06/01/2026
Минулого року я взагалі не ставила собі новорічних цілей.
І вже навіть чую — ти ж коуч...
Але чесно — я просто не бачила в цьому сенсу. Коли відкрила нотатник, внутрішнього відгука чи бажання не відчула, і лише думка. Ну це ж треба зробити. А коли треба, я питаю себе — кому?
Я дала собі час. Спочатку до лютого. Потім до березня. А далі — просто відпустила цю ідею.
Колись новорічне планування справді надихало. Можливо, років п’ять чи десять тому. Але в останній час звичні плани почали виглядати застарілими та трохи наївними.
Тож минулий рік був планувала лише в обмеженому горизонті. Натомість я уважно стежила за наповненням своїх днів: здоров’я, родина, близькі люди, клієнти, проєкти, робота, за яку я взяла відповідальність. Важливо було, щоб усе це узгоджувалося з моїми цінностями, баченням і життєвими цілями — ніби я постійно звіряла внутрішній компас із Північною зіркою.
І для мене це спрацювало.
Це був не рік великих запусків чи масштабування. Це був рік тиші. Простору. Вірності собі й тим, хто поруч. Я заходила на зовсім нову територію, але всередині було відчуття правильного руху.
Цей рік відчувається інакше.
У новорічних ранках — інший настрій. Ніби настав час сміливіших, різкіших рішень. Невизначеності стало ще більше, і навряд чи життя раптом стане простішим. Але я вірю: навіть у хаотичні часи люди здатні на справді великі речі.
Зараз мені цікаво створити нову систему планування — таку, що працює саме в цій реальності. Деякі ідеї вже визрівають, і я поділюся ними, коли вони складуться в цілісну форму.
Напишіть, якщо вам це відгукується.
І розкажіть: що допомагає тримати фокус і рухатися вам — з огляду на те, що відбувається у світі?