26/09/2022
Крик у подушку не врятує від гніву та стресу. Він може навіть зашкодити
Терапію первинним криком (PST) створив у кінці 60-х років психолог Артур Янов, вона стала дуже популярною в 70-х роках, не без допомоги Джона Леннона та Йоко Оно, звичайно. В основі теорії лежать чудодійні властивості крику — психолог вважав, що за допомогою нього ми можемо подолати і звільнити біль від пригнічених дитячих травм, які мучать нас і призводять до неврозів, пише The Guardian.
Згодом популярність терапії криком потроху стихала, а сучасні психологи й зовсім дійшли висновку, що вона не лише не допоможе впоратися з болем, а й може зашкодити пацієнтам.
У своєму новому дослідженні професор факультету психології Цюріхського університету Саша Фрюхольц зосередився на вивченні когнітивних та нейронних механізмів відтворення голосу та обробки емоцій. Вчений заявив про те, що не бачить реальних наукових доказів того, що первинна терапія криком може бути хоч якось корисна для лікування психічних та неврологічних розладів.
Професор Фрюхольц також вважає, що PST помилково вважає, що болісний досвід з дитинства вибудовує клітку у вигляді психічних і тілесних комплексів, вирватися з якої допоможе крик. Щобільше, психолог вважає, що терапія крику може навіть нашкодити пацієнтові — річ у тому, що зазвичай йдеться про негативні прояви емоцій. На думку Фрюхольця, крики гніву є контрпродуктивними і навряд чи зможуть допомогти впоратися з дитячою травмою у довгостроковій перспективі.
Під час дослідження професор психології та його колеги встановили, що якщо вже й використовувати крик як терапію, то позитивний. Так, результати дослідження свідчать, що крики радості та задоволення здатні принести більше користі та позитивного ефекту.