Was ist die Webseite?

https://anastasiakarchenkova.com/

anastasia_karchenkova, Clausthal-Zellerfeld (2026)

02/07/2024

✨ Жила була собі у великому казковому лісі Квітка. У неї був всій куточок, де знайомі рослини вітатися з нею щоранку. Місцеві тварини її знали і Квіточка їх зовсім не боялася..
Але раптом налетіла величезна буря, через яку куточок з влаштованою домівкою було зруйновано, і Квіточці довелося шукати інше місце.

Протягом тижня вона опинилася далеко від свого лісу в чужому місці. Там також були рослини і тварини, але геть інші. Її ніхто не знав, і вона нікого не знала.
Спочатку Рослинку це не турбувало. Вона намагалася облаштуватися і зосередилася на очікувані, коли все закінчиться і можна буде повернутися у свій ліс...
У неї був з собою тимчасовий горщик, завдяки якому вона могла утримуватися від укорінення в новій місцевості.
Але згодом відчуття самотності серед всього чужого все більше спустошувало Квіточку.

Довго чи маленько - часу минуло достатньо. Одного дня Рослині стало надто важко залишатися у горщику у стані очікування.
І вона вирішила повернутися. Шлях до свого лісу був недовгий і трохи тривожний. Коли ж вона добралася, то не могла довго знайти того місця, де був її куточок, бо все змінилося... ✨

(Що було далі? Як би ви завершили цю казку?)

✍️ В психології спостереження за казкою чи історією називається казкотерапія.
Коли ви занурюєтеся у сюжет, то проживаєте події разом з героєм.
Ви помічаєте, які думки і спогади у вас виникають.
І коли вам пропонують завершити казку, ви стаєте вже творцем історії.

💡 Що буде, коли ви придумаєте і проживете кінець цієї?
• ви дізнаєтеся про свої бажання і цінності
• ваш мозок подолає коло залежності від минулого
• зміцніє ваша здатність до адаптації там, де ви є

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог

#вимушенімігранти
#вимушеніпереселенці
#дезадаптація
#кризаеміграції

24/06/2024

Екзистенційний напрямок у психології все більше впливає на мене. Коли починаєш відверто дивитися в кінцеві екзистенційні данності, то слово "кінець" ніби припирає тебе до стінки, за якою нічого немає.

Екзистенційних данностей всього чотири. І зараз мені робить виклик данність ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ.
Кожного разу, коли є вибір, то ми стикаємося з відповідальністю за нього.
Є обставини, спадковість, дії інших людей... Є багато всього, через що виникає спокуса відвернутися від вибору і сказати собі "я нічого не можу змінити".

✍️ Але що я дійсно можу?
На першому етапі у мене точно є можливість визнати, що є вибір.

Ось цей ланцюжок подій:
1. Є болюча ситуація.
2. Виникають у зв'язку з нею купа думок.
3. Ці думки спонукають прогнозувати майбутнє і свої дії у ньому.
4. "Напрацьовані" в голові майбутні дії починають впливати на моє сприйняття болючої ситуації.
5. Це сприйняття впливає на мою сьогоднішню поведінку і рішення.
6. Поведінка і рішення починають створювати моє майбутнє...

💡А тепер питання. Чи дійсно майбутнє однозначно визначено?
На якому етапі був можливий ВИБІР розвернутися в зовсім іншому напрямку?

Якщо уважно подивитися, то десь на 3-4 етапі є ВИБІР піти тим шляхом, який міг би принести кращі результати.
Чи я скористаюся ним, чи ні - це і є моя ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ.

🔥 Це важливо: відповідальність існує тільки до межі, де є можливість щось змінити, і закінчується там, де ми вже не впливаємо на зовнішні події та поведінку/рішення інших людей.

Так, я точно не можу на 100% виправити болючу ситуацію і намагічити найкращий варіант майбутнього.
Але я можу обирати, що саме я хочу робити далі у цій ситуації, яка є.
Розуміння "що я ХОЧУ" виведе на потрібний шлях.

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог
#відповідальність
#вибір
#екзистенційнапсихологія
#психологонлайн

18/06/2024

Якщо неможливо пробачити матір, яка знищувала дитячу душу роками, то як зцілити своє серце?
Минулого разу ми детально говорили про природу прощення.
Не завжди і не всіх є можливість пробачити повністю і до кінця, звільнившись від болю. Для цього мають бути певні умови.

Тут під "пробаченням" мається на увазі 100% відновлення позитивного статусу людини у ваших очах.
Тож, не кожен дитячий досвід дозволяє зусиллями уяви побудувати штучний "позитивний образ матері" в голові вже дорослої дитини, яка тверезо оцінює весь жах свого ненормального дитинства.

✍️ Де тоді вихід?
Для початку є потреба визнати реальність. Перестати половинити людину на хороше і погане, та відкидати якусь з цих частин. Побачити в матері не тільки кожну з її гарних чи жахливих сторін, але й подивитися на ланцюжки подій, які впливали на розвиток цих її сторін.

Звідки вона взялася така, яка є?
Чи вона свідомо до вашого народження планувала ваші катування і покарання?
Чи була у неї ціль створити якомога поганіше дитинство тому, хто народиться?
Всі ці питання не для виправдання мами, а для розширення об'єму погляду на дитинство, яке і згадувати не хочеться.

💡 На якомусь етапі приходить бачення її такою, яка вона є. Визнання, що конкретно ця жінка не могла бути інакшою матір'ю, ніж тою, якою вона була.
А якщо вона не могла бути іншою, то приходить прийняття всіх частин: і гарних, і болючих.
Відбувається присвоєння досвіду.

Інтеграція живого досвіду у відповідне місце вашого серця і є те саме ПРИЙНЯТТЯ.
Приймаючи всі частини минулого життя такими, якими вони є, даючи їм місце і увагу, ви створюєте умови для зцілення.

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог
#якпробачитимаму
#прийнятибатьків
#якприйнятимаму
#психологонлайн

10/06/2024

Маму, яка все дитинство била, принижувала і знецінювала, треба пробачити. Інакше тобі не побудувати щасливе життя, не досягнути своїх цілей і т.д.
Так говорять різні знавці і спеціалісти життєвих наук.

У мене інша думка. І для початку я хочу розібратися з поняттям "пробачення".
Що відбувається насправді, коли людина щось комусь пробачає?

1️⃣ Наприклад, людина випадково (або ні) шкодить комусь. У постраждалого виникає образа та інші неприємні переживання. Далі винний у ситуації усвідомлює, що зробив щось негарне і у нього вмикається відчуття відповідальності та провини.
Під дією цих почуттів він просить вибачення і по можливості виправляє ситуацію.
Як завершальний акорд, постраждалий вибачає винуватого.
Після цього між людьми можуть поновитися нормальні стосунки, як вони і були до конфліктної ситуації.

2️⃣ Або ще варіант, коли момент конфлікту стався між людьми, які не знають один одного і після завершення ситуації не збираються спілкуватися.
Якщо людина вибачилася, а також сама ситуація вирішилася, то і за пробаченням діло не забариться.
Якщо ж ніхто не визнав вини, і наслідки ситуації залишаються на постраждалому, то пробачення потребує часу.
Але воно все одно прийде. Тому що короткотривала взаємодія з кимось з часом стає не вартою того, щоб роками страждати через давно минулу ситуацію.
Мається на увазі той варіант досвіду, коли дії тої людини не мали істотного впливу на ваше життя.

✍️ Коли пробачення дійсно можливо? Згідно цих прикладів, ми можемо пробачати, якщо той, хто заподіяв вам шкоду:

✔️ Визнає свою відповідальність
✔️ Намагається виправити наслідки своїх дій
✔️ Просить пробачення словами, користуючись власним язиком

У випадку, коли ніхто не просив пробачення, але це малознайома людина (і ситуація між вами не вплинулаина ваше життя), то з часом пробачення відбувається як "забути і відпустити ситуацію".

💡 А тепер повернемося до мами, яка все дитинство била, принижувала і знецінювала. Хто вважає, що в цьому випадку технічно можливе справжнє пробачення?

(Продовження у галереї ☝️)

#якпробачитимаму
#пробачити
#пробачити
#психологонлайн

03/06/2024

Якщо видається годинка свободи для голови, то розум швиденько підкидає того, чого намагаєшся уникнути.
У п'ятницю ввечері була у мене година танців, і я не помітила, як віддалася думкам про мій найбільший страх.
Щось я так занурилася в ці роздуми, що аж до сліз дійшло.

"...І ось це сталося, чого боюся найбільш. Що тоді?"
Раніше я б просто впала у прірву болю, або ще краще - уникала би таких роздумів взагалі...... Але вчора я дала їм МІСЦЕ.
Нехай буде. Що тоді?

Я спитала себе: ти ж не можеш це проконтролювати ніяк, то яким чином ти могла б пережити цей жах?
(...пережити смерть рідної людини, наприклад...)
Спочатку здалося, що не переживу... Ні!!.. Після такого горя яке може бути життя?..

✍️ Але мозок завжди працює за схемами. Це механізм, який не вміє ігнорувати питання.
Воно ж таки прозвучало дуже чітко:
ЯК ТИ ЗМОЖЕШ ЦЕ ПЕРЕЖИТИ?

Форма питання дуже важлива.
Ось, подивіться і відчуйте різницю:

✨- Чи ти зможеш це пережити?
Чуєте? Тут ніби сумнів є, і можливість "не пережити".

✨- ЯК ти зможеш це пережити?
А тут навпаки сумніву немає, що горе точно "переживеться". І вся увага концентрується на тому "як саме" можна впоратися.

💡Цікаво, що мені прийшли неочікувані ідеї про мої подальші дії. Це здивувало... Немає значення, чи я б справді наважилася на втілення цих ідей, але... Вони додали мені якоїсь впевненості про те, що найбільше горе точно можна винести.

Коли вдається подивитися в очі своєму найбільшому страху і дати йому відповіді, то з'являється відчуття більшого контролю над власним життям.

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог
#якпережити
#подолатистрах
#тривожність

27/05/2024

Там живе Жінка, схожа на тебе. На далекій далекій планеті, можливо в іншій реальності.
В неї було подібне до твого дитинство. Вона знає, що таке труднощі і загрози. Бо вона твоя "сестра" у дусі.

Ця жінка в курсі, як буває. Тому що приблизно до твого віку вже стикалася з такими пригодами, через які у тебе досі є відбиток на душі.
Але зараз вона все ж таки трохи інша, ніж ти.

Подивися на неї. Бачиш? Твоя "сестра" зараз нарешті щаслива. Ні, це не про цукрову радість щохвилини.
Іноді бувають і у неї складні дні. Але вона через них не падає у пекло тривоги і суму.

Бачиш, як саме ця красуня щаслива? Я хочу, щоб ти подивилася, як вона насправді живе. Що такого прекрасного є у її житті? А чого нарешті вже немає, що ця жінка може так себе відчувати?

Чим наповнено її щодення? Про що її думки? Хто її оточує? Що робить? Як вона реагує на різноманіття реальності, в якій відбуваються не тільки приємні моменти?

✍️ Далі два варіанти.

Якщо ти її ясно бачиш, це можливість дізнатися про свої справжні потреби і мрії. Тепер ти знаєш, що дійсно зігріло би і наповнило благодаттю твої дні. Чого насправді бажає твоя душа.
Це чудово ✨

Коли ж серед думок не виникає ніякого Образу тої щасливої "сестри", то це є важливий показник про термінові потріби нервової системи у розвантаженні.
Серце важко почути, коли шляхи до нього заблоковані негативними думками і болем.

❤️ Серце.
Що ти зараз відчуваєш при цьому слові? А що, якщо ми усвідомимо зараз, що це не просто слово?..

Це те, без енергії чого не може функціонувати ні тіло, ні душа.
Якщо б ти спитала у серця, як воно бажає зігрітися, що б воно тобі відповіло?
Почуй, яку пораду дала б тобі прямо зараз твоя "сестра"?

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог

20/05/2024

Ого, як зачепило моє вчорашнє відео про свекруху...😱
Ок, це дійсно болюче питання, і психолог зазвичай не пропонує якийсь "ідеальний" шаблон про те, як має будуватися сім'я.

Тому знімаю з себе корону психолога і пишу зараз виключно, як Настя, що має власні переконання щодо ролі свекрухи чи інших родичів.

1️⃣ Так, я вважаю, що свекруха і теща мають бачити сім'ю дітей як "чужу сім'ю".
Коли я, свекруха, визнаю свого сина достатньо дорослим і компетентним, то для мене не виникає питання, чи зможе він самостійно розібратися у своїх стосунках з жінкою.
І якщо мій синочок такий гарний, розумний і талановитий, то вже точно не обрере собі до пари "шо попало".
А якщо я надто переживаю, що без мене у молодій сім'ї "все буде погано", то я таким чином визнаю, що мій син нездатний обрати гідну пару, бо він нерозумний і несамостійний.
Як мала дитина.

2️⃣ Так, я вважаю, що свекрусі непотрібно конкурувати із невісткою за увагу сина.
Безсвідома конкуренція виникає там, де я сприймаю невістку як "іншу мамку", що намагається захопити владу над моїм синочком.
Коли у мене немає відчуття різниці між ролями "матері" і "жінки", то я можу відчувати себе зрадженою тільки через сам факт одруження моєї дитинки.
При цьому чомусь по відношенню до батька мого сина не виникають подібні ревнощі...
Чи це не тому, що у мого сина мають бути як мати, так і батько? Дійсно, так. І це прекрасно.
Слухайте, але ж з невісткою чи не теж саме?
Коли у свекрухи є розуміння, що мати і жінка - це різне, то виникає тільки радість, що дорослий син має у своєму родинному колі ще одного важливого "родича" - жінку.
Мати - це назавжди. І ніхто не може замінити ні батька, ні мати.
Тому і нема з ким конкурувати.

3️⃣ Мені здається, що не лізти з вихованням до онуків - це привілей бабусі.
Нарешті я, як бабуся, можу видихнути і віддати повну відповідальність за виховання онуків іхнім батькам. Що тоді залишається мені? Найсолодше!
Я можу любити, балувати і кайфувати від спілкування з дітьми.
А неприємні моменти обмеження і покарання нехай вибудовують молоді батьки.

(Продовження у галереї☝️)

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог

13/05/2024

Коли припиниться це знущання?
Здається, що навіть у майбутньому не існує того дня, коли нарешті можна буде не нестися щосекунди з вилупленими очами.
Все галопом. Все з присмаком загрози "давай швидше, бо..."

Зупинитися страшно. Тим часом бігти далі стає все важче...
Що я намагаюся "не встигнути" побачити і відчути?
Чим воно аж настільки мені загрожує?

✍️ Ознаки вигоряння через заблоковане переживання:

• постійна напруга
• знижений настрій
• уникання людей
• образа на себе чи інших
• відсутність задоволення від звичайних "радостей життя"

Це такий стан, коли здається, що почуття заморожені. Коли на ненормальні події реагуєш дивно врівноважено, без емоцій.
Насправді емоції є. Просто через відсутність достатніх внутрішніх сил їх винести - блокується процес переживання.

Бо якщо я "встигну" побачити і відчути ненормальні події, то це штовхне мене у жахливу прірву.
Щоб захиститися від цього, я майже нічого не відчуваю. Між тим серце чогось турбує і тіло ниє...

💡 Знущання припиняється прямо зараз. Тільки треба
наважитися послати "весь світ" у ту саму прірву.
Дозволити собі повну зупинку.
Вільно плакати від розчарування, безсилля, жалю до себе, жаху від нерозуміння, що робити з оцим всім.

Хочеш? Кричи.
Бо жива істота має право переживати свій біль так, як того потребує тіло і психіка.

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог

06/05/2024

Воно постійно дивиться на мене.
Нікуди не можу я сховатися від цієї істоти. Живу під тиском її контролюючого ока.

Не пам'ятаю, коли воно з'явилося.
Здається майже одразу після народження я вже була в чомусь винна і мала зобов'язання щось робити.

Хто це?
Як звуть цю істоту?
Чому вона змушує мене постійно відчувати напругу і тривогу?

Навіть, коли я маю "заслужений" відпочинок, воно все одно на мене дивиться.
Щоб я ні на хвилину не забула про ту кляту купу справ, які ніколи не закінчуються.

✍️ Ласкаво прошу до світу контролю і тривоги.
Ознаки того, що людина має надто розвивену контролюючу "батьківську" частку:

• надто високі вимоги до себе
• завищені вимоги до інших
• незадоволення своїми результатами
• дискомфорт при взаємодії з іншими, яким "можна нічого не робити"
• відчуття провини під час відпочинку

Це життя в ілюзії, ніби колись наступить стан "нарешті, я все зробила... і тепер мені можна...".
Ні, неможна.
Цю істоту неможливо задовільнити.
Сама суть її у переживанні незадоволеності.

💡Але її можна трохи придушити.
На те існує інша важлива істота, яка вміє встановлювати справедливі правила, права і спокій.
Вона здатна і визнати, і похвалити, і дозволити.
Це здорова "доросла" частка. І їй точно можна дати більше місця всередині тебе.
Саме тому ти нарешті умнічка!

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог

29/04/2024

Я зіпсувала твоє безтурботне життя, мамо. Якщо б не було мене, ти б не розчарувалася постійно.
Але народилася я. І стала тебе дратувати.

Нажаль, мені довелося стати твоїм катівником.
Перші роки ти не могла нормально спати. Не завжди встигала поїсти.
Була змушена постійно воювати з тим бардаком, що я розводила...
А скільки ти плакала через безсилля?

Що ж... Я погана дитина.
Часто робила щось "назло", бо іноді це був єдиний спосіб отримати твою увагу.

Боляче це визнавати, але я все ще потребую тебе, Мама.
Ця потреба настільки мене руйнує, що я хочу просто забути, що ти є...Якщо б тебе не було, я б тоді могла хоча б мріяти про твою безумовну Любов.
Але ти є.
І твоя незадоволеність мною також.

Вибач, що я не була достатньо спокійною, слухняною, відповідальною, розумною, талановитою дитиною.

***

✍️ Ознаки, що людина з дитинства застрягла у стані "поганої дитини":

• ненавидить себе

• вважає себе потворою навіть маючи класичну красу

• уникає близької взаємодії

• думає, що заважає оточуючим

• має надвисокі вимоги до себе

• страждає від перфекціонізму

• жорстко поводиться з собою

• вразлива до критики

Поки людина залишається під тиском "маминої незадоволеності" і спрямовує енергію на те, щоб "заслуговувати прийняття", - перебудувати базове самосприйняття досить непросто.

💡Вихід у тому, щоб позбутися віруваннь, ніби я:

• маю "заслужити" визнання
• нікому не потрібна
• погана людина

Змінювати вірування важко, але можливо.
Перший крок вже зроблено 💋.

©️ Анастасія Карченкова, клінічний психолог

22/04/2024

Є два типи дитинства, після якого людина почувається зламаною.
Простий варіант і шизофреногенний.

У простому випадку я точно знаю, що мої батьки робили щось погане.
Мені себе шкода, коли я згадую їх слова, дії і реакції.
Суть мого неврозу - застрягти у питаннях "Чому вони так зі мною?", "В чому я винна?", "Чим я заслужила?"...

У шизофреногенному варіанті все набагато складніше.
Мої батьки хороші. Настільки хороші, що цей факт іде попереду мене. Я хочу вмовляти себе і підтверджувати цю установку знову і знову.

Тільки є один малеееенький нюанс.
Я погана.
Я настільки погана, що мені немає місця у цьому житті.
Мені так огидно від самої себе, що я не хочу жити.
І найстрашніше те, що у мене навіть питання немає, звідки взялася моя "погань".
Я вірю, що так є і всьо.

1️⃣ У першому варіанті неврозу я принаймні бачу початок мого болю.
Мені стане легше, якщо зрозумію, що ні в чому не винна.
Мої батьки так поводилися, бо інакше не вміли.
І коли я ВІДДАЮ батькам причини мого болю, то я ЗВІЛЬНЯЮ себе від цього кола болі.

2️⃣ У другому варіанті мені потрібно повністю зруйнувати мій світ.
Бо цей світ, де мої батькі "святі", руйнує мене.

❓Як відрізнити звичайних батьків від шизофреногенно-хороших?

✍️ Дитина звичайних батьків:
• почувалася вдома комфортно
• відчувала себе безумовно хорошою, не дивлячись на те, що батьки могли карати за непослух, або що
• усвідомлює, що її мама і тато не були ідеальними
• має свої претензії до батьків, але в цілому точно знає, що її люблять
• знає свої недоліки, спокійно до них ставиться

✍️ Дитина шизофреногенно хороших батьків:
• не дуже то й раділа, коли поверталася додому
• зростала з відчуттям, що вона погана
• вважає, що її батьки робили все правильно і їм нічим неможна докоряти
• захищає "хорошість" батьків, натомість вважає, що сама винна у всьому, що з нею відбувалося
• не знає, що таке бути дитиною, яку безумовно люблять і приймають
• зато має до себе стільки вимог, що простіше вмерти, ніж досягнути ідеалу

😵 "У мене хороші батьки, вони все робили правильно.
Але кожен день - чорне коло страждання."

(Продовження у галереї ☝️)

15/04/2024

До 2020 року я працювала у перинатальній сфері.
У 2012 відбувся перший курс з підготовки до материнства.
Вагітні, мами, дітки...
Згадую з теплотою 💖

За той час було створено багато відео-контенту, який і досі допомагає мамам.
Статті, вебінари, ефіри.

Мами і далі звертаються з питань грудного вигодовування, прикорму, дитячого сну або опанування горщика.
Якщо раніше це було отримання корисної інформації від перинатального консультанта, то зараз як психолог можу дати набагато більше.

Люблю вагітних та молодих мам, тому із радістю приймаю участь у благодійному онлайн-фестивалі "ЗаНародження".

Хочу поговорити, про що мовчать післяпологові сім'ї.
В курсі з підготовки до пологів було окреме заняття.
Про це дійсно мало говорять.

Радію за мам, які зараз легко і просто можуть дізнатися цю інформацію.
Вони точно потім не скажуть "ЧОМУ НАМ ПРО ЦЕ НІХТО НЕ СКАЗАВ???"

👉 Тема: «Про що мовчать післяпологові сім’ї?»

🔹про кризу в сімейній системі у зв’язку з поповненням.
🔹для сімей, що чекають на народження немовля або мають дитину до року.
🔹цей вебінар дає більше можливостей легше прожити перший рік життя з дитиною, уникнути частини труднощів і знизити ризик виникнення післяпологової депресії.

КОЛИ?
🇺🇦 Найкращі спеціалісти проводять ефіри з різних тем 26, 27, 28 квітня з 10:00 до 19:00
Моя тема буде 27 квітня (субота)
⏰16:00

ДЕ?
☝️Фестиваль БЛАГОДІЙНИЙ і всі прямі ефіри пройдуть на сторінці інста

ЩО ВАЖЛИВО?
🌟 Мета зібрати 100 000 грн для проєкту “Я.Є.” - допомога дружинам військовослужбовців в стані вагітності та з дітьмиye_ukraine

👉 РЕЄСТРАЦІЯ на фестиваль
https://www.instagram.com/zanarodzhennya?igsh=amFtOHA2eThlaDV2

❗️Підтримати
https://secure.wayforpay.com/donate/d85382fc02b9e

ОРГАНІЗАТОР:
🤱Онлайн центр турботи про жінку Юлії Стрельченко «ЗаНародження»

До зустрічі на фестивалі!!

anastasia_karchenkova

02/07/2024

24/06/2024

18/06/2024

10/06/2024

03/06/2024

27/05/2024

20/05/2024

13/05/2024

06/05/2024

29/04/2024

22/04/2024

15/04/2024

Adresse

Webseite

Benachrichtigungen

Verknüpfungen

Teilen

Kategorie