27/02/2023
27.02.2022🤔Рівно рік тому, на четвертий день від початку війни, я виїхала разом з дітьми з рідної домівки… Три дні роздумів, вагань, «їхати-не їхати, куди їхати, як їхати?», багато страху, злості, сліз, тривоги за майбутнє, за дітей, за близьких, безперервне перечитування новин, соцмереж… на четвертий день я прийняла рішення - їхати, безпека дітей понад усе. Але куди?… я вирішила в Німеччину, бо безперечною перевагою у прийнятті рішення для мене було те, що я вчила в школі німецьку мову. Хоча, як виявилось потім, я була кращої думки про свій рівень мови, ніж він був насправді☺️, все-таки за 20 років всі знання десь заархівувались у мозку і довелось ці знання напротязі року потрохи розархівовувати і поновлювати😂. Найскладніше тоді було скласти валізу: «як спакувати в одну маленьку валізу все своє життя? Ніяк». Тож взяла лиш найнеобхідніші речі, дітей за руки і в путь. Чотири доби складної дороги, 5 кордонів, різний транспорт… Що я відчувала? Нічого…я наче завмерла, я не хотіла ні їсти, ні спати, я не відчувала ні холоду, ні тепла, ні як було в транспорті… в мене була одна ціль і не можна було розслабитись, я ж з дітьми. Я могла лиш дітей відчувати і підтримувати їх, погодувати, оберігати їх сон, розказувати небилиці… Мої емоції наздогнали мене потім, по приїзду. Але перше що було, це багато відчуття вдячності близьким, друзям, волонтерам, знайомим і незнайомим, які зустрічались нам на шляху і допомагали, і тим хто підтримував нас на відстані. Це відчуття вдячності і зараз є.
І сьогодні, так символічно, через рік після того, як я виїхала, я отримала сертифікат з німецької мови рівень В1🥰
8 місяців навчання щодня, від А1 до В1, екзамени, чудові вчителі і вже такі рідні одногрупники. Чи думала я про це рік тому? Однозначно - ні. Але за цей рік я багато чому по-новому навчилась: долати труднощі і просити про допомогу, користуватись власним і чужим досвідом, довіряти своїй інтуіції, не боятись помилятись, жити в моменті тут і тепер, цінувати те, що маю, помічати і радіти кожній дрібничці, кожній хвилині життя, бути вдячною собі і іншим.
І навіть коли важко, коли сумно, коли падаю, я всеодно встаю і з вірою в Перемогу я живу і рухаюсь далі 💙💛
Слава Україні🇺🇦
