29/12/2022
Коли ми з лікарем їдемо до пацієнтів, яких не можна вилікувати, іноді моторошно стає від розуміння того, що вони та їх рідні, чекають від нас більше, ніж ми можемо запропонувати. Ми не підтримаємо життя заради життя, це все робили до нас, в спеціалізованих лікарнях. Всі призначення, лікування, бесіди, ми вкладаємо в те, щоб зменшити прояви невиліковної хвороби та покращити психологічний стан пацієнта та його сімї. Такий підхід може добавити днів, або тижнів, а іноді і місяців до життя.
Історія, яка трапилась зі мною, підтверджує, що духовна підтримка, це важлива складова паліативної допомоги. Життя не закінчується, коли приходить смерть і часу обмаль, щоб виявити час, коли пацієнт готовий прийняти.
Я приїхав до пацієнта, назвемо його Анатолій, щоб відвідати та зробити деякі процедури. Тільки зайшов, дружина каже: "Він вас чекає." Я побачив, що стан погіршився, але хворий був в свідомості і дійсно зрадів, коли ми зустрілися. Після того, як лікарські призначення були зроблені, підійшла дружина і ми ще спілкувались хвилин 10, а після я розумію, що зараз просто необхідно запропонувати разом помолитися і звернутися до Господа. Так ми і зробили, і кожен окремо звернувся до Нього. Хто дякував, хто просив вибачення та благословення, але це було щось особливе і коли ми закінчили, то ще пару хвилин спілкувались з дружиною. Потім я подивився і побачив погляд Анатолія, він був вже не з нами, він був в обіймах Того, хто прощає гріхи та дарує вічне життя. Через дві години дружина подзвонила мені і сказала, що Анатолій помер...
