14/05/2025
Сьогодні хочу підняти тему ще одного комерційного аналізу — визначення рівня феритину в крові, адже він активно просувається та рекламується, зокрема через замовні статті для лікарів.
У 1972 році з’явилися перші тести на визначення феритину. А вже у 1975 році два науковці — Джейкобс і Ворвуд — опублікували статтю, в якій заявили, що сироватковий феритин є показником запасів заліза в організмі. Це твердження стало догмою гематології, у яку вірять і досі — не лише лікарі, а й люди без медичної освіти.
Але що ми знаємо про феритин сьогодні, через 50 років?
Феритин — це насамперед білок, що зберігає залізо, забезпечуючи його безпечне й доступне зберігання в організмі. Він не бере безпосередньої участі у транспортуванні заліза або його доставці до клітин для синтезу гемоглобіну в еритроїдних попередниках (попередники заліза, що використовуються для побудови гемоглобіну). Цю функцію виконує трансферин — білок, який переносить залізо до червоного кісткового мозку, де утворюються еритроцити. Саме тому рівень феритину не є достовірним показником запасів заліза в організмі.
Сучасна фізіологія заліза свідчить, що феритин є діагностичним маркером, а не активним учасником еритропоезу (утворення червоних кров’яних клітин).
Нещодавні дослідження підкреслюють:
• Феритин — це маркер, а не медіатор доступного заліза (Camaschella, 2019).
• Еритроферон і гепсидин — ключові регулятори постачання заліза для еритропоезу, що контролюють його доставку до кісткового мозку (Pasricha et al., 2020).
Отже, уявлення про те, що феритин прямо впливає на еритропоез, є застарілим. Сучасна наука розглядає його як побічний продукт або індикатор, а не функціонального регулятора.
Більше того, сучасні дослідження показують, що високі рівні сироваткового феритину (гіперферитинемія), зумовлені мутаціями генів, які регулюють його синтез, не призводять до підвищення рівня заліза в крові чи організмі загалом.
Насправді підвищення феритину при різних захворюваннях — гострих та хронічних запаленнях, хворобах нирок, аутоімунних станах, ревматоїдному артриті, інфекціях та онкологічних хворобах — є набагато більш цікавим і значущим для вчених та клініцистів.
Отже, час перестати витрачати кошти на визначення рівня феритину в крові та зрозуміти, що ми стали жертвами чергової комерційної афери — так само, як і у випадку з масовим тестуванням на вітамін D.
Детальніше про це можна прочитати в книзі, присвяченій підготовці до вагітності — «Коли ти будеш готова». Український переклад з’явиться вже за 1–2 тижні.
RU:
Сегодня хочу затронуть тему ещё одного коммерческого анализа — определения уровня ферритина в крови, ведь он активно продвигается и рекламируется, в том числе через заказные статьи для врачей.
В 1972 году появились первые тесты для определения ферритина. А уже в 1975 году два учёных — Джейкобс и Ворвуд — опубликовали статью, в которой заявили, что сывороточный ферритин является показателем запасов железа в организме. Это утверждение стало догмой гематологии, в которую до сих пор верят не только врачи, но и люди без медицинского образования.
Но что мы знаем о ферритине сегодня, спустя 50 лет?
Ферритин — это прежде всего белок, который хранит железо, обеспечивая его безопасное и доступное накопление в организме. Он не участвует напрямую в транспортировке железа или его доставке к клеткам для синтеза гемоглобина в эритроидных предшественниках (клетках, использующих железо для создания гемоглобина). Эту функцию выполняет трансферрин — белок, который переносит железо в красный костный мозг, где формируются эритроциты. Именно поэтому уровень ферритина не является достоверным показателем запасов железа в организме.
Современная физиология железа утверждает, что ферритин — это диагностический маркер, а не активный участник эритропоэза (процесса образования красных кровяных клеток).
Новые исследования подчеркивают:
Ферритин — это маркер, а не медиатор доступного железа (Camaschella, 2019).
Эритроферон и гепсидин — ключевые регуляторы доставки железа для эритропоэза, контролирующие, сколько железа попадает в костный мозг (Pasricha et al., 2020).
Таким образом, представление о том, что ферритин напрямую влияет на эритропоэз, устарело. Современная наука рассматривает его как побочный продукт или индикатор, а не функционального регулятора.
Более того, современные исследования показывают, что высокий уровень сывороточного ферритина (гиперферритинемия), вызванный мутациями генов, регулирующих его синтез, не приводит к увеличению уровня железа в крови или организме в целом.
На самом деле, повышение ферритина при различных заболеваниях — острых и хронических воспалениях, заболеваниях почек, аутоиммунных состояниях, ревматоидном артрите, инфекциях и онкологических болезнях — вызывает куда больший интерес у учёных и клиницистов.
Пора перестать тратить деньги на определение уровня ферритина в крови и понять, что мы стали жертвами очередного коммерческого обмана — так же, как и в случае с массовым тестированием на витамин D.
Подробнее об этом можно прочитать в книге, посвящённой подготовке к беременности — «Когда ты будешь готова». Украинский перевод книги появится уже через 1–2 недели.
