18/02/2023
Мистецтво бароко характеризується синтезом мистецтв – міцним зв’язком
архітектури з живописним та скульптурним оздобленням.
Культура бароко в Україні охоплює другу половину XVII–XVIIІ століття.
Українському бароко притаманна наявність традицій народної творчості:
багатобарвність, контрастність кольорів, декоративність, радісність.
Українське бароко також називають козацьким, адже саме козацтво було носієм
нових художніх смаків. Тому зображення гетьманів та козацьких старшин є навіть
на іконах.
Найбільшого розквіту українське бароко набуло за часів гетьмана Івана Мазепи. Він
фінансував будівництво низки храмів: Церкви всіх Святих Києво-Печерської
Лаври, Троїцького собору у Батурині, Вознесенського собору у Переяславі, дзвіниць
Софійського собору в Києві та Борисоглібського монастиря у Чернігові.
Крім цього його коштом було споруджено корпус Києво-Могилянської академії,
Будинок київської ратуші, Чернігівський колегіум.
Храми мазепинського бароко прямокутні у плані, але рясно оздоблені колонами,
пілястрами та рельєфним декором.
Ще одним осередком барокової культури в Україні був Львів. Саме там
розташовується знаменита пам’ятка українського бароко – Собор Святого Юра,
спорудженого за проєктом Бернарда Меретина. Родзинкою комплексу собору
Святого Юра стало гармонійне поєднання архітектури із монументальною
скульптурою та декоративним різьбленням (ліхтарями, балюстрадами, вазонами).
