Viktor Prykazchyk

Viktor Prykazchyk психолог (psychologist)

Останній світанок  #Псізон2021
27/07/2021

Останній світанок #Псізон2021

21/11/2020

ПРОДОЛЖАТЬ ИСКАТЬ, КОГДА ДРУГИЕ УЖЕ НАШЛИ

Самое сложное в жизни ― это продолжать искать, когда другие уже нашли. Не делать вид, что ты тоже уже нашел и счастлив, а оставаться в своей тревоге, грусти или страхе. Сложно по-честному оставаться в своей печали, когда другие люди вокруг веселы. И также сложно быть счастливым, когда все вокруг говорят о своих проблемах. И вообще сложно хоть чем-то отличаться.

Иногда чувствуешь себя как на контрольной, когда все уже сдали работы и смотрят на тебя искоса, а ты всё еще сидишь и не можешь решить простейшие задачи. А время поджимает. И кто-то потом будет ставить вам оценки. И всенародно зачитывать результаты.

Но вот только жизнь ― это не контрольная. Задачи у всех разные. И времени каждому дается ровно столько, сколько именно ему надо. Кто-то обретает счастливую семью в 25, а кто-то ― в 42. Кто-то нашел свое призвание в 15, а кому-то после 30 всё еще непонятно, чем заняться. И работы потом никакое всевидящее око не соберет, и оценки не выставит. И никто не будет сравнивать вас в конце жизни. Единственное, что будет важно для тебя, ― это счастлив ты или нет.

Потеря времени происходит тогда, когда ты делаешь вид, что у тебя всё хорошо, а на самом деле это не так. Когда ты не ищешь, хотя еще не нашел. Когда ты делаешь невозмутимый вид, в то время как на душе кошки скребут.

Честность по отношению к себе и умение оставаться таким в присутствии других ― лучший компас и кратчайший путь к счастью.

Аглая Датешидзе

03/11/2020

"Чи страждали наші предки на панічні атаки?" Частина 2.

"Як я тут опинився? Що було до і буде після мене? Хто я такий? Як жити правильно? Де моє місце у цьому світі і в чому моє покликання? З ким мені одружитися?" Це лише кілька з великої низки одвічних питань, які поставали перед людиною в усі часи. І в усі часи десь до 1ї половини 20 століття вона отримувала на них вичерпні відповіді від шамана, старійшини, вождя, царя, духовного чи релігійного лідера. Громада (від племені до держави) і церква відповідали за утворення і підтримку системи цінностей кожного окремого свого члена. Людина жила у порівняно невеликому і зрозумілому світі, з усіх боків оточена чітко визначеними правилами поведінки, сферами активності, ритуалами і межами різного роду. Невільна, проте убезпечена.

Та у 20 столітті людина поступово звільнилася... І, як відзначив Ялом, "змінилась картина психопатології ... сьогодні у пацієнта більше проблем зі свободою, ніж з пригніченими потягами". Немає універсальних правил, немає нічого, що ми повинні робити - ми вільні робити все, що забажаємо. До того ще й світ набув неймовірних масштабів. Парадоксально, але чим більше ми досліджуємо навколишній світ і самих себе, тим менше розуміємо, нових питань все більше, а прості і однозначні відповіді нас більше не влаштовують.

Ми виявились неготовими до такого навантаження: зовнішня структура впала і тепер я сам маю шукати відповіді, визначати цінності, ставити цілі, шукати той клятий сенс - персональної відповідальності. Як наслідок, тривога зростає і вимагає розрядки. І тепер ті, хто ще зовсім недавно так затято здобував свободу, так само затято шукають захисту від неї.

Далі буде...

Зображення Ronile з сайту Pixabay

27/10/2020

"Чи страждали наші предки на панічні атаки?" Частина 1.

Ми живемо у найбезпечнішу добу в історії людства: ніколи раніше люди не жили так довго, не мали такого рівня медичного обслуговування, матеріального забезпечення, доступу до навчання, інформації, ніколи не були так законодавчо і соціально захищені...
І разом з тим, ще ніколи в історії люди не були настільки тривожними як у 21 столітті. І рівень тривожності, як у окремих індивідів, так і в суспільстві загалом, і пов'язаних психічних розладів продовжує зростати.

Що ж не так? У чому проблема?

Відповідь: в САМОТНОСТІ. Ніколи раніше люди не почували себе настільки самотніми, як тепер. Людство переживає справжню "епідемію самотності".

Раніше у людини було її плем'я, рід, віра, сім'я. Вона постійно відчувала взаємозв'язок і приналежність до чогось більшого. Сьогодні, захопившись особистісним зростанням, пошуками себе і сенсу свого життя, ми загубились, втративши цей взаємозв'зок із чимось більшим, ніж Я.

На всіх етапах історичного розвитку ідентичність людини почасти визначалась її приналежністю - "Чий Я?" - чию індивідуальну чи колективну волю їй належало виконувати. Це обмеження було свого роду платою за доступ до колективного досвіду - природнього, культурного чи надприроднього, - який руйнував особистісну ізоляцію окремої людини і дозволяв їй доторкнутись до трансцендентної реальності, чогось Великого і Вічного, зрештою, давав можливість відчути себе в БЕЗПЕЦІ.

Далі буде...

Зображення Rodrigo de la torre с сайта Pixabay

14/10/2020

«Моя емоційна історія»

(цикл он-лайн зустрічей особистого досвіду)

Сучасне сьогодення сповнене невизначеності та динамічності. У такому шаленому темпі ми стикаємось з різними проблемами та переживаємо непрості, тяжкі та "заборонені" соціумом емоційні стани. Тож не дивно, що часом з’являється бажання взагалі не відчувати…. Тривогу, злість, образу, печаль, провину та навіть любов.
Але, як показує досвід, контролювати виникнення почуттів не можливо. Вони все одно з’являються та зустрічають нас з власною уразливістю перед зовнішнім світом, який наразі доволі непередбачуваний.
Нажаль, з самого дитинства нас майже ніхто свідомо не вчив тому, як бути з власними переживаннями. Тому кожен по-своєму з цим справляється. Використовує свої інструменти, упередження та методи. По-своєму трактує та сприймає ті чи інші почуття, спираючись на власний досвід, культурне середовище чи сімейну історію.
І не секрет, що найбільш популярними реакціями на неприємні переживання є стримування, приховування, накопичення, імпульсивне відреагування, ігнорування. А такі способи значно підсилюють внутрішнє напруження та відчуття тиску упереджень ззовні. Що, в свою чергу, провокує розгубленість, втому, дефіцит сил та ресурсів.
Тож, якщо придивитися, можна помітити, що почуття – то потужна дієва сила для тих, хто вміє з нею обходитись, і значна проблема для тих, хто не вміє.
Адже, окрім неприємності та дискомфорту почуття можуть допомагати будувати стосунки, не відмовляючись від себе. Захищати власні інтереси та бажання. Йти з небезпечних та токсичних стосунків. Змінюватись. Страждати та радіти. Бути живими. У згоді з собою і своїми цінностями.
Тож аби життя могло бути більш свідомим, чесним та приємним, ми розробили серію он-лайн майстерень. Формат майстерні є досить важливим та ключовим, оскільки він дає можливість кожному учаснику на особистому досвіді дослідити, відчути, зрозуміти, усвідомити, проаналізувати та прийняти власні рішення щодо певних емоційних станів.

Нижче ви можете ознайомитись з темами зустрічей:
Тривога
Агресія
Провина
Сум
Любов

Зустрічі реалізовуються на платформі zoom
Ціна 250 грн
За умови відвіданих чотирьох зустрічей, 5-та у подарунок

Автори та ведучі:
Віктор Приказчик – психолог-консультант у методі Позитивної Психотерапії Н.Пезешкіана.
Хоружа Ольга – психолог, психотерапевт у методі Позитивної Психотерапії Н.Пезешкіана.
Якщо виникли додаткові питання, звертайтеся за телефонами: (066)144-35-32, (066)706-77-40.

Изображение https://pixabay.com/ru/users/comfreak-51581/?utm_source=link-attribution&utm_medium=referral&utm_campaign=image&utm_content=794978

Гумор - один із способів піклування про своє душевне здоров'я!
10/10/2020

Гумор - один із способів піклування про своє душевне здоров'я!

03/10/2020

Здорова НАДІЯ це не "Все буде добре", а "Все може бути добре".

14/09/2020

Address

Sumy

Telephone

+380667067740

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Viktor Prykazchyk posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Viktor Prykazchyk:

Share

Share on Facebook Share on Twitter Share on LinkedIn
Share on Pinterest Share on Reddit Share via Email
Share on WhatsApp Share on Instagram Share on Telegram