16/04/2025
Хочу поділитися з вами текстом Сари Епштейн, у якої я запозичила із відкритого джерела матеріал про "Чотири типи горя, про які вам ніхто не сказав. І чому важливо називати їх горем".
Далі – пряма цитата.
Так склалося, що слово горе розуміється виключно як реакція на смерть. Але така вузька інтерпретація не дає нам побачити весь спектр людського досвіду, що створює та провокує стан горя. Ось чотири типи горя, які ми можемо переживати і які не стосуються смерті.
1. Втрата ідентичності: втрата ролі чи почуття власності.
Наприклад:
- Людина, яка проходить через розлучення, яка відчуває втрату статусу «чоловіка».
- Жінка, що пройшла через рак грудей і переживає втрату відчуття себе жінкою після подвійної мастектомії.
- Батько дорослих дітей, що переживає синдром «порожнього гнізда» та втрату ролі батька у її прямому розумінні.
- Людина втратила або змінила роботу, що переживає втрату своєї ідентичності.
- Людина, яка залишила релігійну групу, яка відчуває втрату власності спільноти.
Коли б людина не втрачала свою первинну ідентичність, вона журиться про втрату частини себе. Люди сумують про те, ким вони були і в кінцевому підсумку буде необхідно створити нову історію свого життя, яка включала б і цю втрату. У деяких випадках ідентичність видається вкраденою, як у випадку з людиною, яку поставили перед фактом розлучення або як у прикладі з раком грудей.
Для цих людей горе посилюється відчуттям втрати контролю над ситуацією. Інші самі роблять вибір про зміну ідентичності, як у випадку звільнення з роботи або з релігійної групи.
І хоча такий варіант може звучати як простіший, такі люди можуть проходити через горе з подвійними переживаннями – адже вони самі вибрали уникнути того, чому сумуватимуть. Вони можуть почуватися набагато менше в праві сумувати про втрату своєї ідентичності, бо начебто самі прийняли таке рішення.
2. Втрата безпеки: втрата відчуття фізичного, емоційного та психічного благополуччя.
Наприклад:
- Люди, які пережили фізичне, емоційне чи сексуальне насильство, намагаються повернути собі безпеку повсякденного життя.
- Сім'ї, які мають фінансові та житлові проблеми, що відчувають себе на межі виживання, незахищеними та нестабільними.
- Діти розлучених батьків, що журяться про втрату «неушкодженої» сім'ї (хоча вони можуть так це не формулювати навіть для себе).
- Члени спільноти, які зіткнулися з насильством усередині нього та відчувають себе дестабілізованими та в небезпеці.
- Людина, яка дізналася про невірність партнера, може більше не почуватися в емоційній безпеці у цих відносинах.
На базовому рівні очікується, що ми повинні відчувати себе в безпеці у наших будинках, спільнотах та наших відносинах. Втрата почуття безпеки, чи це у фізичному сенсі (після «злому» будинку чи тіла) чи емоційному (після зради) може перетворити весь світ людини на небезпечне місце.
Симптоми втрати безпеки можуть виражатися у надтривожності навіть за відсутності явної загрози або нечутливості до того, що відбувається навколо. Для багатьох, особливо для тих, хто страждає від посттравматичного стресового розладу, нечутливість і надтривожність можуть чергуватись.
Людям, які пережили травму, насильство та/або нестабільність, дуже важко відновити почуття внутрішньої безпеки, навіть коли все навколо вже стабілізувалося. До завдання лікування травми додається горе від втрати відчуття безпеки і необхідність навчитися побудувати його заново.
3. Втрата автономності: втрата можливості керувати своїм життям та необхідними справами.
Наприклад:
- Людина з дегенеративним захворюванням, що горить про втрату фізичних та/або розумових здібностей.
- Літня людина, нездатна більше дбати про себе сама, яка журиться про своє згасання (це може також супроводжуватися втратою почуття ідентичності як значущого члена суспільства).
- Людина, яка переживає фінансову кризу, яка втрачає почуття незалежності і опиняється в ситуації, коли потрібно покладатися на інших.
Цей тип горя пронизує саму суть потреби людини керувати своїм тілом та своїм життям. Втрата автономності провокує горе від втрати почуття контролю та занурює у боротьбу підтримку почуття свого Я.
У разі хвороби або обмежених можливостей втрата автономності (і часто на додаток втрата ідентичності) відображається в кожному кроці. Зниження здібностей змушують сумувати про втрату незалежності та незалежне функціонування. Людина, яка страждає від серйозних фінансових втрат, теж може відчувати втрату, виражену в тому, що її можливості значно звузилися, а також жити з почуттям повного провалу та розпачу.
Перед такими людьми стоїть завдання оплакати свої втрати і переформулювати собі хто ж вони тепер перед цими обмеженнями.
4. Втрата мрії і очікувань: віч-на-віч з нездійсненими надіями.
Наприклад:
- Чоловік або пара, що зіткнулася з безпліддям.
- Студент відмінник, який намагається знайти своє місце в «реальному світі».
- Людина, чия кар'єра зовсім не відповідає її очікуванням.
- Людина, чия спільнота раптово почала підтримувати політичні ідеї з якими вона не згодна.
Цей тип горя характеризується глибоким почуттям дезорієнтації. Багато хто з нас живе з почуттям, що ми знаємо, як влаштований цей і світ і що ми більш-менш уявляємо, що на нас чекає в майбутньому.
Коли життєві події розбивають наші очікування, людина може відчувати глибоке горе та почуття несправедливості. Людина або пара борються за зачаття і студент, який намагається знайти своє місце у світі, можуть відчувати невдачу, яка лише посилює горе. Вони можуть почати порівнювати своє життя та свої результати з іншими. Несподівані політичні зміни можуть призвести до втрати знайомої реальності та почуття абсолютного нерозуміння як функціонує світ.
Повернути слову «горе» належне йому місце.
Втрата ідентичності, безпеки, автономії та надій - усі ці втрати можуть призводити до почуття горя. Скорбота і горе як образи можуть допомогти кожному з нас пройти через момент або період хаосу з делікатністю, яку ми надаємо скорботному.
Скорботний отримує співчуття і має право на гнів, смуток, заціпеніння, дезорієнтацію та нелінійне зцілення зі своїми відкотами назад. Слово горе одночасно делікатно характеризує внутрішню реальність процесу та дозволяє (легітимізує) та конкретизує наш внутрішній процес для інших людей.
У той час як багато хто переживає невдачі і трагедії життя журячись і скорботи, інші відчувають, що вони не мають права на це слово.
Тому я даю вам дозвіл.
Ви можете сумувати.
Ви можете сумувати.
Ваша втрата – справжня.
