11/08/2025
Повторювальні рухи головою, шиєю, кліпання, знизування плечима або періодичні покашлювання, шморгання носом, «прочищання горла» — це все може бути ознакою тиків, і ми пропонуємо поговорити про це більш детально 👇
Тики визначаються як повторювані, раптові, швидкі, неритмічні рухи м'язів, включаючи звуки або вокалізації.
Згідно з Діагностичним та статистичним посібником з психічних розладів, п'яте видання (DSM-5), первинні тики поділяються на 3 категорії:
1️⃣ Тимчасовий тиковий розлад: один або множинні рухові та/або вокальні тики присутні < 1 року.
2️⃣ Персистуючий тик (хронічний тик): один або кілька моторних або вокальних тиків (але не одночасно моторних та вокальних) присутні протягом > 1 року.
3️⃣ Синдром Туретта (синдром Жиля де ла Туретта): як рухові, так і вокальні тики присутні протягом > 1 року.
Синдром Туретта, найважчий тип тикового розладу, зустрічається у 3-9 дітей на 1000. Співвідношення чоловіків і жінок становить 3:1.
Тики починаються до 18 років, зазвичай між 4 та 6 роками. Їх інтенсивність посилюється до піку приблизно у 10-12 років та зменшується в підлітковому віці. Зрештою, більшість тиків спонтанно зникають. Однак приблизно у 1% дітей тики зберігаються і в дорослому віці.
Тики можуть бути:
🔹 Моторні (поширені моторні тики включають моргання, гримасу, цмокання губами та знизування плечима одним або обома) та/або вокальні (відкашлюванням, хропінням або шморганням носа та кашлем)
🔹 Прості чи складні
Прості тики — це дуже короткий рух або вокалізації, зазвичай без соціального значення (тобто можуть бути нерозпізнаними жестами чи словами).
Складні тики тривають довше та можуть включати поєднання простих тиків. Також складні тики можуть здаватися такими, що мають соціальне значення, і тому можуть здаватися навмисними.
‼️ Однак, хоча деякі пацієнти можуть добровільно придушувати свої тики на короткий час (від кількох секунд до хвилин), а деякі відчувають передчуттєве бажання виконати тик, тики не є добровільними та не є ознакою поганої поведінки.
Які фактори ризику та причини?
Дослідження показують, що це спадкове генетичне захворювання. Це означає, що воно передається від батьків до дитини через гени.
Діагноз — клінічний. Лабораторні тести, ЕЕГ та візуалізаційні дослідження не є корисними та непотрібними в очевидних випадках. Нейропсихологічне тестування зазвичай показує нормальний інтелект, але може свідчити про неуважність або тривожність.
У більшості дітей також діагностується додатковий супутній стан, такий як розлад дефіциту уваги/гіперактивності (РДУГ), тривожність та обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).
🖇️ Тики зазвичай посилюються в стресові або захопливі моменти. Вони, як правило, покращуються, коли людина спокійна або зосереджена на якійсь діяльності.
🖇️ Іноді тики мають вибуховий початок, з'являються та стають постійними протягом дня.
🖇️ Тики у дітей часто бувають періодичними та легкими, тому можуть не потребувати лікування. Лікування показано лише пацієнтам, чиї тики заважають повсякденній діяльності чи соціальній взаємодії, або які відчувають значний фізичний біль, пов’язаний з тиками.
Комплексне поведінкове втручання при тиках — це безпечний та ефективний метод лікування, який дозволяє пацієнтам уникнути фармакологічного лікування та може допомогти деяким дітям старшого віку контролювати або зменшувати кількість чи тяжкість тиків.
Існує три типи втручань:
🔹 тренінг зі скасування звичок
🔹 релаксаційна терапія
🔹 тренінг усвідомлення
Рекомендації для батьків:
✔️ Не сваріть дитину за тики — вона не робить це навмисно. Пам’ятайте: тики не є довільними. Навіть якщо дитина іноді може їх стримувати, це не означає, що вона здатна контролювати їх постійно.
✔️ Не намагайтеся зупинити повторювані рухи чи звуки — це може викликати стрес і посилити тики.
✔️ Ігноруйте тики, коли це можливо — надмірна увага до них може їх посилити.
✔️ Поясніть дитині, що з нею все гаразд і немає причин для сорому чи провини.
✔️ Визначайте тригери тиків. Допоможіть дитині зрозуміти, що може провокувати тики — це можуть бути певні місця, ситуації, емоції чи думки. Намагайтесь поступово виявляти та уникати цих факторів.
✔️ Звертайте увагу на моменти, коли тики зменшуються. Наприклад, під час відпочинку, фізичної активності або занять, які приносять задоволення. Це може допомогти в розумінні, що покращує стан дитини.
✔️ Робіть короткі перерви під час стресових або складних занять; за потреби змінюйте вид діяльності, якщо тики посилюються.
Поради для школи:
✔️ Тики можуть створювати додаткові труднощі у школі, але за співпраці з педагогами можливо організувати належну підтримку.
✔️ Поговоріть з учителем дитини про тики. Домовтесь, щоб дитині дозволяли виходити з класу, коли тики посилюються.
✔️ За можливості проведіть інформування дітей у класі про тики — це допоможе іншим школярам сприймати дитину природно.
✔️ Заохочуйте дитину пояснювати іншим, що з нею відбувається — це може знизити рівень тривоги та полегшити сприйняття власних тиків.
Допис підготувала Галина Рацюк — лікар-педіатр, дитячий невролог, член EPNS (European Paediatric Neurology Society), консультант з грудного вигодовування.
Для запису на консультацію - звертайтесь за телефоном рецепції:
☎️ 0800 4000 65
