назвати вголос три предмети в кімнаті або зробити кілька глибоких вдихів.

💡 Чому це працює?
Техніка допомагає тимчасово відокремити травматичні спогади від поточного досвіду, знижуючи їхню силу. Вона активує «фронтальну» частину мозку (контроль, планування) та зменшує вплив «емоційного центру» (мигдалини), що відповідає за стресову реакцію.

‼️Наголошуємо: ця техніка не замінює психотерапію - при посттравматичному стресовому розладі наполегливо рекомендуємом працювати з психотерапевтом та технікою користуватися після консультування.

25/10/2025

12/10/2025

❔Як допомогти собі впоратися зі стресом?

Сьогодні, 10 жовтня, світ відзначає День психічного здоров'я. Спеціально до цієї дати команда освітньої програми «Психологія» KSE підготувала Білу книгу «Як впоратися зі стресом у воєнний час».

Біла книга — це практичний порадник, створений на основі сучасних наукових досліджень і перевірених методик.

Видання буде корисним як фахівцям, так і всім, хто шукає прості та дієві способи підтримати себе у часи постійного стресу, невизначеності й небезпеки.

У книзі йде мова про найважливіше:

▫️ як війна впливає на психічне та фізичне здоров’я і як розпізнати тривожні симптоми;

▫️ практичні поради, що допоможуть опанувати гострий стрес під час кризових ситуацій, а також зберігати рівновагу у повсякденному житті — нормалізувати сон, харчування, рухову активність і підтримувати зв’язок із близькими;

▫️ пояснення, чому деякі способи «зняття напруги» (як-от алкоголь, переїдання чи залежність від новин) можуть лише погіршити стан, і як поступово відмовитися від таких звичок;

▫️ рекомендації, коли і до кого варто звертатися по психологічну допомогу, як підготуватися до консультації та чого очікувати від роботи з фахівцями.

Академічна директорка програми «Психологія» Валерія Палій зазначила:

🗣 «Віримо, що ця книга допоможе кожному, хто її прочитає, зберегти сили та витривалість, щоб разом ми могли протистояти викликам війни й працювати на перемогу та відновлення країни».

Біла книга доступна двома мовами — українською та англійською, містить добірку перевірених джерел і посилань для тих, хто хоче дізнатися більше, та знаходиться у вільному доступі для всіх на сайті KSE:

https://kse.ua/wp-content/uploads/2025/10/KSE_YAk_vporatisya_zi_stresom_pid_chas_viyni_finalna-versiya-Iryna-Klymenko.pdf

Бережіть своє ментальне здоров'я та не соромтеся звернутися по допомогу! 💙

12/10/2025

Буває, людина не кричить, не свариться, не говорить напряму, але у повітрі — напруга.
Наче все гаразд, але щось не так.
Тиша, саркастичні жарти, “забуті” обіцянки чи показова байдужість — це теж способи висловити злість. Просто — непрямо.

Пасивна агресія — це коли замість “я злюся” з’являється мовчання, іронія або саботаж.
Коли конфлікту наче немає, але зв’язок уже тріщить.

Як це виглядає:

– “Забув” зробити прохання, яке не подобається.
– Жарт, у якому більше колючості, ніж сміху.
– “Добре, зроблю”, але нічого не робиться.
– Байдужий погляд, коли всередині — образа.

У глибині — не злість, а страх: бути відкинутим, непочутим, втратити стосунок.
І ця непряма форма захисту лише віддаляє ще більше.

Що допомагає:

– Помічати сигнали, не засуджуючи.
– Говорити прямо: “Мені здається, ти злишся. Це так?”
– Бути готовим слухати, а не захищатися.

Прямість — не завжди про конфлікт.
Часто це — про чесність і турботу про зв’язок.

Іноді найважливіше, що ми можемо зробити — дати злості право бути, щоб знову з’явилась можливість близькості.

#пасивнаагресія #психотерапіяонлайн