Natasha Kuchevska Psychology

15/07/2025

Ти не тривожний. Ти просто не хочеш визнати, що нічого не контролюєш. І в цей момент у людини паніка... а потім – тиша. Бо тривожність не від страху.
А від спроби керувати тим, що за природою неконтрольоване: часом, людьми, смертю, майбутнім. І поки ти в ілюзії, що можеш все передбачити, ти живеш у пеклі, де постійно «щось не так».

10/06/2025

Дуже, дуже стислий зміст монографії Жерара Швека «Добровільні галерники» - у стилі сучасного інформаційного гіперприскорення та стискання часу.

Існують два принципово різні немовлячі досвіди, які лише у поєднанні закладають фундамент здорової психіки - це досвід заспокоєння та досвід насолоди.
Коли механістична, функціональна мама забезпечує тільки заспокоєння, сама не насолоджуючись контактом, годуванням, буттям разом з немовлям, то йому непоправно бракуватиме досвіду й навику еротичної насолоди власним тілом, ситістю, рухом, контактом з собою та іншими.
Ще гірше, коли оператуарна та напружена мама не може запропонувати немовляті навіть заспокоєння. Коли її саму переповнюють незрозумілі та нерозпізнані нею почуття й відчуття, вона перетворює свою дитину на контейнер для них. У такому разі психіка немовляти зазнає важкої фундаментальної поломки. Немовлятко, переповнене власним та маминим збудженням, перебуває в ситуації інтенсивної травми, воно не навчається звʼязувати енергії лібідо й агресії та репрезентувати психічно свій досвід. У результаті це веде до розгортання клініки аутодеструктивних самозаспокійливих прийомів, які лише повторюють цю ранню травму, не лікуючи її.

Ілюстрація Joselito Sabogal

10/05/2025

Якщо ви придивитеся до дійсно щасливої ​​людини, то виявите, що вона: будує човен, пише симфонію, дає освіту синові, чомусь вчиться, вирощує у своєму саду селекційні жоржини або шукає яйця динозавра в пустелі Гобі.
Вона не шукатиме щастя, як ґудзик, що закотився за батарею, від коміра. Вона не переслідуватиме це саме щастя як самоціль. Вона відчує себе щасливим, будучи закоханим у життя всі двадцять чотири напружені години на добу.

У. Беран Вульф

29/04/2025

- Коли ми не можемо стримати хаос, нас охоплює страх і паніка. і ми нападаємо одне на одного.
- Авжеж, бо ви люди! Така ваша природа.
- Так, отже, історія ніколи не змінюється.
Ненависть переважає. Вона метастазує та витісняє любов.
- ви усі зіткані із протиріч. Людство - справжня головоломка. Ви блукаєте темряві і водночас успішно застосовуєте свій інтелект. яка цікава історія! кортить побачти, що з цього вийде.
Смертний ніколи не дізнається. А от джин - може.
У джина попереду вічність.
- хіба ти не щасливець?
- можливо! але ви - створіння з пороху - зуміли затьмарити силу та призначення джинів та ангелів. ми вам не потрібні...
- однак ти тут
«три тисячі років бажання»,гарний 🍿 фільм

21/04/2025

16/04/2025

Хочу поділитися з вами текстом Сари Епштейн, у якої я запозичила із відкритого джерела матеріал про "Чотири типи горя, про які вам ніхто не сказав. І чому важливо називати їх горем".

Далі – пряма цитата.

Так склалося, що слово горе розуміється виключно як реакція на смерть. Але така вузька інтерпретація не дає нам побачити весь спектр людського досвіду, що створює та провокує стан горя. Ось чотири типи горя, які ми можемо переживати і які не стосуються смерті.

1. Втрата ідентичності: втрата ролі чи почуття власності.

Наприклад:
- Людина, яка проходить через розлучення, яка відчуває втрату статусу «чоловіка».
- Жінка, що пройшла через рак грудей і переживає втрату відчуття себе жінкою після подвійної мастектомії.
- Батько дорослих дітей, що переживає синдром «порожнього гнізда» та втрату ролі батька у її прямому розумінні.
- Людина втратила або змінила роботу, що переживає втрату своєї ідентичності.
- Людина, яка залишила релігійну групу, яка відчуває втрату власності спільноти.

Коли б людина не втрачала свою первинну ідентичність, вона журиться про втрату частини себе. Люди сумують про те, ким вони були і в кінцевому підсумку буде необхідно створити нову історію свого життя, яка включала б і цю втрату. У деяких випадках ідентичність видається вкраденою, як у випадку з людиною, яку поставили перед фактом розлучення або як у прикладі з раком грудей.

Для цих людей горе посилюється відчуттям втрати контролю над ситуацією. Інші самі роблять вибір про зміну ідентичності, як у випадку звільнення з роботи або з релігійної групи.

І хоча такий варіант може звучати як простіший, такі люди можуть проходити через горе з подвійними переживаннями – адже вони самі вибрали уникнути того, чому сумуватимуть. Вони можуть почуватися набагато менше в праві сумувати про втрату своєї ідентичності, бо начебто самі прийняли таке рішення.

2. Втрата безпеки: втрата відчуття фізичного, емоційного та психічного благополуччя.

Наприклад:
- Люди, які пережили фізичне, емоційне чи сексуальне насильство, намагаються повернути собі безпеку повсякденного життя.
- Сім'ї, які мають фінансові та житлові проблеми, що відчувають себе на межі виживання, незахищеними та нестабільними.
- Діти розлучених батьків, що журяться про втрату «неушкодженої» сім'ї (хоча вони можуть так це не формулювати навіть для себе).
- Члени спільноти, які зіткнулися з насильством усередині нього та відчувають себе дестабілізованими та в небезпеці.
- Людина, яка дізналася про невірність партнера, може більше не почуватися в емоційній безпеці у цих відносинах.

На базовому рівні очікується, що ми повинні відчувати себе в безпеці у наших будинках, спільнотах та наших відносинах. Втрата почуття безпеки, чи це у фізичному сенсі (після «злому» будинку чи тіла) чи емоційному (після зради) може перетворити весь світ людини на небезпечне місце.

Симптоми втрати безпеки можуть виражатися у надтривожності навіть за відсутності явної загрози або нечутливості до того, що відбувається навколо. Для багатьох, особливо для тих, хто страждає від посттравматичного стресового розладу, нечутливість і надтривожність можуть чергуватись.

Людям, які пережили травму, насильство та/або нестабільність, дуже важко відновити почуття внутрішньої безпеки, навіть коли все навколо вже стабілізувалося. До завдання лікування травми додається горе від втрати відчуття безпеки і необхідність навчитися побудувати його заново.

3. Втрата автономності: втрата можливості керувати своїм життям та необхідними справами.

Наприклад:
- Людина з дегенеративним захворюванням, що горить про втрату фізичних та/або розумових здібностей.

- Літня людина, нездатна більше дбати про себе сама, яка журиться про своє згасання (це може також супроводжуватися втратою почуття ідентичності як значущого члена суспільства).
- Людина, яка переживає фінансову кризу, яка втрачає почуття незалежності і опиняється в ситуації, коли потрібно покладатися на інших.

Цей тип горя пронизує саму суть потреби людини керувати своїм тілом та своїм життям. Втрата автономності провокує горе від втрати почуття контролю та занурює у боротьбу підтримку почуття свого Я.

У разі хвороби або обмежених можливостей втрата автономності (і часто на додаток втрата ідентичності) відображається в кожному кроці. Зниження здібностей змушують сумувати про втрату незалежності та незалежне функціонування. Людина, яка страждає від серйозних фінансових втрат, теж може відчувати втрату, виражену в тому, що її можливості значно звузилися, а також жити з почуттям повного провалу та розпачу.

Перед такими людьми стоїть завдання оплакати свої втрати і переформулювати собі хто ж вони тепер перед цими обмеженнями.

4. Втрата мрії і очікувань: віч-на-віч з нездійсненими надіями.

Наприклад:
- Чоловік або пара, що зіткнулася з безпліддям.
- Студент відмінник, який намагається знайти своє місце в «реальному світі».
- Людина, чия кар'єра зовсім не відповідає її очікуванням.
- Людина, чия спільнота раптово почала підтримувати політичні ідеї з якими вона не згодна.

Цей тип горя характеризується глибоким почуттям дезорієнтації. Багато хто з нас живе з почуттям, що ми знаємо, як влаштований цей і світ і що ми більш-менш уявляємо, що на нас чекає в майбутньому.

Коли життєві події розбивають наші очікування, людина може відчувати глибоке горе та почуття несправедливості. Людина або пара борються за зачаття і студент, який намагається знайти своє місце у світі, можуть відчувати невдачу, яка лише посилює горе. Вони можуть почати порівнювати своє життя та свої результати з іншими. Несподівані політичні зміни можуть призвести до втрати знайомої реальності та почуття абсолютного нерозуміння як функціонує світ.

Повернути слову «горе» належне йому місце.

Втрата ідентичності, безпеки, автономії та надій - усі ці втрати можуть призводити до почуття горя. Скорбота і горе як образи можуть допомогти кожному з нас пройти через момент або період хаосу з делікатністю, яку ми надаємо скорботному.

Скорботний отримує співчуття і має право на гнів, смуток, заціпеніння, дезорієнтацію та нелінійне зцілення зі своїми відкотами назад. Слово горе одночасно делікатно характеризує внутрішню реальність процесу та дозволяє (легітимізує) та конкретизує наш внутрішній процес для інших людей.

У той час як багато хто переживає невдачі і трагедії життя журячись і скорботи, інші відчувають, що вони не мають права на це слово.

Тому я даю вам дозвіл.
Ви можете сумувати.
Ви можете сумувати.
Ваша втрата – справжня.

13/03/2025

Карл Густав Юнг казав: рани не треба лікувати, їх можна лише перерости. Тобто розвинути свою ідентичність, знайти опори та знайти нові навички, доторкнутися до джерел своєї сили.
І вже з цієї стійкості ми справді можемо дати тим маленьким переляканим дітям усередині досить безпечної, доброї та люблячої уваги.
Ніколи не пізно це зробити.

10/03/2025

Контрзалежність – ілюзія порятунку від болю. Ознаки. Причини. Що з цим робити?
Існує дві крайності у відносинах: співзалежність та контрзалежність.
У співзалежності відносини побудовані на злитті («без тебе немає мене») і вийти з таких відносин важко, тому що немає опори на себе («з тобою погано і без тебе погано»).
А контрзалежність – неможливість близькості у відносинах, неможливість розкритися перед іншим, неможливість довіритися.
Ознаки контрзалежних відносин
Ви не можете попросити про допомогу, навіть якщо вам дуже потрібна допомога.
Ви нікому не довіряєте.
Ви вважаєте, що люди скористаються вами, якщо ви довіритеся їм.
Ви відчуваєте постійний фоновий дискомфорт, біль, самотність.
Ви страждаєте на трудоголізм. Тільки робота допомагає вам почуватися краще. Якщо ви не працюєте – ви страждаєте.
Ви боїтеся бути залежним від когось.
Якщо вам все ж таки доводиться від когось залежати, ви страждаєте від цього.
У чому причина цих симптомів?
Дитячі травми
Одна з причин формування контрзалежності – дитячі травми. Контрзалежність - незавершений гештальт, несформована остаточно прихильність до батьків. Можливо, ваші батьки були холодними і навіть самі страждали від контрзалежності. Або батьки мали великі проблеми, кризу особистих стосунків - вони були поглинені своїми стражданнями і на дітей не звертали уваги.
Саме батьки навчають дітей навику будувати близькі стосунки. Якщо формування прихильності було порушено, батьки не передали таку навичку – навчитися їй десь ще «випадково» практично неможливо. Ввібрані переконання просто не дозволять зробити це.
Сепарація
Друга причина - незавершений етап формування навички відокремлюватися, не пройдений етап відчуження. Це можливо, якщо ваші батьки були гіперопікаючими і не дозволили вам побудувати особистий простір (вони знищували будь-які його зачатки).
Також, можливо, відділення відбулося. Але воно було настільки травматичним, що психіка як би вирішила: «Виходити із близьких стосунків надто боляче. Про всяк випадок, я не буду більше в них входити. Краще триматися подалі від будь-якого натяку на близькість».
Психологічне насильство
У вас були якісь травми, завдані близькими у ваших близьких стосунках. І Ваше уникнення близькості – ваш захист від нових травм.
Ваші межі дуже жорсткі, ваш особистий простір величезний. Справжня неприступна фортеця. А всередині ви - тонете у відчаю, болі та самотності.
Входити у близькі стосунки боляче. Наближатися до когось дуже страшно. Все це не віщує нічого доброго - лише страх і біль.
Що з цим робити?
Ваше минулий негативний досвід отруює ваше сьогодення. Тому насамперед варто працювати з першопричинами – травмами, вивченими моделями поведінки, переконаннями.
Якщо батьки були холодними і один до одного і до вас, у вас надрукувалося в мозку: у стосунках потрібно тримати дистанцію та приховувати почуття. А тепер вам потрібно переписати цю програму. Вам потрібно звільнитися від руйнівних обмежень.
Травми - як розбите, забруднене скло, через яке ви дивитеся на світ. Ви дивіться, а бачите картини сумного минулого.
Травми - це гноючі скалки у вашій душі, у вашому серці. Це відкриті рани, вони завдають вам болю за будь-якого руху.
Травми штовхають вас у нові сумні події та ситуації. Ви приймаєте одне неправильне рішення за іншим.
Звільніться від ран і скалок, перш ніж йти далі. Інакше занадто багато сил у вас йтиме на те, щоб тягати з собою тягар минулого. Ви не зможете навчитися нового, поки ваша чаша сповнена болем.
Потім вам потрібно отримати новий досвід, навички нового спілкування. Вам потрібно навчитися вибудовувати дедалі ближчі стосунки. Те, що ви більше не страждаєте від минулого, ще не гарантує того, що успішно вибудуєте нові відносини.
Вам необхідні нові знання та навички. Нехай ви позбулися травм. Але без нових знань і навичок ви схожі на людину, яка викинула з дому всі старі меблі, техніку, посуд і одяг і тепер їй зовсім нема на що навіть сісти і нема в що одягнутися.
Відразу пірнати у близькість не варто – ви можете отримати ретравматизацію.
Але обов'язково варто вчитися наближатися до іншого поступово: з кожним разом дедалі більше уваги приділяти його переживанням, своїм переживанням, ділитися чимось більш потаємним. При цьому слід звертати увагу на свої відчуття.
Провідник у світ тепла
Найлегше звільнитися від травматичного досвіду у психотерапії. Психолог або психотерапевт створить безпечне середовище, де ви зможете звільнитися від своїх травм та отримати новий досвід. А оплата його праці - ваша гарантія, що він не завдасть вам болю, не зрадить вас, як це могла б зробити людина в «безкоштовних» відносинах.
Навіть якщо психолог вирішить припинити вашу з ним роботу, він зробить це так, щоб не завдати вам шкоди. Головний плюс психолога у подібних справах у тому, що він уже знає, як саме з вами треба працювати. Він не стане на вас відігравати звої травми, як багато звичайних людей роблять у відносинах. Він проведе вас у світ теплих відносин.
Результат вашої роботи з контрзалежністю
Так, дуже поступово, психіка набуде абсолютно нового досвіду. Ареал вашого проживання у сфері відносин значно розшириться. Через час ваша психіка освоїться - набутого досвіду буде достатньо, щоб довіритися іншому. Ви отримаєте можливість отримувати турботу, дарувати її, насолоджуватися ніжністю, теплом, любов'ю, вірністю, розумінням та прийняттям.
Ваш світ перетворитися з нескінченного, холодного і ворожого всесвіту на неймовірно прекрасний всесвіт, в якому десь є місце, де саме на вас дуже чекають і люблять, вас хочуть обдарувати ніжністю і турботою. І найкраще, що є у вас, ви можете без страху принести туди, знаючи, що вас приймуть.
До того ж ви раптово виявите, що у світі ще багато чудових людей, з якими, можливо, ваші шляхи будь-коли перетнуться. Чудова перспектива.
Ви зрозумієте, що незалежність – це ілюзія. Багато чого можна придбати за гроші, але не всі. Здорова прихильність до інших людей - це те, що робить життя повним, яскравим, цікавим, а світ - безпечним.

22/02/2025

«Що ж таке терапія? Що це означає, що відбувається? Ну, по-перше, я ось зараз багато говорю, а під час терапії ваш терапевт не буде стільки говорити. Я говорю зараз тому, що хочу пояснити вам багато всього. І з цієї ж причини, терапевт під час лікування мало говорить. Більшість людей думає, що ось зараз, розповівши все про свою проблему, вони отримають від терапевта пораду, завдяки якій все вирішиться. Але так ніколи не буває. Настанова недорого коштує, за неї не потрібно платити. Перш ніж ви прийшли сюди, ви вже отримали поради від багатьох людей – вашого чоловіка чи дружини, батьків, друзів, сімейного лікаря, начальника і так далі. Багато з цих людей добре вас знають, дехто знає навіть дуже добре, і якби вся справа була в тому, щоб отримати пораду, то нерозумно було б вважати, що терапевт зможе дати кращу настанову, ніж всі ті люди, з якими ви зазвичай радитесь. Справді, ми з вами завжди знаємо, коли щось робиться неправильно, але коли ми радимо кому-небудь, що йому робити з проблемою, схожою на нашу, виявляється, що йому це не допомагає. На жаль, коли люди дають поради, вони зазвичай пропонують такі рішення, які дієві для них самих, але не годяться для того, хто звернувся за допомогою. Якби всі ті поради, які ви отримуєте, допомагали, то ви, ймовірно, не потрапили б сюди. Ваш терапевт допоможе вам розібратися, яке рішення буде найкращим саме для вас. Робота вашого терапевта полягає не в тому, щоб давати поради, а в тому, щоб допомогти вам самостійно знайти шлях до вирішення проблеми.

💡
Що ж це означає? Наприклад, якщо ваш терапевт побачить, що у вас виникають певні труднощі, він вкаже вам на це, але остаточне рішення, що робити, залишається за вами. Величезна перевага ваших стосунків з терапевтом – це відсутність у нього будь-яких корисливих мотивів. Терапевт не прикидається, ніби йому відомо що для вас краще, а що – гірше, він буде допомагати вам з’ясовувати це. Терапевт не робить вигляду, що він знає відповіді, він лише хоче разом з вами зрозуміти, чому ви робите так чи інакше.

Ну а тепер про те, що відбувається під час терапії. Про що вам говорити? Що вам робити? Як це діє? Перш за все, ви будете говорити про свої бажання, потреби, наміри – як про теперішні, так і про минулі. Чому це має допомогти? Чому це важливо? На це є багато причин. Зазвичай люди не говорять відверто про такі речі, тому що це дуже особисте, або тому, що вони можуть образити інших, тощо. Але ви побачите, що з вашим терапевтом ви зможете говорити про все, що спаде на думку. У нього немає якихось упереджених уявлень про те, що правильно або неправильно для вас, що вам треба робити. Важливо, щоб ви говорили – тому що терапевт хоче допомогти дістатися до того, чого ви дійсно прагнете. Людям часто важко прийняти рішення не тому, що їм бракує інформації, а тому, що у них ніколи не було можливості обговорити проблему з кимось, хто не буде намагатися вирішити за них. Робота терапевта і полягає в тому, щоб допомогти вам ухвалити рішення.

💡
Інша причина полягає в тому, що більшість людей не цілком чесні самі з собою. Ми всі стараємось надурити себе, а завдання терапевта – домомогти усвідомити, коли саме ми це робимо. Терапевт просто покаже вам, що два ваші висловлювання не узгоджуються одне з одним. Часом почуття накладаються одне на інше, наче підсумовуються, як два і два, та дають в результаті чотири, але ми любимо обманювати себе і стверджувати, що це – п’ять. Завдання вашого терапевта полягає в тому, щоб нагадати вам про це, коли ви будете займатися самодурством. Наприклад, розглянемо ваші амбівалентні почуття до батьків (дружини, чоловіка). Уявімо, що ви розповіли мені про те, що вам не подобається у вашій половинці, – як вона вас дратує, як вам іноді хочеться кинути її. Але водночас є причини, які спонукають вас продовжувати жити з нею. Почуття справді часто можуть суперечити одне одному. Завдання терапевта – допомогти вам не випустити з уваги всі важливі моменти та переживання для того, щоб ви ухвалили рішення, враховуючи всі фактори.

Ви, напевно, чули, що терапевти цікавляться несвідомим. Що мається на увазі? Несвідоме – не така вже й загадкова штука, якою може здатися. Мабуть, ви зустрічали людей, які вас дратують, навіть злять, але ви не можете сказати нічого конкретного про те, що ж саме вас розлючує. Може бути, що ця людина нагадує вам когось, але ви не усвідомлюєте цього. Той, кого він вам нагадує, дійсно колись викликав ваш гнів, і виявляється, що ви знову відчуваєте його, але вже до того, з ким маєте справу зараз. До тих пір, поки ви не згадаєте, на кого ж насправді гніваєтесь, вам буде важко позбутися відчуття роздратування. Терапевт допоможе вам дослухатися до несвідомого, тобто пригадати, кого вам нагадує кривдник, та визнати відмінності між тим, хто дратує та людиною з минулого. Іноді, однак, усвідомлення вимагає великої роботи.