https://www.instagram.com/bono_centr?igsh=Y3R0ajM4ZnhxY255

Ego sum vita, Умань, Uman (2025)

18/11/2025

Іноді “гарем чоловіків” справді дає жінці більше, ніж її шлюб.🌱
Не тому, що вона бігає по побаченнях.
А тому, що вперше відчуває себе живою.

Це коли один пише: “Доїхала?”
Другий каже: “Ти така гаряча, я кайфую від тебе.”
Третій помічає талант, який роками називали “дурницями”.
І в ній щось прокидається.
Вона раптом розуміє:
я — різна, багатогранна, цікава.💜

А головне — її настрій більше не залежить від одного чоловіка.
Не потрібно вгадувати його тишу, щоб вижити цей день.
Гарем дарує відчуття вибору, а вибір повертає самоповагу.
І так, іноді він лікує краще, ніж подружні обіцянки.👣

Але тут є пастка, про яку мало хто каже.🗣️

🕹️Гарем легко викривлює реальність.
Розмиває прив’язаність.
Формує стійке порушення привʼязаності.
Привчає до постійної уваги, як до солодкого,
і після цього дуже важко обрати одного. Це стає залежністю.

Важко довіритись.
Важко сказати: “Я готова до глибини. До дітей. До відповідальності”.💜

Бо в гаремі тепло…
але трохи по-дитячому.
І якщо там затриматись — можна загубити здорове відчуття “я хочу будувати”,
а не просто “я хочу, щоб мене хотіли”.✨

Гарем може підняти.
І може завести в красиву ілюзію.
Головне — не загубити себе між чужими віддзеркаленнями.🌾

12/11/2025

Знаєте, не завжди абʼюз — це крик, побої чи заборона виходити з дому.
Іноді — це тиша.📍
Довга, холодна тиша після твоїх слів.
Це «ти надто емоційна».
Це коли твоє “мені боляче” викликає лише невдоволення.
Коли тебе переконують, що “все не так, як ти відчуваєш”.

Це і є мʼякий абʼюз.🌾
Невидимий, інтелігентний, акуратний.
Без синців, але з тріщинами всередині.

Він починається там, де тебе знецінюють ніжно.
Де ти вибачаєшся за те, що заплакала.
Де тебе не ображають словами, але перестають чути.
Де ти поступово зменшуєшся — щоб поміститися у формат, зручний для когось іншого.

М’який абʼюз — це коли контроль і байдужість замасковані під турботу.
“Я ж просто хвилююсь/хочу як краще для тебе/ стараюсь”, — кажуть.
А ти вже не помічаєш, що перестала вибирати сама, що вдягаєш, кому пишеш, куди йдеш.

І найстрашніше — ти довго не розумієш, що це теж насильство.
Бо немає очевидної причини втекти.
Є лише повільне стирання тебе.

Я це пишу, бо знаю, як воно — виправдовувати чужу жорсткість, плутаючи її з любов’ю.
Як це — переконувати себе, що “я теж не ідеальна”.
Як це — втрачати голос і потім роками вчитися говорити “ні”.

Межа насправді дуже проста:
якщо поруч із людиною тобі мало місця, ти функція, а не особистість — це вже не турбота, не любов, не партнерство.
Це — тиха форма абʼюзу.
І виходити з неї важко, але можливо.

Якщо ти впізнала себе — знай:
ти не божевільна, не надто чутлива, не слабка.
Ти просто жива.
І маєш повне право на стосунки, де тобі не треба виправдовуватись, щоб бути собою.

05/11/2025

— Чому ти дозволяєш на себе кричати?
Бо з дитинства звикла, що крик — це спосіб говорити. Так спілкувались мої батьки.

— Чому ти не відповідаєш, коли він принижує?
Бо тоді стане ще гірше. Бо якщо промовчу — може, швидше мине.

— Чому ти не захищаєш себе, коли він стискає твоє плече або зривається руками?
Бо він сильніший. Бо я боюсь його. Бо не вірю, що хтось захистить.

— Чому ти не йдеш?
Бо він іноді буває добрим. Бо я вірю, що зміниться. Бо мені страшно залишитись самій.

— Ти можеш зустрітись із подругами?
Якщо він дозволить.

— Це нормально?
Він каже, що так. І я вже сама не впевнена.

— Він кричить на дітей, шарпає їх за одяг. Ти заступишся?
Тоді попаде й мені. Діти зрозуміють… вони, може, й справді не праві.

— Він купує собі новий телефон, а ти шукаєш на секонді кросівки дитині. Це партнерство?
Йому для роботи потрібно. А ми й так походимо.

— Це твоє рішення?
Він так каже.

— Ти розповідаєш про це комусь?
Ні. Соромно. Та й ніхто не повірить, всі бачать його хорошим.

— А мама знає?
Каже, терпи. «У всіх так, головне, щоб не пив».

— Ти щаслива?
Я забула, що це означає.

— Ти винна в тому, що він такий?
Ні. Але він каже, що це я його таким зробила…

🕯 Якщо ці слова звучать знайомо — це не просто «важкий характер» і не «життя як у всіх».
Це — аб’юз.
І ти не одна.
Є місця, де тебе вислухають, підтримають, допоможуть знайти шлях до безпеки.

Ти маєш право не терпіти.
Ти маєш право жити. ❤️

30/10/2025

💫 Чек-лист для жінки: “Чи мій це чоловік?”
Відповідай чесно не для мене, а для себе:

1. Чи поруч із ним я відчуваю спокій, а не постійну тривогу?
2. Чи можу я бути собою — зі своїми емоціями, слабкостями, неідеальністю?
3. Чи зростаю я поруч із ним — як жінка, як особистість, як людина?
4. Чи його дії підтверджують слова — вчинками, турботою, присутністю?
5. Чи він бачить у мені більше, ніж зовнішність — душу, глибину, суть?
6. Чи мої межі з ним не знецінюються, а поважаються?
7. Чи я відчуваю себе бажаною, але не використаною?
8. Чи він поруч не лише в радості, а й у трудних, безсилих моментах?
9. Чи в мені поруч із ним розквітає жіночність, м’якість, віра в себе?
10. Чи хочу я, щоб мої діти були схожі на нього?
11. Чи відчуваю, що він — не тимчасовий, а мій дім?
12. Чи поруч із ним я не гублю себе, а стаю ще більш собою?

🔸 Якщо більшість відповідей — “так” — ти поруч із людиною, яка живить, а не виснажує.
🔸 Якщо часто “ні” — варто чесно подивитись у глибину: ти поруч із любов’ю чи зі звичкою не бути самій?

30/10/2025

💎 Терапія, яка допомагає не просто вижити — а жити

Мене звати Анна Грушовенко ❤️
Я — психотерапевт із медичною та психологічною освітою з стажем 9+ років.
За 7000+ проведених сесій я переконалася:
ніхто не зламаний. Ми можемо бути втомленими, зраненими, загубленими —
але живими, а це вже величезний ресурс для змін.

Я працюю з темами, де болить найсильніше:
▪️ ментальні розлади
▪️ аутизм, РДУГ, ОКР, шизофренія
▪️ ПТСР, травма війни, контузії
▪️ панічні атаки, тривожність
▪️ абʼюзивні стосунки, втрата самооцінки
▪️ пошук себе, розгубленість, кризи

У своїй роботі використовую науково обґрунтовані підходи:
🔹 когнітивно-поведінкову терапію
🔹 психодраму
🔹 психодинаміку
🔹 арт-терапію
🔹 сократівську бесіду
🔹 роботу з підсвідомими процесами

Перед першою сесією я надсилаю тестування,
щоб одразу розпочати з глибинного рівня.
Після зустрічі — ви отримуєте міні-курс із практиками самопізнання та самодопомоги, які допомагають продовжити роботу поза терапією.

📍 Очні прийоми — м. Умань, вул. Успенська, 79Б
Це один із моїх власних центрів, місце сили та спокою,
куди я з любов’ю запрошую своїх клієнтів.

При вході є бахіли — будь ласка, вдягніть їх і розмістітьcя на дивані у зоні очікування.
Я запрошу вас у кабінет і запропоную каву чи чай ☕

🕰️ Прийом — за попереднім записом, ми підбираємо зручний час індивідуально.
Онлайн-сесії (Telegram, Zoom, Signal, WhatsApp, Viber, Instagram) — щодня до 23:00.
Очні зустрічі — з 8:00 до 17:00.

💳 Вартість: 1200 грн
Оплата: готівка / реквізити ФОП / PayPal
Є знижки для військових.
Термінові запити (кризові стани) беру максимально швидко — протягом кількох годин, якщо можливо.

Я працюю бережно і глибоко.
Вірю: знайти себе — можливо.
І я буду поруч, щоб допомогти 💫

30/10/2025

Мій кабінет психотерапевта знаходиться в одному з моїх власних центрів в Умані —
📍 вул. Успенська, 79Б.

Приймаю за попереднім записом, підбираючи зручний час для кожного.
Радо чекаю вас у своєму “другому домі”.

При вході ви знайдете бахіли — будь ласка, вдягніть їх і розмістітьcя на дивані в зоні очікування.
Я запрошу вас до кабінету та запропоную каву чи чай ☕

21/10/2025

Впізнає багато хто себе:
Іноді здається, що я — не людина, а функція.
Програма, яка має бути зручною, ефективною, спокійною.
Тримати всіх. Підтримувати. Розуміти. Не зриватися.

І я так вправно справляюсь із цим,
що вже не завжди відчуваю — де я, а де роль, яку граю.

Але коли все стихає — у мені лишається тиша.
І ця тиша не спокійна, вона болюча.
Бо десь під нею плаче людина.
Та, яка втомилась бути потрібною лише тоді, коли корисна.

Іноді я ловлю себе на думці,
що любов треба заслужити,
що відпочинок — це приз після марафону,
а емоції — розкіш, яку краще не дозволяти.

Мене наче вчили жити без себе.
І в якийсь момент я стала дуже зручною для світу —
але зовсім далекою від себе.

Та контакт із собою — не про користь і не про функції.
Він починається з одного простого відчуття:
я є.
Без доведень. Без продуктивності. Без «мусиш».

Сьогодні я дозволяю собі одну хвилину — просто бути.
Не для когось. Не тому, що заслужила.
А тому, що я — людина.
І цього достатньо.

Це та навичка, до якої ми йдемо разом з моїми клієнтами. Дозволяти собі бути.
Дозволяти собі відчувати.
Дозволяти собі не гнатись за успішним успіхом.
Бути собою.
Бути.

17/10/2025

За роки практики я не раз бачила, як людина буквально зцілюється від любовної залежності — не через час, а через переосмислення.

📍І кожного разу підтверджується одне: мозок не потребує пів року чи роки, щоб відпустити. Йому потрібне нове пояснення.

Професорка Гарварду з когнітивної нейропсихології Елісон Джагер довела це науково: 12 хвилин усвідомленого ментального впливу на власні почуття — і мозок знижує інтенсивність романтичної прив’язаності.🫙

🪽Метод простий, але глибокий.
Він базується на когнітивному переосмисленні — коли ти свідомо змінюєш свій фокус.
Не ідеалізуєш, а розвінчуєш фантазію.
Не «він пішов», а «він не дав».
Не «я сумую», а «мені бракувало».
Пояснюєш собі всю правду чітко та обгрунтовано. Знімаєш рожеві окуляри самостійно.

Це не про негатив — це про чесність.
Коли ти 12 хвилин свідомо «дивишся» на людину не як на об’єкт кохання, а як на джерело болю, твій мозок починає відв’язувати дофамін.
Не караючи, не плачучи, не мстячи — просто визнаючи реальність.🌱

Мозок у цей момент робить найцінніше — викреслює людину з категорії «важливих».
І ти починаєш відчувати: хімія стихає, фантазія руйнується.
Не любов зникає — зникає спотворення та ідеалізація образу.

Розлюбити — це не про силу волі. Це про точність мислення.
Коли ти перестаєш підживлювати ілюзію — вона просто вмирає.

Як психотерапевт, я бачу, як цей процес можна прожити м’яко, усвідомлено й без самообману.
Якщо ти зараз у цьому стані — я допоможу пройти шлях від болю до ясності.

10/10/2025

💔 Її неможливо завоювати силою.
Вона — та, що все може сама.
Сильна, успішна, рішуча.
Звикла вирішувати, досягати, тримати все під контролем.
Дзвінки, зустрічі, емоції…

І саме тому більшість чоловіків біля неї губляться — не знають, як підступитись.

Але є ті, хто можуть її розтопити.
Не перемогти.
Не підкорити.
А розтопити.
І ні, це не альфа-самці, не тестостеронові мужики… а ті, хто насправді слабкіше жінки.📍

Ті, хто дають їй не боротьбу, а відчуття жіночності.
Ті, хто не грають у владу, а показують м’якість, спокій, ніжність.
Бо сильну жінку притягує не ще більша сила — а можливість нарешті побачити слабкість, відчути що вже немає від кого захищатись.

І тоді вона не закохується в чоловіка.
Вона закохується у себе поруч із ним.🪽
У його м’якість, у тепло, у спокій, який він транслює, а вона поряд вже не може бути стіною.
Закохується у свою жіночність, що оживає через нього.

💫 Сильну жінку легко завоювати.
Якщо не борешся з нею —
а просто даєш їй дозвіл бути Жінкою.

03/10/2025

Італійський нейроендокринолог Марія Россіні 15 років вивчала гормональні реакції жінок на різних чоловіків. І знайшла пояснення, чому токсичні стосунки так затягують.

👉 Дофамін — це не гормон кохання, а гормон полювання.
З «поганим хлопцем» його рівень злітає на +300%
З добрим і стабільним — лише на 30%

Мозок сприймає непередбачуваність як виклик:
📍не відповідає на повідомлення — «треба завоювати»
📍холодний сьогодні, палкий завтра — «ще одна спроба»
📍емоційно недоступний — «я виправлю»

Це не кохання ❤️‍🩹 Це синдром дофамінової залежності:
⚡ постійна тривога → адреналін
⚡ рідкісна увага → сплеск дофаміну
⚡ цикли «розрив-примирення» → як наркотик

Тому й так важко піти від токсичних. Це біохімічна прив’язаність.

А тепер найцікавіше 👇
Ще у XV столітті італійські аристократки знайшли вихід: «Метод трьох залицяльників».
Вони одночасно спілкувалися з різними чоловіками.
Результат?
🪽токсичний втрачає владу
🪽добрий отримує шанс
🪽вибір робиться розумом, а не гормонами

Сучасні італійки й досі мають один із найвищих рівнів міцних шлюбів у Європі 🇮🇹

✨ Висновок:
Не можна робити одного єдиного чоловіка єдиним джерелом щастя.
Емоційна диверсифікація = свобода.
Мова не йде про зради, не подумайте🤭
Однак коло спілкування та інтересів вирішує твій гормональний баланс та розсудливість 👌🏼

25/09/2025

🔹 Я приймаю будь-яку релігію, орієнтацію, погляди.
У терапії немає правильних чи неправильних ідентичностей. Тут немає засудження — є лише прийняття.

🔹 Ви можете бути собою і в одязі, який вам зручний.
Піжама, халат чи купальник — це не має значення. Головне — щоб ви почувалися комфортно. (До речі, восени я теж іноді працюю в халаті ☕).

🔹 Можна робити те, що потрібно вашому тілу.
Курити, пити каву, чай чи навіть пиво. Їсти, якщо відчули голод. В терапії ми не обмежуємо базові потреби.

🔹 Можна говорити так, як звично саме вам.
Хочете — матюкайтесь, хочете — цитуйте книги чи меми. Це теж мова, і я її приймаю.

🔹 Можна звертатися до мене на «ти».
Бо ми будуємо живий, рівний контакт, а не ієрархію.

🔹 Можна писати мені між зустрічами.
Це допомагає мені бачити вашу динаміку «в моменті» і краще зрозуміти, що відбувається. А на сесії ми зможемо це глибше прорефлексувати.

🔹 Ми можемо працювати у вашому темпі.
Є сили — зустрічаємось регулярно. Немає — беремо паузу хоч на місяці, а потім просто повертаємось тоді, коли ви готові.

🔹 У мене можна проживати всі емоції.
Злість, образу, ненависть, відчай, любов, вдячність — будь-що. Тут немає цензури.

🔹 Можна сперечатись і не погоджуватись.
Ви маєте право не приймати мої слова чи піддавати їх сумніву. Це теж частина процесу.

✨ Бо терапія — це не про маски й ролі. Це простір чесності, прийняття та свободи.
Тут важливо не виглядати «правильним», а бути собою — різним, справжнім.🫶🏼

20/09/2025

«У стрічці все частіше з’являються гучні поради “будь центром життя”, “нікому нічого не винна/нен”.
Але справжня психологія звучить інакше.
Я зібрала цитати Еріксона, Франкла, Роджерса, Адлера та Юнга, щоб показати різницю. Swipe ➡️

Ego sum vita

18/11/2025

12/11/2025

05/11/2025

30/10/2025

30/10/2025

30/10/2025

21/10/2025

17/10/2025

10/10/2025

03/10/2025

25/09/2025

20/09/2025

Address

Telephone

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category