What are the opening hours?

Monday 09:00 - 19:00 Tuesday 09:00 - 19:00 Wednesday 09:00 - 19:00 Thursday 09:00 - 19:00 Friday 09:00 - 19:00 Saturday 09:00 - 19:00 Sunday 09:00 - 19:00

Психолог-коуч Ирина Канунникова, Dnipropetrovsk, Yangelya str 8, Dnipro (2026)

31/12/2025

Я не… святкую 🎄 Новий Рік 🤶

Колись вона прийшла на консультацію.
Ми знайомилися, говорили повільно, обережно, як це буває на початку.
Я ставила звичайні запитання. Про життя. Про стосунки.
І в якийсь момент запитала майже між іншим:

Які традиції є у вашій родині?

Вона замовкла.
Не одразу.
Ніби всередині щось переверталося, підбирало слова.

Я… я не святкую Новий рік, сказала вона тихо.

Це завжди насторожує.
Не сама фраза, а пауза перед нею.

І вона почала розповідати.

Колись, багато років тому, вона була зовсім молодою.
Подружка запросила святкувати Новий рік у себе.
Квартира.
Її друзі.
Багато дівчат і хлопців.
Музика, сміх, алкоголь.
Відчуття свободи й дозволеності, яке буває тільки в юності.

Тієї ночі в неї був перший с**с.
Не як вибір.
Не як рішення.
Як подія, що просто сталася.

А потім вона дізналася, що вагітна.

Вона говорила про це без істерики.
Майже спокійно.
Так говорять люди, які давно навчилися не плакати вголос.

Мені пощастило, сказала вона. Він виявився порядним.

Він одружився.
Не з кохання.
З відповідальності.
Так, як треба.

Вони живуть разом багато років.
У них є дитина.
Є сім’я.
Є правильна картинка для родичів і сусідів.

Ми не сваримося.
Ми не ненавидимо одне одного.
Ми просто чужі.

І потім вона сказала фразу, яка зависла в кімнаті:

Я живу з чоловіком, якого не обирала. Я просто не встигла обрати.

Вони разом заради дитини.
Бо дитині потрібна сім’я.
Бо так виховали.
Бо інакше неправильно.

І кожного року, коли наближається Новий рік,
у неї починається істерика.

Бо для всіх це свято.
А для неї точка,
з якої життя пішло зовсім не туди.

Запах мандаринів нагадує не дитинство,
а ту ніч.
Той сміх.
Ту квартиру.
Той момент, коли випадковість стала долею.

Я не загадую бажання, сказала вона. Я просто чекаю, щоб це швидше закінчилося.

Це історія клієнтки.
Опублікована з її дозволу.

І щоразу, коли я думаю про неї,
я згадую, як часто сценарії починаються не з трагедій.
А зі свят.
З нічого страшного.
З усі так роблять.

І тому сьогодні я хочу привітати вас з Новим роком.
Без гучних слів.
Без обіцянок нового життя.

Я бажаю вам не святкувати автоматично.
А помічати,
які історії ви несете з собою в новий рік.

Продовження буде.

30/12/2025

ПОНАЇХАЛИ

Я вийшла заміж, щоб залишитися в місті

Я дуже хотіла залишитися.
Не заради чоловіка.
Заради міста.

Це було моє місто.
Моя робота.
Моє життя.
А повернення додому означало поразку.
Село.
Коментарі.
Питання.
Погляди.

І я придумала план.
Не любовний.
Логістичний.

Потрібен був чоловік.
Місцевий.
З пропискою.
З квартирою.
З мамою, яка «нормальна».

Я старалася.
Я була ніжною.
Я була зручною.
Я вміла слухати.
Я знала, коли мовчати.

Він був хорошим.
Без феєрверків.
Але з характером.
І з мамою.

Мама з’явилася одразу.
З порадами.
З контролем.
З думкою, що вона знає, як краще.

Я вийшла заміж швидко.
Бо час підтискав.
Бо квартира майже була.
Бо місто вже тримало.

Першу дитину я народила втомленою.
Другу вже з роздратуванням.
Бо життя стало тісним.
Бо любов не з’явилася.

А потім свекруха мене вбила.
Не буквально.
Побутом.
Словами.
«Я ж тебе попереджала».
«Ти не так робиш».
«Мій син заслуговує кращого».

Я почала бути різкою.
Не злою.
Виснаженою.

Чоловік тримався.
Він справді ставився до мене добре.
А потім почав пити.
Трохи.
Для розслаблення.
Для тиші.

І ось я тут.
З дітьми.
З містом.
З нелюбимим чоловіком.
Зі свекрухою, яка знає, як мені жити.

І я думаю.
Розлучитися?
Але діти.
Залишитися?
Але я.

Я не знаю, що робити.
Але вперше чесно визнаю:
я вийшла заміж не за людину.
Я вийшла заміж за можливість.

Продовження буде.
Бо сценарій «аби не повернутися назад»
майже завжди закінчується питанням:
а куди тепер іти?

29/12/2025

Усі подружки давно заміжні. І я теж вийшла

У якийсь момент я зрозуміла:
це вже не жарт.
Це статистика.

Усі подружки давно заміжні.
Не майже.
Не в процесі.
А вже.

У когось другий шлюб.
У когось діти, садок і чоловік «ну, зате не п’є».
А я залишилася останньою.
Тією, про яку говорять пошепки:
ну вона ж у нас особлива.

Мене більше не питали, чи є в мене хтось.
Мене питали, що зі мною не так.

І в якийсь момент я здалася.
Не чоловікові.
Сценарію.

Я вийшла заміж.
Без великого кохання всього життя.
З нормальним чоловіком.
Не токсичний.
Працює.
Мамі подобається.
Подружки схвалили.

Ну нарешті.
А то ми вже хвилювалися.
Тепер як усі.

Я пам’ятаю той день.
Стою в білій сукні
і думаю не яка я щаслива,
а фух, більше не остання.

Весілля пройшло добре.
Фото вийшли красиві.
Статус змінено.

А потім почалося життя.
Дуже швидко з’ясувалося,
що я не хотіла цього чоловіка.
Я хотіла перестати бути тією,
яку шкодують.

Я намагалася звикнути.
Переконати себе.
Знайти плюси.
Він же хороший.

Інколи я ловлю себе на думці:
я вийшла заміж не за нього.
Я вийшла проти страху.
Проти ярлика.
Проти самотніх вечорів на весіллях інших.

І тепер у мене є чоловік.
А питання залишилися.

Я залишу тут одне.
Без відповідей.

Ти хочеш заміж
чи просто не хочеш бути останньою?

Продовження буде.
Бо сценарій «аби не гірше за інших»
завжди має продовження.

28/12/2025

Щоб не був у мами ТІК, я сказала ТАК

Біологічний годинник. Цокає. Треба встигнути»

У якийсь момент я зрозуміла:
у мене не життя,
а постійний зворотний відлік.

— Часики цокають.
— Ти що, не чуєш?
— Ти що собі думаєш?
— Хочеш залишитися сама?
— А дітей коли?

Цок.
Цок.
Цок.

Про це говорили всі.
Мама. Тітки. Подруги. Колеги.
Навіть малознайомі люди з виразом обличчя
«я ж тобі добра бажаю».

І нікого не цікавило,
чи є в мене чоловік, якого я люблю.
Чи є в мене життя, яке мені підходить.
Головне — встигнути.

Я почала дивитися на чоловіків не як на людей,
а як на дедлайни.
Цей — ні, не встигну.
Цей — сумнівно.
Цей — можна потерпіти.

Я пішла на побачення з думкою:
«Ну що, може, вже час?»
Не «чи мені добре»,
а «чи підійде».

Романтика померла першою.
За нею — цікавість.
Залишився страх.
І голос у голові:
«Потім буде пізно».

Я погодилась.
Не з «вау».
З «ну, а що далі чекати».
Весілля було нормальне.
Без драми.
Без щастя.

І вже в шлюбі,
сидячи на кухні вночі,
я вперше спитала себе чесно:
«А я взагалі куди поспішала?»

Годинник перестав бути темою.
Але зʼявилося інше цокання.
Всередині.
Про життя, яке я проживаю не з тим
і не так.

Бо знаєш, що найіронічніше?
Біологічний годинник не руйнує життя.
Це робить страх не встигнути.

І я залишу тут одне питання.
Поки без відповіді.

Ти зараз вибираєш чоловіка —
чи тікаєш від «що люди скажуть»?

Продовження буде.
Бо сценарій «треба встигнути»
один із найпідступніших.

26/12/2025

Я вийшла заміж, щоб утекти… і знову застрягла….

(З дозволу клієнтки)

Я жила з батьками й більше не могла терпіти.
Мама істерила. Тато пив.
Я тримала це на собі.
Мирила. Заспокоювала. Згладжувала.
І коли вони знову починали — я більше не могла.

Я придумала рішення.
Вихід один — вийти заміж.
Майже за першого-ліпшого.
Втекти. Просто втекти з цього всього.
Мені здавалося, що це любов.
Мені здавалося, що це порятунок.

Спочатку було нормально.
Я видихнула.
Вперше стало тихо.
Народилася перша дитина. Потім ще двоє.

А потім прийшла реальність.
Дім. Діти. Обовʼязки. Втома.
Чоловік вважав, що він головний, бо він заробляє.
А я? «Просто сиджу вдома».
І я дуже не хотіла повертатися туди, звідки втекла.
Я підлаштовувалась.
І це була не любов.
Це був страх повернення.

Минуло 15 років.
Троє дітей. Робота. Дім.
І чоловік зі своєю «вольницею».
Я перестала його влаштовувати.
Він почав бити не кулаками — словами, знеціненням, претензіями.
І я зрозуміла: так більше не можна.

Я пішла.
З трьома дітьми.
Він залишився з грошима.
Кредити оформлені на мене, але брав їх він.
Я пішла майже ні з чим.

Бути одній було важко.
Я хотіла любові.
І знайшла чоловіка.
Любов. Стосунки.
Він переїхав до мене, коли я вже була вагітна.
Без роботи. Без опори.
Ми були ситі любовʼю.

Четверо дітей. Я почала заробляти.
А він… обурювався: «Ти меркантильна, тобі потрібні тільки гроші».
А мені просто не було іншого способу вижити.

І тоді я зрозуміла головне.
Я не переходжу від одного чоловіка до іншого.
Я переходжу з одного акту свого сценарію в інший.
Сценарію, який живе в мені роками.

І зараз я стою на цьому місці.
З вогню — в полумʼя.
І бачу: поки я не розберуся зі сценарієм,
будь-який чоловік буде лише новою роллю в тій самій історії.

Якщо зараз у тебе є сильне бажання
«все змінити» через розлучення
або через іншого чоловіка — зупинись.

Запитай себе чесно:
— Який сценарій я зараз проживаю?
— Навіщо він мені?
— Що я насправді шукаю?

Далі ми будемо розбирати сценарії.
Один за одним.
Щоб побачити, через кого і як ми доігруємо свої історії.

А поки — просто зупинись.
І подивись на себе.

25/12/2025

🫵 Що ховаєтьсЯ в розлученні…

Є неприємна правда, про яку не люблять говорити.
Після розлучення багатьом жінкам здається, що кожен наступний чоловік гірший за попереднього.
І ні, справа не в тому, що «нормальних чоловіків не залишилось».

Справа у внутрішньому сценарії.

Жінка може розлучитися з чоловіком, але не розлучитися зі своєю внутрішньою історією.
І тоді психіка робить знайоме. Вона шукає не кохання, а впізнаване.
Той самий тип. Ті самі риси. Та сама дистанція, холод, контроль, інфантильність або недоступність.
Інша людина, але той самий сюжет.

Тому кожен наступний здається «гіршим».
Не тому, що він об’єктивно гірший.
А тому, що сценарій закручується сильніше. Менше ілюзій, більше болю. Менше терпіння, більше роздратування.

Важливо. Це не про чоловіків.
Це про внутрішній вибір жінки, який відбувається несвідомо.

Навіщо вона обирає саме такого чоловіка?
Щоб нарешті заслужити любов.
Щоб переграти стару травму.
Щоб підтвердити знайоме переконання «зі мною інакше не буває».
Або щоб не зустрітися зі справжньою близькістю, бо вона лякає.

І тут головне.
Суть не в розлученні з чоловіком.
Суть у розлученні з внутрішнім сценарієм.

Погана новина в тому, що сам по собі розлучення нічого не змінює.
Хороша в тому, що сценарій можна змінити.

Але не через нові правила знайомств і не через список вимог.
Змінюється не вибір чоловіків.
Змінюється причина, чому саме таких чоловіків жінка впускає у своє життя.

Сценарій потрібно побачити, назвати, зрозуміти, звідки він.
І чесно запитати себе, що я насправді там шукаю.

Це робота з собою. Глибока. Не швидка. Але реальна.

І тільки коли відбувається розлучення з внутрішнім сценарієм,
у житті з’являються інші чоловіки.
Не кращі і не ідеальні.
Просто інші. Без потреби доводити, терпіти, рятувати і страждати.

Розлучення з чоловіком це лише подія.
Розлучення зі сценарієм це справжній початок нового життя.

24/12/2025

Розлучення. Чому і навіщо

Розлучення - це не про «не вийшло».
Це про далі так не можу.

Про ранки, коли прокидаєшся і перша думка - не «доброго дня», а «як це витримати ще один день».
Про тишу, в якій більше напруги, ніж у будь-якій сварці.
Про тіло, яке вже все зрозуміло, а голова ще торгується: а раптом зміниться?

Нас вчили терпіти.
Заради дітей.
Заради статусу.
Заради «що люди скажуть».
Заради ілюзії сім’ї, де по факту — двоє самотніх.

Але розлучення — це не зрада сім’ї.
Це зрада брехні.

Навіщо люди розлучаються?
Не заради свободи.
А заради правди.
Щоб більше не вдавати, що тобі нормально.
Щоб перестати зменшувати себе, підлаштовуватись, мовчати, коли всередині кричить.

Розлучення — це коли ти перестаєш бути зручною жертвою і стаєш живою людиною.
Це коли ти обираєш не «як правильно», а «як чесно».

Так, боляче.
Так, страшно.
Так, соромно — бо нас так навчили.

А тепер головне.
Я знаю, як це.
Я знаю, як виглядає життя після.
Я знаю, як жити далі і не зламатися.
Як зібрати себе по шматках.
Як не озлобитися.
Як не повернутися туди, де вже не було тебе.

Розлучення — це не кінець.
Це момент, коли ти перестаєш помирати повільно.

І якщо ти зараз на цьому краю — знай:
з тобою не «щось не так».
Ти просто більше не готова жити в брехні.

Ділюся своєю історією https://irenkhorol.com/bmkpvb-15122025/

20/12/2025

Моя Ілюзія Благополуччя → Втрата ВСЬОГО → Реконструкція...

Пропоную Вам ознайомитись з моєю особистою історією, яка привела мене до того, чим я зараз займаюся, та стала причиною появи мого Авторського Методу глибокої реконструкції життєвих сценаріїв:

Хто така Ірен Хорольска?

Як зовні сильна, реалізована, благополучна,
але всередині жінка, що давно живе в режимі самовідмови…

Залишилася без сім’ї, без роботи та без здоров’я…

І все ж таки здобула внутрішню стійкість, спокійну силу, самореалізувалася і вибудувала життя “по-своєму”…

Дивитись повністю: https://irenkhorol.com/uk/iren-khorolska/

P.S.

❗️Нагадую Вам, що вже завтра, 20 грудня (субота), о 19:00 за київським часом...

Відбудеться БЕЗКОШТОВНИЙ майстер-клас
«Під зовнішнім благополуччям — рана, що кровоточить…
Як діагностувати та трансформувати сценарій, який руйнує Вас?»
https://irenkhorol.com/uk/

* Зверніть УВАГУ:

▫️Посилання на трансляцію в Zoom Ви отримаєте перед початком ефіру на вказаний Вами при реєстрації email (також посилання буде опубліковане на сторінці майстер-класу, доступ до якого Ви отримуєте після реєстрації).

▫️Запис ефіру планується. Але оскільки від технічних збоїв ніхто не застрахований, якщо є можливість, то краще бути присутнім на онлайн-трансляції.

▫️Для перевірки доставляння, зареєстрованим учасникам майстер-класу було надіслано листа "Моя Ілюзія Благополуччя → Втрата ВСЬОГО → Реконструкція..."
(якщо ніде немає, пошукайте у папці "Спам"). Обов'язково перевірте, чи все працює, щоб завтра отримати посилання і бути присутніми на вебінарі.

🔐Якщо Ви з якоїсь причини ще не оформили БЕЗКОШТОВНИЙ Доступ на майстер-клас «Під зовнішнім благополуччям — рана, що кровоточить… Як діагностувати і трансформувати сценарій, який руйнує Вас?»,
переходьте за цим посиланням:

https://irenkhorol.com/uk/

І поспішайте ⏳

16/12/2025

Недавно я стала магистром нумерологии.
И первое, что мне захотелось сделать, это пойти не в формулы.
А в живые судьбы.

Я начала искать даты рождения известных людей.
Тех, чьи истории почему-то отзывались во мне.
Параллельно я смотрела даты людей, очень близких мне по опыту и состоянию.

И в какой-то момент я наткнулась на биографию Екатерины Медичи.

Я читала ее уже не как историк.
А как психолог.
И как нумеролог.

Сирота с первых дней жизни.
Брак без любви.
Годы полного обесценивания.
Жизнь, где нельзя было быть слабой.
Где выживание стало важнее чувств.

И вдруг стало очевидно.
Это не история про характер.
И не про жесткость.

Это история про сценарий жизни.

Про внутренний договор, который когда-то спас.
Но потом начал разрушать.

И я снова увидела то, что вижу у своих клиентов.
Снаружи все выглядит благополучно.
Работа, семья, статус, ответственность.
А внутри постоянное напряжение.
Ощущение, что живешь не свою жизнь.
И что сколько бы ни старался, легче не становится.

Мы привыкли менять поведение.
Ставить цели.
Работать над силой воли.
Но сценарий при этом остается прежним.

И именно в этот момент для меня сложилась вся система.

Так родился мой АВТОРСКИЙ МЕТОД ГЛУБИННОЙ РЕКОНСТРУКЦИИ ЖИЗНЕННЫХ СЦЕНАРИЕВ.

В нем я соединила психологию и нумерологию.
Я не просто работаю с клиентом.
Я подбираю темы, фокус и техники под конкретный период вашей жизни.

Потому что одно и то же действие в разное время
дает совершенно разный результат.

Если вы чувствуете, что
внешне у вас все нормально
а внутри будто кровоточащая рана
и вы устали держаться

Я приглашаю вас на БЕСПЛАТНЫЙ мастер-класс.

«Под внешним благополучием кровоточащая рана»
Как диагностировать и трансформировать сценарий,
который разрушает вашу жизнь.

🗓 20 декабря 2025 года
⏰ 19:00 по Киеву

На эфире вы узнаете:

🗣 Что именно, а не характер или судьба,
заставляет вас снова и снова выбирать не себя.

🗣 Где находится точка начала сценария
и как он влияет на финансы, отношения и здоровье.

🗣 Как начать процесс глубокой реконструкции,
который меняет не поведение, а саму основу жизни.

Чтобы получить БЕСПЛАТНЫЙ доступ,
перейдите по ссылке:

https://www.irenkhorol.com/

03/12/2025

Тільки що закінчилась наша зустріч з психологом Іриною Хорольською, Мы поговорили про наші внутрішні стани, пропрацювали тревогу, зробили медитацію, а дехто( більш сміливіший) отримав особисту консультацію від Ірини 😀👍👍👍👍👍

Це тільки початок- далі буде!!!

30/11/2025

Мені завжди здавалось, що у кожної людини є свій маленький невидимий рід. Не той, що по крові, а той, що по серцю. Люди, яких ти ніколи не бачила, але між вами є щось таке… ніби давно домовилися зустрітися тут, у цьому житті.

Сьогодні зранку мені подзвонив чоловік, який вже кілька років вітає мене з днем народження. Ми ніколи не зустрічались. Він мій підписник у фейсбуці. Завжди телефонує рано, ще до світанку, і каже, що в особливі дні першими мають дзвонити чоловіки. Чужі чоловіки. Бо тоді день складеться добре. І так загадково сміється, ніби знає якийсь старий оберіг.

Є ще одна жінка. Тонка, тепла. Старша за мене. Ми з нею дружимо, так, знаєш, непомітно. Мабуть, більше десяти років. І щороку в мій день народження вона читає мені вірші. Свої. Чуттєві. І я щоразу ловлю себе на тому, що стою з телефоном в руці і слухаю так, ніби це молитва.

А ще є ті, кому я колись допомогла встати на ноги. Буквально. Комусь почати говорити. Комусь знову почати жити. Люди, яких я не знаю в побутових деталях, але знаю їхню душу. Вони завжди пишуть чи дзвонять першими.

І я щоразу думаю: що це?

Може, вдячність. Хоча яка може бути вдячність від підписників. Я не чекала нічого. І не прошу. Але коли з самого ранку хтось пам’ятає про мене… це торкає так, що всередині щось стискається і розправляється одночасно.

Я дякую вам. Всім, кого я ніколи не бачила. Усім, хто пам’ятає. Усім, хто робить мій ранок теплішим. Бо якщо ви телефонуєте чи пишете першими, значить, у ваших серцях я вже є.

День тільки почався. Я знаю, що далі буде ще багато теплих слів. Але саме ці ранкові привітання завжди відкривають мій новий рік. І якось так по-справжньому роблять мене щасливою.

Психолог-коуч Ирина Канунникова

31/12/2025

30/12/2025

29/12/2025

28/12/2025

26/12/2025

25/12/2025

24/12/2025

20/12/2025

16/12/2025

03/12/2025

30/11/2025

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Monday	09:00 - 19:00
Tuesday	09:00 - 19:00
Wednesday	09:00 - 19:00
Thursday	09:00 - 19:00
Friday	09:00 - 19:00
Saturday	09:00 - 19:00
Sunday	09:00 - 19:00