Dr.Pyvovar

02/06/2025

Операція Лонго (PPH, Prolapse Procedure for Hemorrhoids) - це хірургічний метод лікування геморою, який використовує спеціальний циркулярний степлер для видалення та фіксації гемороїдальних вузлів. Метод дозволяє відновлювати анатомічну структуру анального каналу без травмування слизової оболонки і шкіри, а також без ушкодження внутрішнього апарату кишки.
Операція відмічається малою травматичністю та швидким відновленням після операції.
Використовується при хронічному геморою ІІ-IV ст. При наявності зовнішнього компоненту геморою, додатково проводиться їх видалення з допомогою біозварювання.

02/06/2025

Ректоцеле - дивертикулообразное випинання стінки прямої кишки у бік піхви (переднє ректоцеле) чи, рідше, убік анокопчиковой зв'язки (заднє ректоцеле).
Причини виникнення

Причинами захворювання є:

• патологічні зміни у ректовагінальній перегородці;

•розбіжність передніх порцій м'язів, що піднімають задній прохід;

•вроджена слабкість зв'язково-м'язового каркасу тазового дна;

•дисфункція товстої кишки, найчастіше у вигляді тривалої хронічної запору;

•порушення функціонального стану анальних сфінктерів;

• вікова дистрофія та атрофія ректовагінальної перегородки та м'язів тазового дна;

•захворювання жіночих статевих органів.

Внаслідок поліетиологічності захворювання досить важко виявити основну причину розвитку ректоцеле. Превалююча роль у його розвитку належить факторам, що впливають на хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску, та факторам, що ведуть до травматизації та ослаблення ректовагінальної перегородки. Встановлено, що більшість жінок появу перших симптомів захворювання пов'язують із пологами. З них більш ніж у половини пацієнток відзначені тяжкі пологи великим плодом із розривами промежини. Не менш важливим фактором є хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску. У 83% хворих відмічено запор, що змушувало їх вдаватися до проносних засобів. У 15% хворих професія пов'язана з тяжкою фізичною працею. У 18% пацієнток розвитку захворювання сприяла перенесена гістеректомія. Встановлено, що в 63% жінок ректоцеле виникло при поєднанні щонайменше двох етіологічних чинників.

Порушення цілості ректовагінальної перегородки найчастіше відбувається в результаті родової травми, що супроводжується розривами задньої стінки піхви різного ступеня. Грубі акушерські маніпуляції, багаторазові пологи призводять до слабкості м'язів тазового дна та розвитку ректоцеле.

Розбіжність або травма передніх порцій м'язів, що піднімають задній прохід, призводить до ослаблення м'язового каркасу м'язів тазового дна та тканин ректовагінальної перегородки. При цьому вона стоншується, а задня стінка піхви, інтимно пов'язана з прямою кишкою, набуває рухливості. При підвищенні внутрішньочеревного тиску відбувається вибухання передньої стінки прямої кишки у бік тонкої задньої стінки піхви.

При вродженій слабкості сполучнотканинних структур і м'язів тазового дна випинання стінки прямої кишки у піхву може розвиватися в молодому віці після перших пологів або важкої фізичної праці. Не можна не враховувати впливу постійного підвищення внутрішньочеревного або внутрішньотазового тиску при запорній запорі, що призводить до дистрофічних змін у стінці прямої кишки. Очевидно, саме ці фактори є провідними у разі виникнення заднього ректоцеле як у жінок, так і у чоловіків.

Ректоцеле характеризується як анатомічними змінами взаємовідносин тканин промежини, а й порушенням моторно-евакуаторної функції прямої кишки з вираженими змінами рефлекторної діяльності замикального апарату прямої кишки.
Симптоми, клінічний перебіг

Одним із перших симптомів ректоцеле відзначається утруднення при випорожненні товстої кишки. З розвитком захворювання характерною скаргою стає почуття неповного спорожнення прямої кишки. Виникає необхідність евакуації її вмісту за допомогою ручної допомоги шляхом видавлювання калового грудки через задню стінку піхви в задній прохід.

При неповному випорожненні калова грудка викликає часті позиви до дефекації. Порушення процесу евакуації калу та затримка його в кишені передньої стінки прямої кишки у свою чергу супроводжується запальними змінами у дистальних відділах товстої кишки.

Розвиток захворювання протікає кілька етапів. Спочатку хворі відзначають утруднення при випорожненні прямої кишки, що змушує їх посилено тужитися під час дефекації. Потім приєднується почуття неповного спорожнення прямої кишки, виникає потреба у двоетапній дефекації. У цей період пацієнтки починають активно використовувати проносні засоби або вдаватися до очисних клізм. На пізніших стадіях захворювання, в середньому через 2-3 роки, виникає необхідність ручної допомоги при дефекації. В подальшому тривале напруження при стільці веде до травмування слизової оболонки анального каналу і виникнення ряду супутніх проктологічних захворювань (хронічний геморой, анальна тріщина, нориці прямої кишки, хронічний криптит і т. п.).

Абсолютна більшість пацієнток з ректоцеле пред'являють скарги на утруднену дефекацію, почуття неповного випорожнення прямої кишки, необхідність ручної допомоги при дефекації. Ручна допомога виконується ними шляхом натискання на промежину, задню стінку піхви або сідничну область. Крім того, більшість хворих вже не можуть обходитися без проносних засобів (препарати сенни, бісакодил, гуталакс тощо) або очисних клізм. У багатьох хворих під час опитування виявляються скарги, зумовлені супутніми захворюваннями анального каналу та дистального відділу прямої кишки. Це виділення крові при дефекації, випадання внутрішніх гемороїдальних вузлів, біль і дискомфорт при дефекації.
Лікування

Діагноз - ректоцеле, встановлений при клінічному огляді та підтверджений інструментальними методами дослідження, є відносним показанням до хірургічного лікування. У всіх пацієнток з ректоцелею лікування починається з консервативної корекції порушень моторно-евакуаторної функції товстої кишки. Схема консервативної терапії застосовується у до- та післяопераційному періодах. Зокрема, до неї входять:

1) дієта з підвищеним вмістом клітковини;

2) осмотичні проносні препарати;

3) прокінетики;

4) еубіотики, що застосовуються для нормалізації кишкової флори.

Така терапія спрямована на нормалізацію евакуаторної функції товстої кишки, її слід призначати за 1,5-2 міс. до операції.

На початковій стадії корисно проведення комплексу лікувальної фізкультури. Цей комплекс насамперед спрямований на зміцнення м'язів тазового дна, ліквідацію запору та запальних захворювань піхви та прямої кишки.

Основним та найбільш ефективним методом лікування ректоцеле є оперативне втручання. Воно показано при II-III ступені захворювання. У тому випадку, коли через вік хворої або тяжкості супутніх захворювань оперативне втручання протипоказане, призначають консервативне лікування, лікувальну фізкультуру, а головне носіння песарію, що запобігає випаданню статевих органів. Слід пам'ятати, що тривале його носіння може спричинити значні пролежні, тому періодично необхідно контролювати його положення або знімати на деякий час і проводити санацію піхви.

Запропоновано понад 500 способів хірургічного лікування ректоцеле, зміст яких полягає у двох основних положеннях: ліквідація вибухання передньої стінки прямої кишки та зміцнення ректовагінальної перегородки. Для ліквідації вибухання у поперечному напрямку виробляють ушивання стінки прямої кишки. Зміцнення ректовагінальної перегородки досягається ушиванням м'язів, що піднімають задній прохід, та здньої стінки піхви.

Оперативну допомогу проводять під епідурально-сакральною анестезією.

Прогноз після хірургічного лікування ректоцеле сприятливий. У більшості пролікованих пацієнток відновлюється функція м'язів тазового дна і нормалізується акт дефекації.

06/03/2023

Епітеліальний куприковий хід ( кіста куприка, пілонідальна кіста)

Епітеліальний куприковий хід являє собою епітеліальне занурення у вигляді вузького каналу, розташованого під шкірою крижово-куприкової області і відкривається на шкірі одним або декількома точковими отворами (первинними) строго по середній лінії між сідницями.

Хід має довжину 2 - 3 см, закінчується в підшкірній клітковині сліпо і з самим куприком не пов'язаний. Епітелій, що вистилає хід, містить волосяні цибулини, потові та сальні залози і оточений сполучнотканинними волокнами.

Причини виникнення
Епітеліальний куприковий хід - вроджене захворювання, обумовлене дефектом розвитку каудального кінця ембріона, внаслідок чого під шкірою міжсідничної складки залишається порожнина, вистелена епітелієм. Така аномалія трапляється досить часто. Багато закордонних фахівців, що називають хід волосяною кістою, вважають причиною утворення її неправильний ріст волосся, що за наявності глибокої міжсідничної складки та рясного волосяного покриву призводить до вростання (занурення) волосся в шкіру та утворення кісти.

Симптоми, клінічний перебіг
Скарги на біль в області куприка, виділення гною чи сукровиці з'являються у разі розвитку запалення. Іноді хворі пов'язують початок захворювання з травмою крижово-куприкової області. Неускладнений епітеліальний копчиковий хід зазвичай не завдає людині будь-яких незручностей.
Близькість заднього проходу обумовлює розмаїтість мікрофлори на шкірі крижово-куприкової області і в самому ході. У тих випадках, коли первинні отвори ходу не забезпечують достатнього дренування його, у ньому розвивається запалення, яке може перейти на навколишню клітковину. Розвитку запалення сприяють травми, рясний волосяний покрив шкіри крижово-куприкової області, недотримання гігієни.

Якщо в епітеліальному ході розвивається запалення, виникає біль в області крижів і куприка, з'являються виділення з первинних отворів ходу. При поширенні запалення на навколишню клітковину біль стає досить сильним, з'являються ущільнення та гіперемія шкіри. Найчастіше таке вогнище запалення розташовується латеральніше міжсідничної складки. Місцеві зміни можуть супроводжуватись підвищенням температури тіла. Таким чином, виникає гостре запалення епітеліального куприкового ходу, в якому розрізняють 2 стадії: інфільтративну та абсцедування. Якщо на цьому етапі пацієнт не звертається до лікаря, то після спонтанного розтину абсцесу буває поліпшення і навіть зникнення зовнішніх ознак запалення, але можливе і формування вторинного гнійного нориці, що дренує запальне вогнище в епітеліальному ході. У тому випадку, якщо хворий звернувся до лікаря в період гострого запалення, але з якоїсь причини не була виконана радикальна операція, а тільки розтин абсцесу, лікування теж не закінчується — розвивається хронічне запалення ходу з утворенням інфільтратів, свищів, абсцесів, що рецидивують.

Лікування
Лікування епітеліального копчикового ходу лише хірургічне. Слід прибрати основне джерело запалення - епітеліальний канал разом з усіма первинними отворами, і якщо вже виникло запалення, то зі зміненими тканинами навколо ходу і вторинними норицями.
У стадії хронічного запалення епітеліального копчикового ходу виконується планова радикальна операція з висіченням ходу, первинних отворів та вторинних нориць.
Прогноз при радикальному лікуванні епітеліального копчикового ходу у будь-якій стадії хвороби сприятливий, настає повне лікування.

Операції з приводу епітеліального копчикового ходу технічно нескладні. Але статистика показує, що при лікуванні цієї категорії хворих у стаціонарах загальнохірургічного профілю різні ускладнення виникають у 30-40% пацієнтів, що у десятки разів перевищує цей показник у спеціалізованих відділеннях. Вивчення цього чинника показало, що з лікування простого, здавалося б, захворювання потрібні спеціальні знання. Тому лікування цієї групи хворих слід проводити в колопроктологічних відділеннях, де фахівці знають особливості анатомії цієї галузі, характер мікробної флори, враховують особливості клінічного перебігу захворювання.

06/03/2023

Хронічний парапроктит (свищ прямої кишки або нориця) - хронічний запальний процес в анальній крипті, міжсфінктерному просторі та параректальній клітковині з формуванням норицевого ходу. Уражена крипта є внутрішнім отвором нориці. Також нориці прямої кишки можуть бути посттравматичні, післяопераційні (наприклад, після передньої резекції прямої кишки).
Абсолютна більшість хворих зі норицями прямої кишки пов'язують початок захворювання з перенесеним гострим парапроктитом. Приблизно третина хворих на гострий парапроктит звертаються до лікаря після саморозкриття (прориву) гнійника, після чого у них часто формується свищ прямої кишки, інша третина хворих взагалі не звертаються за медичною допомогою, поки у них після гострого парапроктиту не з'явиться нориця. Тільки третина хворих, що залишилася, гострим парапроктитом звертаються до лікаря своєчасно, але не всіх їх, з різних причин, оперують радикально. Приблизно половині хворих цієї групи виконують лише розтин та дренування абсцесу без ліквідації вхідних воріт інфекції, що найчастіше призводить до формування нориці прямої кишки. Відбувається постійне інфікування з просвіту кишки, гнійний хід оточується стінкою зі сполучної тканини – це вже норицевий хід. Зовнішній отвір нориці зазвичай відкривається на шкірі промежини, діаметр його часто не перевищує 1 мм, по ходу нориці в клітковині при недостатньо хорошому дренуванні можуть формуватися інфільтрати і гнійні порожнини.

Симптоми, клінічний перебіг
Скарги. Зазвичай хворого турбують наявність свищевого отвору (ранки) на шкірі в області заднього проходу, виділення гною, сукровиці, через що він змушений носити прокладку, обмивання промежини або сидячі ванни 1-2 рази на день. Іноді виділення бувають рясні, викликають подразнення шкіри, свербіж.

Біль при хорошому дренуванні повного нориці турбує рідко, оскільки характерна для неповного внутрішнього нориці. Вона обумовлена хронічним запальним процесом в товщі внутрішнього сфінктера, міжсфінктерному просторі і неадекватним дренуванням при зімкнутому задньому проході. Зазвичай біль посилюється в момент дефекації і поступово стихає, оскільки при розтягуванні анального каналу в момент проходження калового грудки неповний внутрішній свищ краще дренується.

Перебіг захворювання. Дуже часто хвороба протікає хвилеподібно, на тлі існуючого нориці може бути загострення запалення в параректальній клітковині. Це відбувається при закупорці нориці гнійно-некротичними масами або грануляційною тканиною. При цьому може виникнути абсцес, після розтину та спорожнення якого гострі запальні явища вщухають, кількість відокремлюваного з рани зменшується, зникає біль, покращується загальний стан, проте рана повністю не гоїться, залишається ранка не більше 1 см у діаметрі, з якої продовжують надходити сукровично- гнійні виділення - це зовнішній отвір свища. При короткому свищевом ході відокремлюване зазвичай мізерне, якщо виділення рясного гнійного характеру, швидше за все, по ходу свища є гнійна порожнина. Кров'янисті виділення повинні насторожувати щодо зловмисності свища.

Лікування хронічного парапроктиту

Єдиним радикальним методом лікування нориці прямої кишки є хірургічний, тобто наявність нориці є прямим показанням до операції. Звичайно, існують протипоказання до радикальної операції, в основному це тяжкі захворювання різних органів та систем у стадії декомпенсації. Якщо вдається досягти поліпшення стану після проведеного консервативного лікування, то операція стає можливою.

Операції з приводу нориці прямої кишки вимагають знання анатомії, фізіології та клінічного досвіду. Тому планове лікування хворих зі свищами прямої кишки слід проводити лише у спеціалізованих стаціонарах та оперувати їх мають фахівці – колопроктологи.

04/03/2023

Термін «геморой» означає патологічне збільшення гемороїдальних вузлів, яке проявляється періодичною кровотечею з вузлів, їх випаданням з анального каналу та частим запаленням.

Основою гемороїдальних вузлів є кавернозні утворення, які розташовуються у вигляді трьох-чотирьох «подушок» в анальному каналі (внутрішні вузли) та трьох-чотирьох «подушок» під шкірою промежини в безпосередній близькості від анального отвору (зовнішні вузли).

Причиною збільшення гемороїдальних вузлів є порушення кровообігу в кавернозних утвореннях та дистрофічні процеси у фіброзно-м'язовому апараті, що утримує гемороїдальні вузли в анальному каналі. Ці зміни відбуваються найчастіше під дією таких несприятливих факторів, як сидячий спосіб життя, неправильне харчування, запори, вагітність, зловживання алкоголем. Під дією цих факторів гемороїдальні вузли збільшуються в розмірах, починають кровоточити, зміщуються в дистальному напрямку, при цьому наростають процеси дистрофії в апараті, що утримує, і гемороїдальні вузли починають випадати з анального каналу.

Вибір способу лікування геморою залежить від його стадії.

Консервативне (медикаментозне) лікування геморою, головним чином, спрямоване на боротьбу із загостреннями геморою. Тому слід розуміти, що через хронічний характер захворювання будь-яке консервативне лікування носить тимчасовий характер. Малорухливий спосіб життя, похибки у харчуванні та надмірні фізичні навантаження ведуть до чергового загострення захворювання.

Сьогодні у медичній практиці широко поширені малоінвазивні методи лікування геморою, що застосовуються в амбулаторних умовах. До них відносяться інфрачервона фотокоагуляція, склеротерапія, лігування гемороїдальних вузлів латексними кільцями, перев'язка гемороїдальних судин під контролем ультразвукової доплерометрії та інші. Застосування малоінвазивних методів в амбулаторних умовах сприяє успішному лікуванню більшості хворих на геморой.

На пізніх стадіях захворювання виконується операція (гемороїдектомія), спрямована на радикальне видалення трьох основних колекторів кавернозної тканини, що є основою гемороїдальних вузлів.

01/03/2023

Анальна тріщина - лінійний або еліпсоподібний дефект слизової оболонки анального каналу, що спонтанно виникає.

Захворювання зустрічається досить часто. Більше третини хворих перебувають у працездатному віці; частіше страждають жінки молодого та середнього віку.

Причини виникнення
Причини виникнення анальної тріщини численні. Найбільш ймовірними є механічні та судинні порушення, зміни періанального епітелію, нейром'язові дефекти анального сфінктера. Найчастіше анальна тріщина виникає внаслідок травмування слизової оболонки під час проходження твердих калових мас. Також виникнення тріщини можливе внаслідок травми сторонніми тілами.

Симптоми, клінічний перебіг

Клінічна картина анальної тріщини є досить характерною. Роздратування нервових закінчень слизової оболонки при тривалому існуванні тріщин викликає різкі болючі відчуття і нерідко спазм сфінктера заднього проходу. Тонічний спазм цих м'язів, що настає після дефекації, може тривати багато годин, аж до наступної дефекації. У цих випадках створюється порочне коло - анальна тріщина викликає різкі болючі відчуття, що призводять до спазму (головним чином внутрішнього сфінктера), який у свою чергу перешкоджає загоєнню тріщини, обумовлюючи ішемію тканин.

Для анальної тріщини характерна тріада симптомів:
болі в задньому проході під час або після дефекації,
спазм анального сфінктера, кровотеча під час дефекації.

Ускладнення

Ускладненнями анальної тріщини найчастіше є виражений больовий синдром, обумовлений спазмом анального сфінктера, кровотеча зі стінок анальної тріщини, а також гострий парапроктит, що розвивається внаслідок попадання інфекції через дефект слизової оболонки анального каналу в параректальну клітковину.

Лікування
Лікування анальних тріщин спрямоване в першу чергу на зняття больового синдрому та спазму сфінктера, а в подальшому на нормалізацію випорожнень та загоєння самої тріщини.

При "гострій анальній тріщині" приблизно у 70% хворих відмінних результатів лікування можна досягти при застосуванні різних схем консервативної (медикаментозної) терапії у поєднанні зі строгим виконанням пацієнтом рекомендацій лікаря щодо правильного харчування, гігієни, фізичних навантажень та способу життя.

При "хронічній анальній тріщині" та безперспективності призначення консервативних схем лікування або відсутності лікувального ефекту від консервативної терапії протягом місяця лікар вдається до більш радикального методу лікування - висічення анальної тріщини. Залежно від таких факторів, як вираженість спазму сфінктера, розташування анальної тріщини, наявність "сторожового горбка", висічення може проводитися як в амбулаторному порядку під місцевою анестезією (без госпіталізації), так і в умовах стаціонару. Основною метою висічення тріщини є ліквідація рубцевих змін її в краях і підставах та створення на її місці "свіжої" рани, яка в подальшому успішно загоюється медикаментозно.

Вибір методу лікування у кожному конкретному випадку здійснюється лікарем після обстеження та залежить від стану хворого та характеру захворювання.

Консультація за телефоном 098 746 2112

23/02/2023

Латексне лігування гемороїдальних вузлів. Безболісне втручання, яке дозволяє людині позбутися проблеми геморою. 098 746 2112

21/02/2023

Лікар хірург-проктолог Черкаська обласна лікарня
Лікування проктологічних захворювань
- Геморой
- Анальна тріщина
- Хронічний парапроктит (нориця)
- Гострий парапроктит (абсцес)
- Ректоцеле
- Кіста куприка, вторинні ходи
- Пухлинні та запальні захворювання товстої та прямої кишки
Лікування проводиться сучасними методиками.
Консультації за телефоном 098-746-21-12

09/01/2022