https://www.facebook.com/100322196101515/

Olesia Maksymiv - Gestalt Therapist, Wimbledon, London (2026)

25/03/2026

I want to share some exciting news with the world - I've just launched my website for my therapy practice 🙂
It brings together the way I work, what I value and care about, and how I meet people in therapy — with presence, honesty, and attention to what’s really happening underneath.

If you’re curious, you can have a look here:
https://www.olesiamaksymiv.com/

And if you know someone who might be going through a difficult time, feeling stuck, overwhelmed, or just in need of a space to talk — feel free to pass this on. Personal recommendations really mean a lot in this kind of work.

24/02/2026

The Quiet Discontent of High-Functioning People

There is a particular kind of dissatisfaction that can be hard to speak about.

On the surface, life is steady. Often successful. You manage responsibility well. You are thoughtful, capable, dependable. Others may rely on you. From the outside, things look intact.

And yet, somewhere underneath, something feels slightly out of reach.

It isn’t dramatic despair. It isn’t crisis.

It’s quieter than that.

Many of my clients arrive in therapy with me describing this exact experience. They are functioning — sometimes exceptionally well. They have built careers, families, lives that appear solid. And still, they speak about a subtle flatness. A restlessness that surfaces in still moments. A sense that they are moving through life efficiently, but not always fully inside it.

There is competence — but less ease.

Stability — but less vitality.

Often, the qualities that make them effective in the world — self-reliance, composure, resilience — were once deeply intelligent adaptations. They helped them navigate earlier environments. They made sense. In many ways, they still do.

But over time, what began as protection can become constriction.

In the therapy room, we sometimes begin by noticing very small things. The way shoulders hold. A breath that doesn’t quite drop. A tendency to speak about feelings rather than from them. Not as criticism — simply as information.

High-functioning discontent is rarely loud. It shows up in phrases like:

“I should be grateful.”

“Nothing is really wrong.”

“I just feel… not fully here.”

In Gestalt therapy, we approach this gently. Rather than analysing it away, we slow down enough to stay with it. In therapy with me, that often means bringing attention to what is happening in the present moment — in your body, in the space between us, in the subtle shifts that occur when something real begins to emerge.

Many of my clients are insightful. They understand their history. They can articulate patterns clearly. And yet they notice that insight alone hasn’t quite restored a sense of aliveness. The body continues to brace in familiar ways. Relationships follow familiar scripts.

Embodied work invites something different. It creates space to experience yourself more directly — to feel where you contract, where you hold back, where something wants to move but hesitates.

Over time, what often unfolds is not a dramatic transformation, but a gradual return of vitality. A deeper breath. A clearer sense of boundaries. A capacity to feel desire, anger, tenderness without immediately managing it.

The quiet discontent begins to make sense.

Not as ingratitude.

Not as failure.

But as a signal that some part of you has been waiting for fuller expression.

Therapy is not only for when things fall apart. Sometimes it is for when life is working — but you are ready to inhabit it more fully.

And often, that readiness begins exactly here, in the quiet space where something inside you knows there is more.

04/10/2025

Sometimes people ask me, “Why would I need therapy if nothing’s really wrong?”

And honestly, that’s a great question. Therapy can seem expensive, strange, uncomfortable, or even unnecessary — especially when there’s no crisis, no clear “reason” to start.

But here’s the truth many clients discover only after they’ve tried:
Something subtle shifts. You can’t always explain it, but you feel it — a sense of inner space, of being more yourself. Therapy often turns out to be one of the best investments you can make in your own growth. Better than new clothes, a gym membership, or the next online course — because the change happens from the inside out.

Growth in therapy isn’t linear or predictable. It’s about gently looking into the parts of yourself that you usually avoid — the guilt, the anxiety, the shame, the fear — and finding new ways to hold and understand them.

Life moves fast, and we rarely pause to reflect. In therapy, you finally get that space — with someone who helps notice, name, and explore what’s happening inside you. Awareness that happens with another person can deepen, expand, and heal in ways that are hard to do alone.

So if you’ve been curious about trying psychotherapy, I warmly invite you to reach out.

I work in the Gestalt approach, and I also integrate body-oriented, emotionally focused, and transactional analysis methods — to create a process that’s alive, personal, and meaningful.

I’m a MA in Psychology, a counselling therapist, and a member of BACP and EAGT.
I offer sessions in person in London (Wimbledon & Angel) and online.

If this resonates with you — let’s talk.
It might just be the beginning of something truly important.

07/02/2025

Last Saturday I also graduated from my Gestalt family 🎓 🎓 🙂 3 years of training, many clinical hours of experience, finally a BACP registered counselling therapist title, and during the training I also acquired a couple of close friends.

19/01/2025

Привіт, я маю великий досвід роботи індивідуально і з парами, і власне, сьогодні хочу поговорити про парну терапію. Часто чую запитання -

Чи ефективна парна терапія?..

Коли у відносинах виникають складнощі, один чи обоє партнерів не почувають себе почутими, не задовольняються потреби одного чи обох учасників відносин, спілкування часто і стрімко завершується конфліктом, пара переживає серйозні зовнішні чи внутрішні випробування, згасає іскра у стосунках - конструктивним кроком до збереження і покращення відносин може бути рішення про про проходження парної терапії.
Часто в парній терапії первинна робота полягає в налагодженні комунікації, створенню безпечного простору, де у кожного є рівноправна можливість висловити свою думку і почути іншого. За 3-4 зустрічі в моїй практиці парі часто вдається налагодити комунікацію до такого рівня, де спілкування між сесіями стає можливим, ефективним, не переростає в сварки.
Далі парна терапія фокусується на потребах кожного з учасників пари, і на особистісних кордонах. Чого я хочу від партнера і чи готовий(а) я відповісти на потреби партнера. Чи є між нами близькість (емоційна, фізична, інтелектуальна, духовна і т.д)? Робота йде з основним запитом пари, якщо він не полягає лише в покращенні комунікації.

То чи ефективна парна терапія?..

Все залежить від вас 🙂 від того, наскільки ви мотивовані проходити через зміни, бути вразливими, чесними, ризикувати, відстоювати свої кордони і чути вашого партнера. Також від того, наскільки ви вже знаєте, чого хочете від партнера і від відносин, іноді корисно може бути спочатку попрацювати індивідуально.
При цьому різні джерела статистики наводять цифри від 70% покращення відносин після проходження парної терапії.

Звучить як багато роботи?!
Так, відносини не є константою і вимагають роботи над ними. Але винагорода того вартує - наповнені, люблячі, чесні стосунки, в яких ви почуваєтеся безпечно і впевнено, адже люди зустрічаються і формують пари для того, щоб зробити життя один одного кращим.

Про мене:
Олеся Максимів, психолог, MA в психології, Counselling Diploma in Gestalt. Член BACP (British Association of Counseling and Psychotherapy), EAGT (European Association of Gestalt Therapy).
Маю професійне страхування, регулярну сепервізію своєї практики. Працюю очно в Лондоні і онлайн, маю власну практику і працюю психологом в GP practice (NHS).
З радістю відповім на ваші запитання.
#психолог #психологлондон #психологванглії

24/03/2024

Вітаю. Сьогодні хочу поговорити про підтримку. В психотерапевтичній роботі з клієнтами, я часто цікавлюся їх колом підтримки. Що сюди входить? Всі зовнішні ресурси, на які можна опиратися. Часто у відповідь чую про сім'ю, друзів, знайомих. Але це коло можна значно розширити.
Щоб пояснити, почну з іншого, рушійного виду підтримки - це самопідтримка. Самопідтримка - це і про наявність достатньої любові до себе, щоб собі цю підтримку надати, і про чутливість до себе, адекватний розподіл своїх ресурсів. А також про сміливість, щоб попросити підтримку у інших і чітке розуміння своїх потреб.
Коли з вами в житті трапляються складні ситуації - ви втрачаєте роботу, завершуєте стосунки, перевиснажуєтесь - ніхто не проживе ці ситуації за вас і не вирішить ваші проблеми. Але ви можете попросити про підтримку тут і зараз, від людей, що готові її надати - сусідка може купити продукти, інша мама з класу може побути з вашою дитиною, знайома може допомогти консультацією або познайомити з людиною, що може допомогти, близька людина - зробити масаж і т.д., і це тільки початок. Це все - маленькі кроки, але в сукупності, як мінімум, полегшать, пом'якшать вас стан. І дадуть відчуття того, що ви не самотні. Це доросла позиція - я знаю, що тільки я можу вирішувати свої задачі/проблеми, я несу відповідальність за своє життя, але це не означає, що ніхто нічим мені не може допомогти (інфантильна позиція, якщо мова не йде про важку травму чи втрату). Як я зазначила раніше - частина самопідтримка, це можливість чітко розуміти і комунікувати свої потреби, особливо психологічні, наприклад, якщо ви зустрічаєтесь з близькою подругою чи другом і хочете "вилити душу", але не слухати поради, так і скажіть: "Я хочу виговоритися тобі, і щоб ти мене просто послухала/послухав". Більшість ваших друзів, близьких скоріше за все не мають психологічної освіти і можуть, незважаючи на найкращі наміри, не знати, як надати вам підтримку в той спосіб, що потрібен вам, особливо, якщо ви самі не дуже добре розумієте, яка саме підтримка вам потрібна. Навчитися визначати для себе цю підтримку ви можете, прислухаючись до себе, в тому числі, в особистісній психотерапії.

01/03/2024

Продовжуючи писати тексти на різні психологічні теми, мені раптом стало цікаво, а про що би вам хотілось почитати? Що для вас зараз найбільш актуальним? Що відбувається в вашому житті, де б хотілось отримати більше інформаційної підтримки?..
Як приклад, напишу свої спонтанні ідеї-запитання, засновані на досвіді консультування і навчання, але буду рада почути ваші, відмінні від вказаних ідеї, пропозиції, коментарі і запитання 🙂
Отже... Як знайти життєву енергію? Як зрозуміти, чого я насправді хочу? Як навчитись контролювати свої емоції? Як повірити в себе? Як боротись з пригніченим настроєм? Як пережити розлучення? Як стати спонтанним і легким? Як шукати сенс життя? Як перестати робити [будь що]? Як полюбити себе? Як не "зустрічати одних і тих же людей" і заводити "одні і ті ж самі" відносини? Як перестати відкладати своє життя?

21/04/2023

Привіт, сьогодні хочу продовжити тему психологічного злиття. Минулого разу я писала про внутрішнє злиття зі своїми переживаннями і не в змозі визначити, що вона зараз відчуває чи переживає, важко ідентифікувати і назвати почуття чи переживання.
Сьогодні хочу написати про злиття другого типу - психологічне злиття однієї людини з іншою. Коли люди "зливаються" одне з одним, стає складно відокремити свої переживання від чужих, свої потреби, свої бажання від потреб та бажань іншої людини.
Коли народжується немовля, воно природньо зливається з матір'ю, і мати зливається з ним. В цьому симбіозі матір більше ніж інші "відчуває" свою дитину, емоційні зміни, потреби. Забігаючи наперед, після періоду злиття має наступити період відокремлення, і якщо він не був прожитий, немовля виростає і намагається "зливатись" з іншими людьми, у формаі відносин, що добре знайома.
Нездоровим злиття стає тоді, коли ми не усвідомлюємо, що ми вибираємо, навіщо ми вибираємо, чи хочемо ми робити, відчувати те, що пропонує інша людина, не відчуваємо своїх кордонів і кордонів іншого, без роздумів погоджуємось на те, що нам пропонують. Таке злиття загрожує втратою себе.
Для того, щоб працювати із злиттям другого типу, коли це необхідно, важливо пропрацювати злиття першого типу, тобто усвідомлювати свої почуття, потреби та бажання.
Психотерапія та психологічне консультування допомагають виявляти, розпізнавати, відокремлювати свої почуття, переживання, потреби і бажання від почуттів, переживань, бажань та потреб інших.

Олеся Максимів, психолог-консультант, MA в психології, освіта українська і британська, працюю в гуманістичному підході. Член BPS (British Psychological Society), EAGT (European Association of Gestalt Therapy)
#психолог #психологлондон #психологванглії

14/04/2023

Привіт, сьогодні поговоримо про злиття, його перший тип.
Злиття - це об'єднання двох різних об'єктів в одне ціле, що має спільні властивості.
Психологічне злиття відбувається за таким же принципом. Двоє об'єктів, чи двоє людей, що перебувають у стосунках (мати-дитя, пара) зливаючись, втрачають свої властивості і стають одним, пропадають індивідуальні відмінності та межі, розуміння своїх особистих потреб, бажань.
Злиття або кофлюенція може бути 2-х типів. Сьогодні поговоримо про перший.
Злиття першого типу відбувається всередині людини, коли вона злита з усіма своїми переживаннями і не в змозі визначити, що вона зараз відчуває чи переживає.
Він розуміє, що якісь відчуття, почуття присутні, але їх важко ідентифікувати і назвати. Всередині клубок злитих, нерозпізнаних почуттів, потреб, бажань та відчуттів. Це веде до того, що людина не розуміє чого вона хоче, відчуває і відповідно не зрозуміє, що з цим робити, чи то плакати, чи сміятися, чи захоплюватися, чи ображатися.
Або може плутати одне почуття з іншим, потреби між собою, наприклад, їсть, замість того, щоб горювати або злитися.
Так само, не усвідомлюючи свої почуття, можна не зустрічатися і не зустрітися з переживанням горя, втрати, а отже, не проживати їх і не рухатися далі.

31/03/2023

Особисті кордони — це межі, що відокремлюють нас від інших осіб, оточуючих людей і більших соціальних систем. Вони потрібні для того, щоб ми могли ясно відчувати: де я, а де не я; де мої власні потреби, емоції, вчинки, переконання та думки, а де – чужі. І якщо ці потреби, емоції та думки мої, то я за них відповідаю та їх контролюю. Кордони також охороняють наш внутрішній світ від посягань ззовні.
Кордони можуть змінюватися залежно від контексту та оточення, ставати міцнішими для одних людей та бути абсолютно розмитими для інших.
Кордони потрібні для позначення двох важливих питань:
1. Що я вважаю своїм (що є Я)?
2. За що я несу відповідальність (і намагатимуся регулювати)?
Вміння свої кордони створювати та захищати, звісно, формується ще і відносинах з батьками. Але протягом життя (і з різними людьми) кордони можуть багато разів змінюватись. Підлітки, наприклад, охороняють їх войовничо, цей життєвий період потрібен їм для того, щоб відокремитись від батьків (пройти сепарацію, про неї розповім в наступних постах) і навчитися будувати своє життя самостійно, поважати себе. В той же час партнерські чи подружні пари часом зовсім розчиняються один в одному (злиття, конфлюенція, про неї теж в наступних постах 🙂) і потім починають помічати, що у відносинах стало тісно. Якщо вчасно не переглянути правила взаємодії, не окреслити коло своїх інтересів, потреб, то пара приходить до кризи або розпадається.
Найважливішим є питання, що власне, я захищаю? Що є Я? Коли людина добре себе знає, свої потреби, правила, принципи, розуміє свої емоції - набагато більше шансів, що вона зможе відстоювати свої кордони, бо вона знає, що відстоює. З іншого боку, це відповідальність перед собою за таке відстоювання, а також відповідальність перед іншими за повагу до їх кордонів.
Головна ознака «здорових» кордонів — це їхня гнучкість, можливість бути різним з різними людьми, та дозвіл іншим бути несхожими на нас.

08/03/2023

Вітаю дівчат, жінок, мам, бабусь, доньок, сестер з 8-м березня!
Це привітання - скоріше нагадування про те, що шлях за боротьбу за жіночі права в суспільстві триває, змінюється, і змінюємо його ми.
І працювати ще є багато над чим попереду.
Це рівна оплата праці і рівні кар'єрні можливості, це викорінення сексизму, обєктивізації жіночого/дівочого тіла, віктімблеймінгу, боротьба з дискримінацією матерів на робочому місці, повернення контролю жінки над своїм тілом.
І більш тонко і невидимо.. Боротьба зі стигмою, де майже у кожної жінки певним чином її самооцінка прив'язана до її зовнішнього вигляду. Де мої клієнтки, працюючі мами, страждають від почуття провини, що не можуть дозволити собі проводити більше часу з дитиною. Де мами, що займаються тільки вихованням дітей поступово втрачають свою впевненість, самооцінку, стають незначними і невидимими в очах суспільства. Де мами, що працюють, "зашиваються", бо також доглядають за дітьми і виконують всю хатні обов'язки чомусь "за замовчуванням". Де на сімейних святах моїх друзів, чоловіки чомусь дуже "природньо" збиваються в купки, де окремо говорять про інвестиції чи політику.
Де навіть сьогодні!!, я бачу привітання зі святом весни, жіночності, і побажань жіночого щастя. Досить тягнути ярмо "жіночності"! Святкуйте свою жіночність, сестри, якщо тільки це істинно ваше бажання, святкуйте вашу мужність теж! Святкуйте свою сміливість, владу, і не тільки ту, що "в красі"! Святкуйте свою незалежність і автономію, виявляйте і присвоюйте собі свою агресію! 🙂
І ще більш радикально... Поки що, ми продовжуємо жити в культурі, де white-straight-male мають найвищу владу в суспільстві. Ми живемо в культурі, більшість продуктів якої зроблена чоловіками - мистецтво, наука, політика, філософія etc. Пам'ятайте про це, проявляйте цікавість, піддавайте ці продукти сумніву! Лише кілька з цитат однієї з улюблених феміністських активісток Карла Лонці:
"Жінка - це завершений індивідум. Що має бути змінено - не те, якою вона є, а те, як вона бачить себе. Ми маємо змінити погляд, що інші, як і ми, маємо на наше місце в світі".
"Ми дивилися 4000 років; тепер ми побачили.
Ми вважаємо систематичних мислителів відповідальними за велике притіснення [наших прав] патріархальним світом... Вони мають виправдовувати метафізикою те, що було несправедливим і жорстоким у житті жінки."
"Чи повинні ми бути вдоволеними рівною оплатою праці, якщо ми досі несемо тягар годин домашньої роботи?"
"Бути жінкою [в сучасному світі] мається на увазі не брати участь в чоловічій владі, а ставить під питання саму концепцію влади".

Кому цікаво, пишіть, скину весь текст маніфесту Карли Лонці в коментарі.

✊✊

Олеся Максимів, психолог-консультант, MA в психології, освіта українська і британська, працюю в гуманістичному підході. Член BPS (British Psychological Society), EAGT (European Association of Gestalt Therapy)
#психолог #психологлондон #психологванглії

06/03/2023

Продовження теми про тіло, зв'язок тіла і тілесних відчуттів з емоціями та інтелектом.

Як я раніше писала, у діток цей зв'язок дуже тісно працює, але далі, з розвитком когнітивної сфери, людина вчиться подавляти емоції, щоб "не заважали вирішувати дорослі питання" та не звертати уваги на сигнали від тіла.
Непрожиті емоції можуть можуть перетворюватись в напругу, важкість, стиснення, біль, жар, холод, заніміння та багато інших відчуттів і тілі. Симптом - це спосіб привернути до себе хоч якусь увагу через тіло. Якщо ці симптоми ігноруються, вони можуть перетворитись у хронічні, і далі - у серйозні захворювання.
В цей момент зв'язок з тілом втрачено настільки, що більше немає ніякого іншого способу докричатися до власних потреб.
Перший крок для відновлення цього зв'язку - визнання того, що він він був втрачений.
Далі можна експериментувати з заняттями, які допомагають відновити зв'язок із тілом: будь-які фізичні активності, і особливо йога, пілатес, танці.
Фахівці, які допомагають повернути зв'язок із тілом: масажисти, остеопати, психологи, психотерапевти, тілесно-орієнтовані терапевти.

Olesia Maksymiv - Gestalt Therapist

25/03/2026

24/02/2026

04/10/2025

07/02/2025

19/01/2025

24/03/2024

01/03/2024

21/04/2023

14/04/2023

31/03/2023

08/03/2023

06/03/2023

Address

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Featured

Share

Category