Allure - онлайн школа гармонійної жіночності

12/08/2025

Ти не мусиш бути ідеальною, щоб бути неймовірною.

11/08/2025

10/08/2025

07/08/2025

Єдиний по-справжньому мудрий порадник, який маємо, — це смерть. Щоразу, коли ти відчуваєш, що все складається погано і ти на межі краху, повернися ліворуч і запитай у своєї смерті, чи це так.

06/08/2025

Природа дала тобі тіло.

Серед мільярдів інших тіл воно є унікальним.

Так усміхатися, сумувати, радіти, реагувати можеш лише ти.
У тебе неповторна текстура шкіри, зморшки, колір очей, структура волосся, тембр голос, риси обличчя, хода...
Немає однакових тіл, навіть близнюки відрізняються

Тіло дає тобі багато можливостей.
Завдяки йому ти можеш дуже багато.

Дихати, бігати, плавати,
створювати прекрасні творіння,
чути,
висловлювати себе,
сприймати світ, спілкуватися,
отримувати та дарувати задоволення...

Цілодобово працюють усі системи організму, серце переганяє тонни крові, легені забезпечують газообмін, відбувається регенерація, синтез, утилізація, фільтрація та бозна що ще.

Мозок диригує, регулюючи безліч показників, зчитуючи інформацію про внутрішнє і зовнішнє і здійснює коригування.

Ти потребуєш і відпочинку, і активності.
Тіло досить витривале, але й тендітне теж.
Будь до нього дбайлива.
Хто його берегтиме, якщо не ти?

Ми часто соромимося свого тіла,
нам ніяково, ми буваємо незграбними.
Тіло постійно змінюється, дорослішання, пологи, зрілість, старість.
Нас не вчили захоплюватися собою, не вчили приймати.
Ми порівнюємо та рівняємо себе під загальноприйняті норми.
Тіло реагує на це стресом, але продовжує працювати... як може.

Тіло потребує твоєї уваги, турботі і доброму відношенні.

Як живе твій Храм Душі?
Чи достатньо йому твого кохання?

Наталя Омельченко

05/08/2025

Визнати власне бажання – не проста справа. І тому багатьом потрібні особливі зусилля чесності. Занадто багато хто не хоче знати, де їхнє бажання, тому що воно здається надто неможливим.

І, проте, бажання - це шлях життя. Якщо ви не визнаєте своє бажання, то не слідуєте собі, але йдете чужими шляхами, які вам визначили інші.

Карл Густав Юнг

04/08/2025

Врешті решт приходить день, коли ти кажеш собі – «так, я впоралася».
Заплющуєш очі і просто видихаєш.
І з цим видихом відпускаєш. Минуле. Себе.
По щоках течуть сльози. Сльозинка радості, за нею смутку. Вони більше схожі на росу, ніж весняний град. Не руйнують, не залишають пробоїни та вм'ятини. Ніжно лоскочуть. З ними зустрічаєш новий день. Пробудження.

Твоє тіло стає м'яким та дуже легким. У ньому плавно тече життя, не високогірним водоспадом, що заглушає все навколо, а спокійно і тихо, як лісовий струмок.
Ти відчуваєш кожну свою клітинку. Чого вона хоче. Як їй до вподоби. Найтонші і навіть швидкоплинні бажання. Їм уже не зникнути. І точно не скиглити непочутими дворнягами.
Ти з цікавістю слухаєш себе. Щоразу дивуючись «Так ось я яка!».
Усміхаєшся.

Тобі вже не страшно.
Дивитись у вічі і дихати. Не завмирати, коли примружуються чи відвертаються. Ти тепер думаєш про зір, а не про свою недостатність. Або взагалі не думаєш. У тебе закінчилися сенси для всіх інших. Ти знаєш - у цих сенсах немає сенсу, якщо вони завжди про одне й те саме.

Вирішуєшся замовляти чай, якщо поруч хочуть кави. Не завмираючи від думки, що хтось піде, пересяде за сусідній столик, де всі п'ють каву. Адже якщо суть тільки в напоях і за чашкою тебе не бачать, то краще тобі пити свій чай одній.

Тобі підходить не знати про що мова і не мати з цього приводу думки. Або мати, але промовчати. Тому що не має значення. Не це важливе.

Говориш про себе, не звіряючись щомиті зі станом слухача. Знаєш, що тобі є що сказати. Не вразити і сподобається. А просто тобі хочеться говорити чи зараз потрібно.

Тебе цікавить більше задоволення, ніж уникнення страждання. Вибираєш дивитися туди, де може бути приємно і добре, а не вишукуєш, що може вколоти, вжалити, завдати болю.

Помічаєш людей такими, якими вони є, не намагаючись надіти на них свої очікування. Довго розглядаєш їх. З цікавістю, як щось небачене досі. Тепер тобі цікаво яка це людина, що у вас спільного, чому вона може тебе навчити, як ти почуваєшся поруч з нею, а не яка ти для неї.

Не поспішаєш. Тобі нема куди більше поспішати. Все трапляється тоді, коли має статися. Ти просто робиш те, що можеш. Без надриву.

Вибираєш думати просто, не ускладнюючи та не створюючи додаткові «що, якщо...». Ти прийняла недосконалість цього світу, його та свої обмеження. І тепер знаєш – все проходить і все якось складається. У тебе є досвід.

Змінюєш самотність на самоту. Час тільки про себе і для себе. Тобі це потрібно, щоб дізнатися, хто ти, в якій точці стоїш і якою дорогою йти. Зрештою розумієш, що це знаєш лише ти. А навіть якщо не знаєш, це нормально. Таке буває. Це теж знання – про незнання. І на нього можна спертися. Нині.

Настає день, коли ти розумієш, що перестала виживати і почала жити.
А у житті можливо все.
Бути сильною та бути безпорадною.
Бути коханою та бути розлюбленою.
Бути бажаною і відкинутою.
Бути щасливою і бути у стражданнях.
Бути розгубленою та бути впевненою.
Бути значущою для когось і бути ніким.
Бути наляканою, нужденною, сумною, розчарованою, безсилою, втомленою.

І найчастіше це абсолютно від тебе не залежить.
Єдине, що у твоїй владі - переживати це з кимось чи одній.

Того дня, коли ти зрозумієш, що впоралася, я бажаю, щоб навпроти тебе сиділа людина, яка пройшла, ні ПРОЖИЛА, з тобою цей шлях.
І вона могла тобі сказати:
"Мені з тобою ніколи не було важко".

Тамара Ковч

01/08/2025

Природа любить сміливість. Ти робиш обіцянку, і природа відповідає на обіцянку, прибираючи непереборні перешкоди. Так робиться диво. Ти кидаєшся в безодню і дізнаєшся, що це ложе з пір'я.

Теранс Маккенна

31/07/2025

Іноді для того, щоб приймати цей світ і жити в ньому, необхідно знайти людину, наодинці з якою можна було б покричати і поплакати про те, що жити в цьому світі нестерпно, і що прийняти те, що в ньому відбувається, неможливо.

30/07/2025

Коли руйнуються стіни, з'являються горизонти.

28/07/2025

«У наші найтемніші моменти нам не потрібні рішення чи поради. Те, що ми прагнемо – це просто людський зв’язок — тиха присутність, ніжний дотик. Ці маленькі жести — це якорі, які тримають нас стійкими, коли життя здається занадто важким.

Мій біль — це мій тягар, мої битви — це мої. Але ваша присутність нагадує мені, що я не один у цьому безкрайньому, іноді лякаючому світі. Це тихе нагадування, що я вартий любові, навіть коли відчуваю себе зламаним.

Ваша безмовна підтримка — це найцінніший подарунок, який ви можете дати. Це любов, яка допомагає мені згадати, хто я є, навіть коли я забуваю."

Ернест Хемінгуей