06/08/2025
ПІДТРИМКА ЧИ ЗАЛЕЖНІСТЬ: ДЕ ПРОХОДИТЬ МЕЖА?
Люди часто помилково вважають, що або ти їм конче потрібен, або вони тобі. Так, бувають травматичні, сумні, болісні ситуації — моменти, коли людина збентежена, приголомшена, спантеличена чи у розпачі. У такі хвилини, щоб знайти опору, висловити почуття й обернутися до чогось твердого і стійкого, їй справді потрібен поруч хтось, хто здатен підтримати.
Той, хто буде присутнім, приймаючим, розуміючим, сміливим та рішучим.
Але постійна потреба в комусь — це вже про кордонні стани особистості, де проявляються ролі «жертви» та «рятувальника».
Жертва, як «чорна діра» (цей образ я почула від Олексія Ситникова), не прагне змінювати ситуацію. Вона віддає перевагу скаргам і почуттю власної безпорадності: беззахисної, безсилої, пригнобленої чи переслідуваної.
Рятувальник же — співчутливий, турботливий, відповідальний, із сильним почуттям обов’язку. Проте часто він виснажений і недооцінений (на його власний погляд). Він свідомо зосереджується на потребах жертви, ігноруючи свої, які залишаються невирішеними. Це породжує роздратованість, адже насправді його інтерес полягає в униканні власних проблем, замаскованому під турботу про іншого.
Я не стверджую, що ми не можемо розраховувати на допомогу інших. Але справжня підтримка має підштовхувати до дій. Адже саме наші зусилля, наш досвід, наше навчання та наша відповідальність є тим, що зрештою змінює ситуацію. Допомога має бути опорою для руху вперед, а не способом втекти від проблем.
Підтримка важлива, але ще важливіше — повернути собі власну силу. Бо лише ті дії, які ми робимо самі, справді змінюють наше життя.
#психологія #саморозвиток #підтримка #жертварятувальник #відповідальність #особистікордони #внутрішнясила #усвідомленість
