05/01/2026
Справа не в тому, хто винуватий, кого потрібно знайти та пробачити (чи ні).
Справа в тому, щоб зрозуміти, як були організовані стосунки зі значущими фігурами. Найчастіше це батьки. Але бувають дідусі-бабусі, брати-сестри, тренери, вчителі...
Важливо, як стосунки повпливати на людину, як її сформували, що вона звідти винесла і чим продовжує користуватися на користь собі або ні.
І коли кажуть, наприклад, "ви в дитинстві не отримували належної підтримки", це не = "батьки погані", це значить, що сформувалися певні дефіцити, якісь потреби не були закриті. І вони впливають на теперішнє життя.
І частково їх можна закрити в терапії. А частково ні, можна лише прийняти, що цього не було.
І в цьому моменті, звісно, з'являється злість на батьків (чи значимі фігури). Яку важливо усвідомити та пережити, щоб не носити з собою весь час. Не йдеться про те, що треба пробачити. Просто в якийсь момент стає не дуже і важливо, що там батьки дали, а що ні. Це можна лишити в минулому.
І будувати життя з врахуванням: так, в мене є такі особливості, але я знаю, що з цим робити.
Щоправда, для проходження всього цього складного циклу й справді треба багато років та терапія, орієнтована на стосунки.
І от я вже і почала відповідати на друге питання: що можна роками робити в терапії?
Якщо дочитали сюди, то напишіть, як вам здається, що краще: прожити і відпустити злість, або робити вигляд, що її немає, і що ви причепилися?!
