06/11/2025
Своїм здоров’ям насамперед має перейматися сама людина
Трансформація сімейного лікаря в універсального, на зразок англійського, в Україні поки що не відбулася
Загальновідомо, здорова нація – сильна держава. В Україні, попри значні виклики, пов’язані з війною, йде активна робота з формування громадського здоров’я. Головна роль у його формуванні відводиться сім’ї, бо сім’я – це основна ланка, де формуються корисні звички і відкидаються шкідливі.
Однак не менш важливою є робота медичних працівників у виявленні та лікуванні хвороб у молодшого покоління українців. Як налагоджена робота у нашій області. Про це спілкуємося із директором КНП «Міська дитяча поліклініка» Іваном ХОРОШЕНЮКОМ (на фото).
Вакцини долають інфекції
- Час від часу світ сколихують епідемії небезпечних дитячих хвороб. Чи переходять вони із покоління в покоління, чи окремі з них залишилися у минулому, Іване Івановичу?
- Основні дитячі хвороби не зникають безслідно протягом десятиліть, передаються із покоління у покоління. Пригадаймо, як у 60-70-х роках поширеними були кір, «свинка», вони є і зараз. Що стосується епідемій. Окремі недуги, до прикладу, зустрічаємо один випадок на п’ять тисяч малюків, деякі – на 10 тисяч, треті – на 100 тисяч… Так ось, до війни в обласному центрі мешкало 65,5 тисячі дітей від 0 і до 18 років. Через війну їх поменшало, а отже знизилося й число захворювань. У минулому, як і зараз, були так звані керовані й некеровані інфекції. Скажімо, у 1986 році почали застосовувати щеплення проти кору та паротиту, то після цього рівень захворюваності на ці недуги різко скоротився. Тобто, якщо є вакцина, то з будь-якими інфекціями можна впоратися. Однак є вітряна віспа, пневмококова та деякі інші інфекції, проти яких відсутній календар обов’язкових щеплень. Ускладнення від них бувають доволі важкі.
- Пригадую зі свого дитинства, що щеплення здійснювали організовано у садочках та школах. Зараз батьки вирішують – щепити дітей від болячок чи ні. Чому так сталося?
- Із здобуттям незалежності Україні у спадок від тодішнього Союзу дісталася система охорони здоров’я «за Семашко». Що стосується щеплень. Турботу за здоров’я дітей покладали на медиків, ігноруючи батьків при цьому. Справді, щеплення здійснювали у садочках, школах, організовували профогляди… Тобто, у справі щеплень відбувався чисто совковий підхід. Він розповсюджувався не на всіх людей, а здебільшого на медичних працівників. Тоді як на Заході була створена індивідуальна зацікавленість. Проводилася активна просвітницька робота, від батьків вимагали піклування про здоров’я своїх дітей. Реформа 2018 року в медичній галузі розпочалася з «первинки» і повністю змінила структуру надання медичної допомоги…
Реформа продовжується
- Як це впливало на медичну допомогу дітям, Іване Івановичу?
- За цією реформою була визначена методика надання медичної допомоги дітям за трьома напрямками. Першим і основним є амбулаторні прийоми. Другий – відвідування пацієнтів вдома. Він нині не часто використовується. Третій – консультації телефоном або ж через інші засоби електронного зв’язку. Україна не є піонером у цій справі. Практику надання первинної допомоги взяли з Європи. Щодо цих змін є різні думки. Раніше лікар-педіатр мав дві години прийому дітей у поліклініці, а 5 годин 42 хвилини вимушений був ходити за викликами по дільниці. Зараз цього практично немає. Відбувається прийом хворих винятково в амбулаторних умовах. Хоча останнім часом іде розмова про повернення патронатної служби, щоб лікарі-педіатри продовжували відвідувати немовлят до року вдома.
- На Вашу думку, як ці зміни позначилися на фізичному здоров’ї підростаючого покоління?
- Надання медичної допомоги дітям визначається можливостями потенціалу країни і суспільства в цілому. У 2005 році тодішній міністр охорони здоров’я Микола Поліщук відвідав Англію для набуття тамтешнього досвіду. Йому вдалося дещо запозичити в англійців, хоча й не повністю. У Великій Британії сімейний лікар універсальний, він виконує відсотків на 70 те, що роблять наші лікарі вторинної ланки. Зокрема приймає пологи у жінок, виконує нескладні оперативні втручання, при складних випадках наймає хірурга зі шпиталю, а сам виконує функції асистента. Перейнявши систему сімейного лікаря, в Україні сподівалися, що лікар «первинки» теж стане універсалом. Мали надію, що реформа дасть позитивний поштовх, наблизить нас до рівня системи охорони здоров’я провідних європейських країн. На жаль, так не сталося. Хоча слід відзначити й позитивний момент. В нашій області раніше був дефіцит педіатрів, тому коли терапевти стали сімейними лікарями, ситуація виправилася. Особливо у сільських районах. Попри все, трансформація сімейного лікаря в універсального на зразок англійського в Україні не відбулася. Бо збільшилося число звернень до лікарів вторинної ланки, хоча на заході вони зведені до мінімуму. Одне слово, зараз наші сімейні лікарі поки що не здатні обійтися без допомоги медиків вторинної ланки.
- Проте якісь зміни все ж відбулися в системі охорони здоров’я дітей?
- Давайте спершу обговоримо інше питання. В Україні число лікарень і госпіталів значно перевищує їх кількість у європейських країнах. Там, якщо людина занедужала й прагне потрапити в лікарню, то випадок має бути справді госпітальним. Надавши її, пацієнта відправляють на амбулаторне лікування. За прикладом не варто далеко ходити. У наших сусідів у Сучавському повіті Румунії населення налічується десь 650-670 тисяч осіб. Майже як на Буковині. Там функціонує лише один медичний заклад, який за потенційними можливостями рівний нашій лікарні швидкої медичної допомоги. А скільки у нас медичних закладів? Десятки. Звісно, коштів на всі лікарні, особливо під час воєнного стану, не вистачає. Аби виправити ситуацію, потрібна оптимізація, збільшення коштів на вторинну ланку, придбання сучасного медичного обладнання, котре допоможе вчасно і точно діагностувати недуги й допомагати медперсоналу призначати єдино вірне лікування. Хочу наголосити, що про своє здоров’я має дбати насамперед сама людина. Не повинна зловживати спиртним, не палити, не вживати енергетики й шкідливу їжу, не переохолоджуватися, вести активний спосіб життя… Зміни мають відбутися у свідомості самих людей, тоді менше хворітимуть, зросте тривалість життя…
- Іване Івановичу, все ж хочу уточнити, які зараз найбільш поширені хвороби у дітей?
- Повторюся, керовані інфекції зменшилися. Некеровані залишаються і залежно від епідеміологічного сезону вони то зростають, то зменшуються. Найпоширенішими недугами у дітей є гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), до яких належать застуда та грип. Крім того, часто трапляються дитячі інфекційні захворювання, як-от вітряна віспа, кір, краснуха, скарлатина. Також серед поширених проблем – алергії, інфекції шлунково-кишкового тракту, отити та інші захворювання.
Війна і здоров’я дітей
- Чи внесла війна зміни у ментальне та фізичне здоров’я наших дітей?
- Війна особливо помітно позначилася на ментальному здоров’ї дітей. У перші дні у наш край евакуювалося чи не сто тисяч жителів із сходу та півночі України. Не всі вони осіли на Буковині, звісно, чимало з них виїхало за кордон. І все ж, у нас на обліку перебувало 8,5 тисяч малолітніх переселенців. Постраждала психіка у дітей, які пережили бомбардування, втрату рідних, невизначеність. Саме тому в Україні терміново необхідно відкривати центри ментального здоров’я. Гадаю, дуже вчасно і доречно Перша леді Олена Зеленська взяла під свій контроль відкриття таких просторів у нашій країні. Навіть у нашому обласному центрі такі заклади відкриваються, сприяють у цьому й грантові проєкти. Однак є проблема дитячих психіатрів. Скажімо, у нашій поліклініці такого фахівця немає. До речі, у нас і за іншими напрямками є вакансії. Приміром, відсутній ерготерапевт, який мав би допомагати дітям із функціональними порушеннями (фізичними, психологічними, соціальними) відновити, розвинути навички самообслуговування і повсякденної діяльності. Бракує дитячого реабілітолога. Тільки зараз готуємо терапевта мови замість логопедів чи дефектологів. На це необхідно два роки навчання. Ми готуємо фахівців. Але час минає, а він не на користь хворих дітей, коли важливу роль відіграє, без перебільшення, кожен день.
- Попри те, що чимало ВПО із східних регіонів тимчасово перебралися за кордон, кілька десятків тисяч все ж осіли на Буковині. Чи мають вони належну медичну допомогу?
- Звісно. Кожна дитина, котра потребує допомоги, отримує її у нас. Вони уклали угоди з сімейними лікарями й отримують необхідні послуги. Більше того, навіть ті діти, котрі нині тимчасово перебувають за кордоном, можуть отримувати консультації телефоном, іншими електронними засобами зв’язку.
- Останнім часом медичні заклади краю оснащуються новою апаратурою. Чи оновили обладнання в дитячій поліклініці?
- Ми весь час оновлюємо діагностичне та лабораторне обладнання. Придбали новий рентген-апарат, апарат ультразвукової діагностики. Оновили обладнання для хірургії, офтальмології, ЛОР… Воно практично все імпортне. Наприклад, медики зі столичної клініки Амосова відзначили наш апарат ультразвукової діагностики як такий, завдяки якому можна виявляти приховані хвороби у дітей. Вони виявили 40 дітей з вадами серця, запросили їх у клініку й провели лікування, зокрема й оперативні втручання безкоштовно. Можу запевнити, що фахівці нашої медичної установи докладають всіх зусиль, аби наші діти росли здоровими.
Анатолій ІСАК
#ПОГЛЯД
Чернівці Новини - Погляд
КНП "Міська дитяча поліклініка" м.Чернівці
