Motivationstrainer & Speaker Lukianova Olena

20/10/2025

🌸 Воркшоп у Відні: «Колесо Життєвого Балансу»

26 жовтня | 11:00 – 14:00 | Відень

🔹 Про що цей воркшоп

Чи відчуваєш, що в житті щось вибивається з рівноваги?
Ніби в одній сфері все добре, але в іншій — постійно бракує часу, енергії чи задоволення?

Воркшоп «Колесо Життєвого Балансу» — це простір, де ти зможеш зупинитися, подивитись на своє життя з висоти, оцінити, що справді важливо, і побачити, де саме губиться твій баланс.

🎯 Мета заходу

* Ознайомити тебе з концепцією *Колеса життєвого балансу* та її практичним застосуванням.
* Допомогти ідентифікувати свої пріоритети та сфери життя, які потребують уваги.
* Надати інструменти аналізу та самодіагностики, щоб ти могла зрозуміти, де енергія витікає.
* Сформулювати конкретні кроки для гармонії, щоб кожен день був у відчутті рівноваги та задоволення.

🧭 Структура воркшопу

1️⃣ Знайомство і налаштування простору — створюємо атмосферу безпеки й довіри.
2️⃣ Теоретична частина — розберемо ключові сфери життя, їхній взаємозв’язок і значення.
3️⃣ Практична робота — створиш власне *Колесо Життєвого Балансу*, оціниш рівень задоволеності в кожній сфері.
4️⃣ Обговорення та інтеграція — поділишся усвідомленнями, сформулюєш конкретні кроки для змін.

💡 Для кого цей воркшоп

* Для тих, хто відчуває дисбаланс і хоче повернути гармонію.
* Для тих, хто прагне ясності, внутрішнього спокою і фокусу.
* Для коучів, психологів і фахівців допомагаючих професій, які хочуть додати новий інструмент у свою практику.

📍 Деталі

🗓 Дата: 26 жовтня
🕚 Час: 11:00–14:00
📌 Місце: Відень (адреса надсилається після реєстрації)
👥 Максимум 10 учасниць — камерна, глибока атмосфера
✍️ Реєстрація за попереднім записом
📩 Усі подробиці — в приватні повідомлення

🌿 Результат

Після воркшопу ти:
✨ побачиш своє життя цілісно;
✨ зрозумієш, які сфери потребують уваги;
✨ отримаєш чіткі кроки до балансу;
✨ відчуєш внутрішній спокій і натхнення до дії.

💬 Ведуча воркшопу

Олена Лук’янова — трансформаційний коуч APC, спеціалістка з роботи з жінками 30+, експертка у сфері відновлення внутрішнього фокусу, гармонії та життєвої енергії.
Хочеш відчути, що твоє життя рухається в гармонійному ритмі?
💌 Напиши в приват, щоб забронювати своє місце.
Кількість учасниць обмежена

19/10/2025

15/10/2025

🌍 ПРЯМИЙ ЕФІР УЖЕ СЬОГОДНІ!
🕐 19:00 за Віднем
🎙 ТЕМА:
«Як емоційно не здатись за кордоном, коли тебе не хочуть приймати в суспільстві»

💬 Про що цей ефір:
Ми чесно поговоримо про те, що зазвичай замовчують.
Про біль, самотність і відчуття “чужості”, коли ти живеш у новій країні, але не відчуваєш себе “своєю”.
Про емоційні хвилі, через які проходить кожна жінка-емігрантка — від ейфорії нового до кризи ідентичності.
І про те, як залишитись живою, спокійною і цілісною, навіть якщо зовнішній світ тебе не приймає.

Ми покажемо, що:

емоційна стійкість — це не про витримку, а про глибокий контакт із собою,

справжня інтеграція починається не з мови чи документів, а з внутрішнього дому,

і що навіть у найчужішому середовищі можна знайти себе, силу і сенс.

👩‍💼 Спікери ефіру:
Алла Симака — трансформаційний коуч,
тренер з НЛП та Еннеаграми,
засновниця асоціації Nova Orienta,
яка допомагає українцям психологічно адаптуватися у Європі 🇪🇺

Олена Лук’янова — трансформаційний коуч для жінок в еміграції,
майстер роботи з метафоричними картами,
організатор жіночих тренінгів і бранчів у Відні 🇦🇹

💛 Для кого цей ефір:
Для тих, хто зараз за кордоном і:
— відчуває самотність, холод чи неприйняття;
— втратив контакт зі своїм “Я”;
— хоче знайти внутрішню опору, спокій і силу;
— прагне зрозуміти, як не втратити себе у новій реальності.

✨ У прямому ефірі:

глибока розмова про психологічні фази адаптації

розбір механізмів “чужості”

тілесна та дихальна практика

коучингові запитання для саморефлексії

відповіді на ваші запитання

📲 Приєднуйся сьогодні о 19:00 (Відень)
Відчуй, що ти не одна.
Навіть далеко від дому — ти можеш бути вдома в собі.

14/10/2025

Відгорювати втрату , допрожити, завершити.
Розпочати інший шлях💔❤️‍🩹❤️

09/10/2025

🕰️ Сиджу та рахую хвилини...

Сиджу і рахую хвилини, коли розпочнеться рутинний день.
День, протягом якого я чекатиму на його завершення, усвідомлюючи, що завтра знову буде те саме.
Те саме пекло, що затягує на шиї петлю. 🔗

Одне й те саме... і постійне очікування, що все колись зміниться.
Але що і навіщо зміниться? І найголовніше — для чого? ❓

І тоді постає питання:
для чого мені ці дні?
для чого це одноманітне, тупе існування? 😔

Ці питання, напевно, потрібні, щоб розбудити мозок 🧠 і отримати хоч якесь полегшення…
Відчути нарешті повітря в грудях 🌬️, ясність і надію.

Знову надію, що все може бути інакше:
🌿 веселіше
🌸 цікавіше
☀️ світліше
💫 легше
❤️ повніше та інтерактивніше.

Навіщо я помістила себе в цю ситуацію? 🤔
Що ще я хочу побачити, усвідомити?
Який шлях і вихід із цієї ситуації знайти?

Як прибрати цю петлю?
Розірвати і спалити її дощенту 🔥 — з повагою та любов'ю 💖, вдячністю 🙏 і чутливістю 🌸.

15 років тому це відбувалось зі мною, потім я допомагала іншим вирватись з цього кола.

Жити без очікувань, жити в себе, в життя, в рух, в бажання, в кохання.
Жити, а не виживати. Позбавитись відчуття особистої загубленності.

08/10/2025

Попрошайка, фу яка ти попрошайка!»

Цей спогад із мого дитинства. Ці образи бідних, знесилених, немічних людей, у яких нічого немає і які з виразом виснаженості та безнадії щось просять.

А потім я бачила наших сусідів та деякі інші родини, які жили на межі виживання. Я бачила алкоголіків, які знову і знову просили дати в борг. А потім моя мама часто просила в борг, а іноді й мене відправляла щось у когось взяти.

Ціна сорому

Усе це було насичене вбивчою інтенсивністю сорому, ущербності, самоприниження, ніяковості. Це приниження вбивало мене. Я ціпеніла і не могла нічого попросити, навіть коли мені було боляче, страшно, коли мене ображали та знущалися. Навіть тоді, коли необхідно було попросити гроші за свою роботу, попросити оплатити рахунок, попросити свою зарплату, підвищення, попросити якоїсь допомоги.

Чи можемо ми просити зараз?

А що далі? Чи зможемо ми просити допомоги, коли начебто все непогано? Коли ти починаєш свій шлях, але бачиш, що діється в країні з іншими людьми. Чи зможемо ми просити для себе допомогу, якусь просту, нескладну, ні, не грошей, а чогось простого?

Чи відчуваємо ми, що маємо право просити? Чи відчуваємо, що ми гідні просити допомоги, навіть коли посміхаємося? Коли ми в безпеці, коли в нас є тепло і їжа, коли ми здорові, активні, коли ми живемо?

Велике питання, чи не так?

Замисліться на хвилинку, як це влаштовано у вашій голові? Подумайте.