10/03/2026
Новонароджене козенятко в бетонній ямі над океаном. Історія, яку я не забуду.
Вчора ми пішли гуляти до океану. Серед тисячі стежок обрали одну, що здавалася знайомою… але вона привела нас у зовсім невідоме місце. Ми йшли серед величезного каміння, дивувались величі природи, сміялися, говорили про справжність, дружбу, ділилися історіями й просто дихали безкінечністю.
І раптом я побачила бетонну конструкцію. Усередині стояла мама-коза з маленьким веселим козенятком. Картина була дуже зворушлива.
Але за мить я почула ще один звук — слабенький голос десь між бетонними стінами.
Я пішла на цей звук і знайшла глибоку яму. На дні лежало новонароджене козеня: маленьке, згорнуте в клубочок, тремтливе й майже безсиле.
За мить я стрибнула вниз і дістала його. Козеня одразу підскочило й побігло до мами… але вона почала його відштовхувати. Не давала їсти. Відходила знову і знову.
Стало зрозуміло: вона не може вигодувати двох чи маля занадто холодне, чи довго пролежало без її уваги. Зрештою, від цього малятка вона відмовилась.
Залишити голодне новонароджене там ми не могли. Я взяла його на руки, притулила до себе, намагаючись зігріти, а ми пішли в село шукати допомогу. Питали людей, чи знають вони господаря кіз біля маяка. І нам пощастило — одна людина зателефонувала власнику, і той, з запахом фієсти, приїхав. Забрав козеня і поїхав у сторону скель.
Але ця історія не відпускала.
Ми багато говорили про відповідальність за тварин, про закони дикої природи, про те, як по-різному люди реагують на такі ситуації. І ввечері ми вирішили повернутися. Ми були готові до будь-якого результату. Навіть забрати козеня й вигодувати його, якщо буде потрібно.
Коли близько 20:00 ми прийшли на те місце, там була лише мама-коза. Маленьких козенят поруч не було.
Можливо, господар таки забрав їх.
І від цієї думки стало трохи легше і спокійніше.
Ця історія залишила багато відчуттів і роздумів. Життя бентежне, але байдужість — це те, що ми точно можемо змінити.
А як би вчинив ти в цій ситуації? 🐐🌊
#козеня #живаприрода #обійми #океан #відчуття