Психолог Наталія Михайлюк

30/11/2025

АДАПТАЦІЯ ДО СТРЕСУ.
Війна змушує нас жити у стані постійного стресу. І зараз особливо помітні дві полярності нашої адаптації.

Одні ніби завмерли в нескінченному траурі. Постійна провина, мінімум радості, відчуття, що «не маю права жити, поки триває війна». Життя поставлене на паузу. (Так звана провина того, хто вижив)

Інші — ніби відгороджуються від реальності. Танці, вечірки, «життя триває» без жодного внутрішнього контакту з тим, що відбувається. Це теж спосіб захисту — але інколи ціною втрати чутливості.

Обидві крайності — зрозумілі, але не до кінця адаптивні. Вони виснажують психіку, навіть якщо здаються «єдино можливими».

Правда — десь посередині.
Там, де ми визнаємо біль і водночас не забороняємо собі маленькі радощі.
Там, де не тікаємо від реальності, але й не згоряємо в ній.
Там, де пам’ятаємо, заради кого й чого ми живемо, і продовжуємо жити — по-українськи вперто, з гідністю, з турботою одне про одного.

Нам важливо помічати ці полярності в собі та своїх близьких. Усвідомлення повертає свободу вибору: як реагувати, як дбати про себе, як залишатися людьми у нелюдських обставинах.

Ми вистоїмо. Але не ціною заморозки чи втечі — а завдяки живій, гнучкій психіці, яка вчиться бути в реальності й не втрачати себе.

17/10/2025

магія осені�

29/09/2025

Чи знаєте Ви, що стосунки з грішми потребують не меншої уваги ніж стосунки з близькими?
І в них є свої правила та особливості?
Чи хотіли б Ви, щоб Ваші стосунки з грішми стали ближчими?)
Можливо Ви:
-непогано заробляєте, але постійно відчуваєте тривогу і страх?
- не знаєте, як в Вашій парі формувати бюджет і втомились від постійних конфліктів?
- Ваші гроші не затримуються, не вдається накопичити на бажане а гроші «витікають крізь пальці»?
- Ви постійно докоряєте собі за потрачені кошти і не отримуєте задоволення від покупок?
Або маєте свої непрості стосунки з фінансами?
Вам буде цікаво і корисно, якщо Ви:
- Відчуваєте, що грошей не вистачає постійно;
- Ви не вмієте накопичувати або витрачати з задоволенням;
- Відчуваєте тривогу, коли плануєте свій бюджет;
- Не розумієте як в Вашій сімї правильно ділити зароблене;
- Вас тривожать стосунки з грошима Вашого партнера;
- Не знаєте, що існує здорова фінансова залежність.
Запрошую Вас на психологічний тренінг «PRO ГРОШІ»
Місце проведення: м. Тернопіль офісний центр при готелі «Галичина».
Дата 9 листопада, з 11.00 до 19.00 год
Запис в приватні повідомлення або за номером телефону 0673255078.
Вартість участі 1500грн.
Приходьте знайти відповіді на свої питання, і сподіваюсь, що Ваші стосунки з грішми стануть ближчими)

15/09/2025

Якщо тобі 50+…
Ти можеш часом ловити себе на дивному внутрішньому діалозі.

Одна частина тебе каже: «Хочу більше! Більше вражень, більше свободи, більше доходу, більше життя!»
А інша відповідає: «Хочу менше! Менше темпу, менше навантаження, менше обов’язків, менше “треба”…»
І так вони собі розмовляють у голові, як два сусіди на лавочці: один мріє про нову машину, другий — про тиху сієсту.

Додається ще третій голос — «Порівняльний експерт». Він нагадує: «Подивись, у когось там більше енергії, більше планів, більше досягнень…» І тоді легко відчути сум чи навіть сором.

Але насправді правда проста: наша цінність не вимірюється чужими цифрами чи швидкістю. Вона в досвіді, у зрілості, у здатності цінувати прості речі. І ще — у вмінні пожартувати навіть про власні суперечності.

Що може допомогти в такі моменти?
🌿 маленькі практики заземлення (наприклад, глибокий вдих і ковток кави — теж заземлення);
🌿 «папка доказів» — список того, що вже вдалося в житті (спойлер: він завжди довший, ніж здається);
🌿 і трошки самоіронії: коли можеш усміхнутися собі, твій «Порівняльний експерт» йде у відпустку.

Бо 50+ — це час, коли ти вже точно знаєш: і «більше», і «менше» можуть співіснувати. А ти можеш обирати щодня, чого саме тобі зараз хочеться.
Я знаю)
В мене теж так)
А в вас як?

31/07/2025

ПРИЙМИ СВОЮ ТІНЬ
АБО ХОЧА Б ДАЙ ЇЙ ПОГУЛЯТИ))
Тінь не ворог. Вона — джерело сили.
Просто треба перестати тікати від неї, сісти навпроти і сказати:

> «Привіт, дивна частино мене. Розкажи, чого ти хочеш».

Дослідження тіньових сторін — важлива частина терапевтичного процесу. "Тіньові" сторони — це ті частини нашої особистості, які ми витісняємо, заперечуємо або вважаємо неприйнятними. Їх не видно на поверхні, але вони все одно впливають на наші емоції, вибори, стосунки, і якість життя в цілому.

Ось кілька вагомих аргументів, чому це варто робити:

✔Свобода від автоматичних реакцій

Тінь часто "керує нами" з несвідомого. Ми можемо знову й знову потрапляти в одні й ті самі ситуації — ображатися, захищатися, втрачати контроль — не розуміючи, чому це відбувається. Коли тінь усвідомлена, з’являється вибір: як реагувати, що дозволити собі, а що — ні.

✔Покращення стосунків

Те, що ми не приймаємо в собі, ми часто проєктуємо на інших: звинувачуємо їх у тому, що насправді відкидаємо в собі. Це псує стосунки. Коли ми інтегруємо тінь, ми стаємо менш осудливими, більш відкритими, щирими й здатними до глибшої близькості.

✔Особистісний ріст і цілісність

Тінь не завжди «погана». У ній може бути і сила, і сексуальність, і агресія як здорова здатність захищати себе, і креативність, яка раніше здавалася "непристойною" чи "дурною". Прийняття тіньових сторін — це шлях до більшої цілісності, внутрішньої опори, сміливості бути собою.

✔Зцілення старих ран

Тінь часто формується як захист у дитинстві: ми пригнічуємо частини себе, щоб бути "хорошими", прийнятими. Коли ми повертаємося до цих частин із дорослою увагою, ми зцілюємо не тільки поведінку, а й внутрішні травми — біль, сором, страх бути відкинутим.

✔Аутентичність

Без контакту з тінню ми живемо "роль", намагаючись відповідати очікуванням. Коли ж ми приймаємо себе з усім, ми починаємо жити як — не ідеалізоване "я", не маска, а реальна людина з унікальним набором світла й темряви.

Тінь = сила.
В ній є право на "ні", енергія злості, свобода бути собою.
А ще — душевний спокій, коли ти більше не воюєш із собою.

18/06/2025

А ТАТО НА ЩО?
(трохи про роль батька в житті дитини, без пафосу і з любов’ю)

Коли мова заходить про виховання, перше, що спадає на думку — мама. Мама знає, мама розуміє, мама відчула ще в животі…
А тато?
А тато з глузду з’їхав, бо не знає, як правильно тримати новонародженого чи можна його гладити по тім'ячку ....ага .. !!!!!
не забути купити хліб.
Але — роль батька не менш важлива. Просто часто її... недооцінюють або зводять до “погуляй з дитиною, поки я борщ варю”.

Насправді, присутній тато — це не тільки “авторитет”. Це джерело безпеки, стабільності й віри в себе. Бо саме через тата дитина (і дівчинка, і хлопчик) вчиться взаємодіяти з зовнішнім світом. А ще — тато часто приносить у стосунки більше гри, ризику, свободи. Мама тривожиться, тато кидає дитину на метр вгору й сміється разом із нею. І це теж терапевтично.

З погляду психотерапії, емоційно включений батько — один із найкращих “подарунків”, які може отримати дитина в дитинстві. Він не мусить бути ідеальним — достатньо, щоб був живим, уважним і готовим розбиратись не тільки в інструкціях до пилососа, а й у емоціях свого малюка.

Так що, тати, ви не “допомагаєте мамі” — ви виховуєте свою дитину. А якщо раптом сумніваєтесь, чи правильно все робите — спойлер: ніхто не знає як правильно. Але діти точно відчувають, коли їх люблять і коли поруч є хтось сильний, теплий і свій.

08/05/2025

02/04/2025

РОЗЛАДИ ПРИВ'ЯЗАНОСТІ
Майже завжди в терапії проблем в стосунках ми приходимо до дослідження ролі мами/батька...
Чому?
Саме в дитинстві, в взаємодії з важливими вертикальними фігурами формуються навики і стратегії побудови стосунків. Тому часто неусвідомлено ми обираємо знайомі способи і в дорослому віці.
Розлад прив'язаності – це психологічний стан, який виникає внаслідок порушень у ранньому емоційному зв'язку між дитиною та її первинними опікунами. У гештальт-терапії цей розлад розглядається як феномен, що впливає на здатність людини формувати стійкі міжособистісні відносини та впізнавати власні емоційні потреби.

Причини та прояви розладу прив'язаності

Розлад прив'язаності може виникати через нехтування базовими потребами дитини, емоційну нестабільність батьків, часті розлуки або травматичні події у ранньому віці. Основні прояви цього розладу включають:

Труднощі у встановленні довірливих стосунків;

Уникання емоційної близькості;

Високий рівень тривожності у взаєминах;

Агресивність або емоційна відстороненість.

Як зрозуміти, що в особистості є розлади прив'язаності?

Розлади прив’язаності можуть проявлятися через певні поведінкові та емоційні особливості. Ось основні ознаки, які можуть свідчити про проблеми у сфері прив’язаності:

Емоційні прояви
Труднощі у вираженні емоцій – людина може відчувати страх перед близькістю або, навпаки, надмірно залежати від інших.

Низька самооцінка – відчуття власної непотрібності або недостойності любові.

Емоційна нестабільність – різкі перепади настрою, сильні реакції на критику або неприйняття.

Відчуття хронічної самотності – навіть у стосунках може зберігатися відчуття ізоляції.

Соціальні та поведінкові прояви
Проблеми у стосунках – важко довіряти іншим, уникнення глибоких зв’язків або схильність до токсичних відносин.

Контроль або маніпуляція – бажання повністю контролювати партнера або перевіряти його почуття.

Труднощі з проханням про допомогу – людина може уникати звернення по підтримку або, навпаки, ставати надмірно залежною від інших.

Страх відторгнення або покинутості – сильна тривога при будь-яких ознаках дистанціювання партнера або друга.

Фізичні реакції
Хронічна тривожність – постійна напруга, проблеми зі сном, психосоматичні симптоми.

Зміни у поведінці при стресі – наприклад, уникаюча поведінка, агресія або відчуття "емоційного заціпеніння".

Типи розладів прив’язаності

Уникаючий тип – людина уникає емоційної близькості, знецінює важливість стосунків, має потребу в самостійності.

Тривожний (амбівалентний) тип – сильний страх втрати партнера, ревнощі, надмірна прив’язаність.

Дезорганізований тип – поєднання уникнення і надмірної потреби в близькості, непослідовна поведінка.

Якщо у когось є подібні симптоми, варто звернутися до психолога або психотерапевта, щоб краще зрозуміти свої патерни поведінки і працювати над покращенням стосунків.

01/12/2024

Смішного вам назбирала)

20/09/2024

Прямі контакти і загальна інформація про аспекти психологічної підготовки, досвіду та експертизи Наталії Михайлюк

05/08/2024

ЩО СКАЖУТЬ ЛЮДИ?!
Давно задумуюсь, наскільки живучий цей український феномен?
І чи лише український?
Чи є в інших націй та народів ця особлива увага до чужої думки?
Де його коріння?

Маю з того приводу кілька думок, звичайно суб’єктивних)) тож запрошую до дискусій та рефлексій.
Ми, люди створіння колективні, нам важливо відчувати причетність до спільноти; в різні історичні часи це могло бути запорукою буквально виживання. Тому відмінність від інших могла бути неприйнятою, вести до відторгнення своїми і викликати багато страхів.
В часи репресій, яких Україна зазнала, не зважати на думку інших було просто небезпечно.
Або, в дуже недалекій минувшині, мама чи бабця виказували своїм донькам: «Пильнуйтеся, вчіться роботи, бо ніхто заміж не візьме, ЛЮДИ СКАЖУТЬ, що ми тебе нічого не навчили» І то, мабуть, була не найлегша доля.
Або, пам’ятаєте бабусь під під’їздами з дев’яностих?)
І їхні перешіптування про всіх «прастітуток і наркоманів»
Потім же ш якась добра душа донесе всьому двору (обов’язково батькам), що робила Валька, як напився Петрик, з ким цілувалась Галя і т.д.
Це ж найкраща поліція моралі і стримування))))

А чи настільки важливо і в наш час ЩО ЛЮДИ СКАЖУТЬ?
З своїх спостережень (я практикуючий психолог)
- молодим людям 20+ майже байдуже)
-покоління 40+ ще час від часу «чують голоси в голові» що скажуть люди? Але часто це голоси мам і бабусь) і вже не з великої букви)
до речі, майже завжди ці голоси жіночі)) Чому б це?))

А якщо трохи серйозніше, то мені здається, що ЛЮДИ СКАЖУТЬ,
часто заважає бути вільним і щирим в своїх виборах і вже мабуть не так актуальне в сьогоденні.
А що думаєте ви?
До речі, недавно почула одну цікаву репліку, майже бабусі в моєму дворі: Гляньте яка гарна дівчина пішла!! А гарна дівчина, на хвилиночку) була платинова блондинка в ну дуууже короткому міні із смішним тату на нозі))
Так, що часи і мода змінюються, і може вже й не так актуально
ЩО ЛЮДИ СКАЖУТЬ?