02/04/2025
Самотність, яка говорить.
Самотність має безліч відтінків. Іноді вона легка, як тиша після довгого дня, а іноді – важка, як порожнеча, що стискає груди. Вона може прийти після втрати, після змін, після розчарувань. Може з’явитися навіть тоді, коли навколо є люди.
Це непросто – залишатися наодинці з собою, коли всередині звучить біль. Коли спогади стають надто голосними, а майбутнє здається невизначеним. В такі моменти природно хотіти чимось заповнити цю пустку – справами, шумом, присутністю інших.
Але самотність – це не ворог. Вона може бути простором, де народжується розуміння себе. Так, спершу цей простір може видаватися надто гучним або надто порожнім. Але якщо залишитися в ньому хоча б ненадовго, можна почути щось важливе.
Якщо самотність зараз болюча – це не означає, що так буде завжди. Можна зробити її м’якшою, якщо знайти опори. Наприклад маленькі ритуали, які дають відчуття стабільності. Простір, де можна бути собою – у творчості, природі, русі.
Самотність – це не тільки про відсутність когось, це і про можливість бути з собою. І колись цей стан стане не болем, а відчуттям дому всередині.