07/02/2022
МІЙ ШЛЯХ У ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ.👣
🔹Кажуть, що бути лікарем та лікувати людей це покликання. Будучи дитиною зі слів моєї мами, я лікувала всіх наших сусідів, техніка перших уколів. відточувалася на дивані. 👩⚕️
🔹 Моя мрія збулася, і я вступила до Якутського Державного університету і через рік перевелася без втрати навчального року до Київського Національного Університету імені О.О Богомольця
🔹Студентське життя медика було дуже веселим і напруженим одночасно, було все…. та підготовка до заліку в морзі з бутербродами, безсонні ночі над підручниками та освоєння техніки накладання швів
🔹 Нашому поколінню випускників пощастило ще з тією самою радянською школою та викладачами, для яких були особисті амбіції виховати лікаря з великої літери.
🔹 А далі була робота у відділенні дитячої реанімації та невідкладної допомоги, яка безперечно перевернула все уявлення про важливість та значущість роботи лікаря і від мене на той момент залежало як швидко я добігу коридором з немовлям на руках, виживе він чи ні. Частка кілька секунд вирішувала все...
🔹 Офтальмологія – це справа випадку ще з університету. Адже я готувала себе бути лікарем-акушером, це була невимовна мрія торкнутися таїнства народження життя.
🔹 На жаль, гінекологія завжди була направлення для обраних. Якщо немає батьків або родичів - світил на цій ниві, то пробитися неможливо.
Мені дістався напрямок – ОФТАЛЬМОЛОГІЯ.
🔹 Становлення офтальмолога як хірурга було не з легких, як і у всіх, напевно. Згадуються суцільні чергування, коли надходили й діти, старі та знедолені та стільки історій, доль було почуто мною.
🔹 Це якраз були лихі 90-ті, коли надходили пацієнти після ножових або вогнепальних поранень, де не тільки потрібно було відновити зір, а власне повернути людині колишнє обличчя...
