22/05/2026
https://www.facebook.com/share/p/1CWwRucMXN/?mibextid=wwXIfr
Всім доброго вечора!
Мене звуть Віра, я мама Давидка, 4 р. 9 міс. - м. Рівне (мій телефон 0964211549). Завтра ми починаємо 5 етап лікування.
Діагноз дитини - ЗПМР, легка когнітивна недостатність. Були безкінечні бронхіти, які супроводжувались температурою біля сорока. Гіпо і гіпер тонус мязів. Проблеми зі сном від народження. Та постійні істерики без причин. "Дивним" Давидко був мені з народження, але чоловік казав, що я себе накручую і всі діти різні.
До лікування у професора ми пройшли консультації та лікування з логопедами, психологами, неврологами, ендокринологами, генетиками, психіатрами, кінезіологами, священниками, масажистами, реабілітологами в Рівному, Луцьку і Києві, які призначали гору препаратів в тому числі ноотропів, які дитина приймала : нообут, ноотропіл, цереброкурин, кваніл, седофаст, когівіс, нейробіл, сілента, гліцисед, кардонат-бебі, магне В6, пантотен, стрес- гран, агвантар, D3, кавінтон.
Потрапили до професора в 3 р. і 6 міс. за рекомендацією нашого логопеда-дифектолога, до якого водимо Давида.
Те, з чим ми приїхали до професора:
-Горшок тільки починав зявлятися в нашому житті і тільки свій горшок, і тільки коли сама запитаю чи хоче пісяти.
-Безкінечні істерики і валяння по землі (не можливо було з ним вийти в магазин, та на майданчик до дітей).
-Приймали заспокійливі препарати, щоб не верещав сутками без причини. І препарати для сну.
-Відсутні навички самообслуговування (одягатись, роздягатись, самостійно їсти, пити) і дикі протести, коли ми старались цього навчити.
-Не велике бажання і невміння взаємодіяти ні з однолітками, ні з дорослими, ні з членами сімї.
-Часткове розуміння зверненої мови.
-Майже повне небажання вчитися і несприйняття всього нового.
-Погана пам'ять.
-Відсутність відчуттів голоду і холоду.
-Мови не було. Лише окремі обривки слів, максимум по 3-4 букви і то їх було до 20 і вимовляв він їх так, що і ми майже не розуміли, що вони означають.
-Безкінечні бронхіти, які супроводжувались температурою біля сорока. (в садок ми ходили по принципу - 3 дні садка, потім 3 тижні лікування вдома).
-Дуже чутливий і неспокійний сон. Цілу ніч крутився по ліжку, як стрілка в годиннику, ліз ногами під мене, або навпаки вилазив на мене зверху. Часто просинався в 3 год. ночі і не спав до ранку.
Пройшовши 4 етапи лікування маємо просто колосальні зрушення в розвитку, а саме:
- У Давидка налагодився горшок, і він сам проситься пісяти і какати. Навіть вночі. Перестав боятися унітазів і перестав бути категоричним у виборі куди пісяти.
-З'явилося відчуття холоду (спершу почав показувати, а тепер вже каже про це).
-Зявилося відчуття голоду. Почав просити їсти, хоча апетит і досі поганий і велика вибірковість в їжі. Пережовує їжу і уже не давитися.
-Став набагато рідше хворіти і хвороби проходять швидше і з легшими симптомами.
-Розуміння зверненої мови на побутовому рівні на 80%. Коли приїхали вперше в клініку - було лише 30%.
-Покращилася взаємодія і комунікація з нами.
-Зліз з рук. До лікування він просто жив на мені і вдень і вночі. Я навіть в туалет самостійно не могла піти. Не міг бути ні хвилини на одинці. По приїзду до дому після 1 етапу почав сам гратись і перебувати самостійно в кімнаті.
-Покращилася реакція, а то був заторможений.
-Перестали давати будь-які заспокійливі і снодійні.
- Навчився кататись на самокаті
- Знає всі кольори і називає їх в словосполученнях.
- Рахує до 20-ти. Знає всі цифри на вигляд. Знає і називає багато овочів фруктів, тварин, геометричних фігур.
-Став значно спокійніший.
-Покращилась пам'ять.
-Став набагато краще спати.
-Сам іде на контакт з іншими дітьми, чого раніше не було взагалі. Йому ще складно взаємодіяти з іншими дітками, але ще все попереду.
-Став сам тематично гратися іграшками. Раніше гра була лише з мамою або татом і просто дурачка, або примітивна однотипна гра.
- Вже з ним можна йти гуляти будь-куди, і він не тікає, а самостійно йде біля дорослого. Немає істерик в супермаркетах. Йому тепер можна пояснити, що ми не купуємо все, що він забажає, а лише необхідні речі.
- У нього повноцінно спрацьовує інстинкт самозбереження.
- В грі з іншими дітьми відстоює свої кордони та відвойовує свої речі.
-Вивчив світлофор - на червоне не можна ні йти ні їхати, а лише на зелений.
-В садочку проявляє різні емоції, раніше тримав все в собі.
-В садочку говорить до діток, до вихователів.
-зявилась емпатія (жаліє і заспокоює поглаженнями членів сімї, діток які плачуть),
-Говорить мені "я люблю маму" та висловлює любов усім членам сімї.
-Почав говорити складними реченнями з п'яти слів, щоправда формулювання речення ще не правельна.
- З'явилося креативне мислення і, відповідно, почалися експерименти з побутовими предметами і тим, що з ними можна чудити в квартирі.
-Покищо на побутовому рівні, але почав жартувати з членами сім'ї.
-З'явилося бажання приймати участь у справах, які роблять дорослі, а раніше до цього йому було абсолютно байдуже. -Хоче допомагати іншим і отримує задоволення від того, що йому дякують, а раніше подяка сторонніх викликала в нього агресію та невдоволення.
- Хоче тепер розмовляти по телефону з членами сім'ї, а раніше категорично відмовлявся, коли йому пропонували порозмовляти.
-Став розуміти значення святкових днів, таких, як День народження, що вони пов'язані із отриманням подарунків.
Звісно не обходилось без загострень, то на лікуванні, то на підтримці. Які тривали від декількох днів і доходили навіть до півтора місяці. Але я вірю що в мого синочка все буде добре, питання часу. Одному Богу відомо коли це буде, а мені потрібно займатись та вірити в свою дитину.
Лікування проходила і я. У мене пройшли "котілкові" болі, злісь, агресія, відчуття провини, стала спокійнішою, врівноважінішою. Покращилися відносини в сімї. Раніше були постійні сварки, скандали. Чоловікові не подобалась моя хронічна втома та злість. При сварках постійно говорив про розлучення. То зараз стосунки у нас дуже хороші.
Професоре, низький Вам уклін за вашу важку працю, та за добре серце, яке відчувають наші дітки.
