20/09/2021
Коли знецінили українського лікаря або як казати краще - лікар чи "медработник"?!
За мотивами одного з найулюбленіших моїх спікерів @Павло Ковтонюк в Український католицький університет UCuniversity (сподіваюсь не побачить ;) )
До 20 ст. лікар, як і вчитель, був представником інтелігенції. Образ лікаря 18-19 ст. - заможна, всебічно розвинута особистість, яку цінує та поважає держава і народ.
З приходом "советів" інтелігенцію ідентифікує партійна приналежність, а не соціальна важливість. В умовах індустріалізації та мілітаризації країни (виробнича і військова сфера найважливіші) створюють єдину тарифну сітку, за якою робітники виробничої сфери і військові стають найоплачуванішими, а вчителі та лікарі опиняються у низах по оплаті.
Ще один важливий аспект знецінення ролі лікаря - термін "медработники", яким всі професії поставили під одну партійну лінійку - робітників (сюди потрапили лікарі, медичні сестри, технічний персонал...)
Ще один крок - профільна освіта стає вузьконаправленою, що робить з ерудита та інтелектуала, фахівця анатомії і хвороб.
Так з престижної професії всебічного розвинутого ерудита лікар стає вузькозорим робітником медицини, а професія стає низькооплачуваною.
Легко керувати бідними і обмеженими в знаннях, як і те, що партії не потрібні були люди з критичним мисленням.
Нажаль багато "медробітників" сьогодні ще відстоює тарифну сітку та гарантовані доплати, вузьконаправлену медичну освіту, можливість купувати екзамени та сертифікати про навчання БПР, бути керованими по принципу патерналізму...
Хіба ж ми недостойні іншого?!
Ні, думаю критична маса ще не набрала свого об'єму. Особисто знаю багато лікарень, де відходять від совка і профспілки, де дивляться стратегічно, мислять раціонально. Саме вони формують сьогодні ту еліту та медичну інтелігенцію, що стає ядром змін не лише медичної сфери, а й української державності.