14/08/2025
Ми — покоління 25-35.
Перше, яке тягне на плечах п’ять тягарів, яких не знали ні наші батьки, ні наші діди.
І найболючіше — вони думають, що нам легше.
1. Дім без дому
Наші батьки будували гнізда. Хтось отримував квартиру від заводу, хтось — через армію чи кооператив. Навіть у 90-х — ще була якась «лазійка».
У нас — оренда, яка забирає половину зарплати, і страх дзвінка: «Вибачте, але виїдьте до кінця тижня».
Ми не створюємо сімейних гнізд — ми орендуємо відчуття безпеки. І воно завжди з терміном придатності.
2. Життя без маршруту
Колись було чітко: робота → сім’я → квартира → діти → дача → пенсія.
У нас — робота, фріланс, тривога, кредити… і темний провал після слова «далі».
Ми не ледачі. Ми просто йдемо туманом, у якому немає дороговказів.
3. Порівняння, яке з’їдає зсередини
Наші предки змагалися максимум із сусідом по під’їзду.
Ми щодня вимірюємо своє життя чужими мільйонами — у стрічках Instagram, TikTok, YouTube.
І навіть коли робимо крок уперед — програємо 18-річному з Дубая, який знімає на камеру за 30 тисяч.
Ти ніколи не переможеш. Варто тільки оновити стрічку.
4. Самотність у натовпі
Колись людей тримала ідея — навіть якщо нав’язана.
У нас — тисячі контактів і жодної людини, якій можна подзвонити о третій ночі.
Ми не ділимося болем — ми оформлюємо його у сторіс. Але алгоритм не покаже це тим, хто міг би обійняти.
Тому що біль та важкість — не тренд.
5. Розрив між «працюй» і «бережи себе»
Нам кажуть: «Будь продуктивним, твори, розвивай бізнес»
і одночасно — «Не вигорай, сповільнюйся, дбай про ментальне».
У результаті ми живемо в розчепленні: працюємо з тривогою, відпочиваємо з провиною.
Це не життя. Це нескінченна симуляція із постійним відчуттям, що ти відстаєш.
Ми — покоління без опори, без чіткої дороги, без справжньої спільноти.
Але з колосальною силою виживати в хаосі.
І, можливо, саме з цього хаосу ми колись збудуємо нову, справжню модель життя — де буде місце і дому, і сенсу, і тим, хто візьме трубку вночі.
