10/07/2025
Наразі все більш трендовими стають практики «лікування посудом». Красива юна дівчина або кудлатий хлопець в аладінах елозять палицею по мисці, зваблюючи до просвітління - чи то своєю соковитою юністю, чи то приємним дзвоном чашки. Досить оригінальний «кейс», поданий під соусом духовного зцілення.
Притаманна мені допитливість змусила розібратися, який саме цілющий ефект мають ці практики — що за «магія» ховається за їхньою дією.
В буддійських писаннях знайшла деякі настанови, які повчали монахів, як саме слід ставитися до ритуальних предметів. Зокрема, в текстах йдеться про чаші, які використовувалися лише для збору подання.
Але несподіваним і досить цікавим стало виявлення того факту, що автором саме «співаючого кейсу» є один молодий торговець із Катманду, який у 1960 році помітив, що чаші видають звуки, і сказав: «Вони співають!».
Саме з цієї пригоди посуд починає «співати». Над чашками посилюється флер чарівності й чудодійної сили. На їхню честь проводять ритуальні трапези, їм присвоюють казкові назви, відкривають музеї. Потужна маркетингова машина перетворює предмет, що слугував ритуальним посудом для збирання алмозин, на «могутній засіб зцілення».
Отже, співаючи чаші — цікавий гібрид давніх посудин і сучасного культурного феномена, чия звукова «магія» народилася не в монастирях Тибету, а в ремісничих лавках Катманду XX століття та, завдяки успішним маркетинговим компаніям, здобула гучний успіх на Заході…
P.s. У каруселі — фото з архіву моїх мандрів буддійськими місцями. Місцями, де деякі торговці чашами із непідробною допитливістю цікавляться: чому люди із Заходу обирають цю утварь з таким завороженим поглядом? А більш кмітливі вже й там «відкривають чакри» за допомогою «чудодійного» звучання.
#поглядсучасногойога
