23/07/2024
Пишаємося нашими працівниками! Великі молодці! Так тримати!
“Медичне мистецтво одне, тому що воно базується на вічних законах природи, але систем медичних багато. Інакше і бути не може. Системи залежать від переважаючих порозумінь і від стану знань, на яких ці порозуміння стверджуються”...(Христофор Вільгельм Гуфеланд)
Навряд чи сьогодні можливо уявити існування цивілізованого суспільства без екстреної (швидкої) медичної допомоги. Приємно вражає і той факт, що всі напрями науково-технічного прогресу набирають шалених обертів у розвитку. Не пасе задніх в удоскосконаленні і медицина. Сучасні технології галузі, значно полегшують не лише роботу медикам, а й рятують життя пацієнтам. А починалося все ось як…
Перші станції медичної допомоги з’явились наприкінці ХІХ ст.
Однією, з найкраще облаштованих рятувальних станцій у Європі, була Віденська станція швидкої допомоги, яку відкрили 1 травня 1883 року. До її створення спонукала пожежа Віденського театру, під час якої постраждалі протягом кількох годин перебували на вулиці, чекаючи на медичну допомогу. Згодом, у 1892 році була створена аналогічна станція у місті Львів.
Появу швидкої медичної допомоги у Києві пов'язують з 1881 роком. Це був пункт нічних чергувань, який знаходився в приміщенні міського правління на Хрещатику. У червні 1902 року в столиці створили першу станцію швидкої медичної допомоги.
Тоді у складі бригади працювало 4 особи: лікар, старший і молодший санітари та кучер. Персонал станції, крім лікарів, складався виключно з кращих, здорових чоловіків, обов'язково вусатих і переважно неодружених. Виклик здійснювали за допомогою телефонного дзвінка або особистим візитом на станцію. Карета швидкої допомоги виїжджала через 1-2 хвилини після виклику.
Кожна санітарна карета мала дві валізи, укомплектовані великими наборами хірургічних інструментів, перев'язувальними матеріалами, медикаментами, протиотрутою та іншими лікарськими засобами; індуктивним апаратом Шпамера; кисневою подушкою; запасними носилками і запасним ящиком з перев'язувальним матеріалом (на випадок великої кількості постраждалих).
Згідно з статутом Міністерства внутрішніх справ, медична допомога надавалась при нещасних випадках. Лікарі виїжджали тільки в тому разі, якщо з моменту захворювання чи нещасного випадку минуло не більше 2-3 годин. Ну а перш ніж розпочати самостійну діяльність, лікар повинен був зробити 50 виїздів разом з іншими лікарями. За надану лікарську допомогу ніякої плати не брали, але добровільні внески приймалися.
Йшли роки. Автомобілі давно зайняли нішу гужевого транспорту. Однак, сучасні реанімобілі, які обладнані всім необхідним, й досі називають “каретами”. Склад бригад екстреної медичної допомоги також змінився. Зазвичай складається з трьох осіб: лікарів та фельдшерів з медицини невідкладних станів та водія. Всі, без виключення, регулярно прокачують жорсткі навички - hard skills - специфічні, вимірні навички та знання, які набуваються через навчання та практику.
“Знаєте, підхід до медицини невідкладних станів вже давно не такий, як був, до прикладу, 30 років тому. Кожний випадок на виклику оцінюється за певним стандартом - протоколом. Ці алгоритми значно полегшують роботу нам, медикам, швидкої в наданні кваліфікованої допомоги. Це, свого роду, “шпаргалка”, де все розписано до дрібниць. А ще, ми постійно навчаємось - це показник. Це рівень!” - зізнається під час нашої розмови керівник бригади фельдшер з медицини невідкладних станів Валерій Іванович Коробко
“Розум полягає не лише в знанні, але й в умінні використовувати знання для діла”, - Аристотель
Свої вміння бригаді №403 пункту тимчасового базування села Вишеньки Бориспільської підстанції екстреної медичної допомоги довелося застосовувати 6 разів. Приводом до виклику медиків став стан людини, яка втратила свідомість.
Неприємність сталася в одному з дворів сучасного оздобленого маєтку в населеному пункті Гнідин, що на Бориспільщині. Виклик на робочій планшет надійшов ввечері.
Село Гнідин вважається заможним пристоличним селом. Знаходиться всього за 12 км від станції метро “Бориспільська” і потопає в соковитих пейзажах мальовничих пагорбів.
Молода сім’я запросила чоловіка причепурити їхній газон. Під час виконання робіт 46-річному садівникові і стало недобре: мужчина знепритомнів і втратив свідомість.
“Ми знали, що пацієнт без свідомості. Всю необхідну апаратуру взяли одразу. По прибуттю на місце події, приємно вразив той факт, що молоді люди не злякалися і не розгубилися і до нашого приїзду почали надавати мужчині домедичну допомогу: проводили непрямий масаж серця”, - ділився враженнями Валерій Іванович.
Пацієнт перебував в термінальному стані. Що спричинило раптову зупинку кровообігу, достеменно не відомо було на той момент. Господарка маєтку лише зазначила, що напередодні садівник скаржився на дискомфорт в області серця.
Не гаючи часу, мужчині продовжили непрямий масаж серця. Була встановлена ларингеальна маска і розпочата штучна вентиляція легень за допомогою мішка АМБУ. Паралельно встановлювався внутрішньовенний доступ та підключення пацієнта до дефібрилятора для оцінки серцевого ритму. На моніторі - фібриляція шлуночків і перша дефібриляція в 150 Дж.
“Ми робили все ніби в унісон. Місця на газоні було обмаль. Нас оточували рідкісні карликові дерева, це такі незручності, які трохи заважали в роботі. Під ними не сильно розженешся. Однак, ми з усім справилися. Діяли виключно за протоколом”, - підтримала розмову фельдшер з медицини невідкладних станів Алла Чергинець.
Після чергової оцінки ритму знову була виявлена фібриляція шлуночків, проведено другий розряд з силою в 200 Дж. Продовжена компресія та штучна вентиляція легень. Втретє оцінка серцевого ритму і знову розряд!
Після 3-х дефібриляцій медики ввели 300 мг аритміла. На моніторі “дефа” - безпульсова електрична активність. Кожні 4 хвилини, медики вводили адреналін. Після чого з’явилася фібриляція шлуночків, яка вимагала чергової дефібриляції. Після трьох компресій і дефібриляцій, було знову введення відповідних розчинів. І, ооо, чудо!
На магістральних та периферичних судинах почав прослуховуватися пульс. На 22-й хвилині відновилося самостійне продуктивне дихання. Стан важкий, але стабільний.
“Пацієнта було переміщено на каталку для подальшої госпіталізації. Я вдячний за допомогу в транспортуванні нашому водієві реанімобіля Михайлу Шолудьку. Коли в процесі задіяна вся команда - це найвища нагорода”, - зізнався керівник бригади Валерій Коробко, - на “відмінно” спрацював і оперативно-диспетчерський відділ. В приймальному передпокої на нашу бригаду вже чекала команда закладу охорони здоров'я: черговий лікар, кардіолог та реаніматолог”.
За попередньою інформацією, в чоловіка случився інфаркт. Він продовжує лікування.
Більшість проблем, з якими стикається швидка, є ніщо іншим, як віддзеркаленням життя нашого суспільства сьогодні. Незмінними залишаються високий професіоналізм і самовідданий труд працівників екстреної (швидкої) медичної допомоги. Тих, кому за будь-яких зовнішніх умов, люди першим довіряють своє здоров’я і життя. Колеги, так тримати!
Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф
Київська обласна рада
Всеукраїнська рада реанімації
Департамент охорони здоров'я Київської ОДА