13/05/2024
Поради бувалого 😉
Які курси / терапевтичний напрямок психологу-початківцю слід обрати?
Яка підготовка потрібна, щоб стати компетентним психологом?
Що допоможе психологу сформувати стабільну якісну практику?
Одразу приватна практика, чи треба ще десь до цього попрацювати?
Гештальт, КПТ, сімейка, EMDR, психоаналіз, клієнт-центрований підхід чи...?
Ці та інші питання часто задають колеги на початках своєї професійної діяльності або ще під час навчання. Хороші питання. Правильні. Заслуговують на пошуки добрих відповідей.
Ділюся міркуваннями та досвідом. Тут я говоритиму про два підходи до розуміння поняття психологічної практики. Перше - практика як робота. Тобто, коли я практикую, тобто є практиком. І друге - практика як середовище. Тобто, це простір і час в якому я працюю з кимось ще, пропоную допомогу та підтримку клієнтам / пацієнтам.
Отже, рекомендації. Перша: курсів не раджу. Так само як і починати приватну практику одразу після вузу чи робити це зі старту основною сферою діяльності. Пов'язувати свій добробут з грішми людей, які шукають допомоги - така-собі професійна етика. Для тих, хто хоче побільше клієнтів, щоб вони при цьому довго і стабільно до психолога ходили - раджу погуглити, що таке релятивізм. А також декілька професійних анекдотів (наприклад, про сина психоаналітика та про сина гештальтиста) пригадати.
На мою думку, краще почати з того, де було реалістично і цікаво попрацювати. Тобто, починаємо не з курсів, а з роботи. Це вже і буде навчання. Особливо, якщо ви працюватимете поруч з кимось із відповідними досвідом і навичками. А тоді додаткові курси підбирати залежно від того, що потрібно для роботи. Таким чином, те, що я вчу/треную матиме для мене практичний і прикладний аспекти. Зараз я не є прихильником обов'язкового навчання в якомусь конкретному напрямку психотерапії одразу після навчального закладу. Скоріше, навпаки.
Краще почати з того, щоб поволонтерити в ГО (громадській організації), знайти роботу в системі освіти, в медицині чи в соціальній сфері (в державних, приватних установах, фондах...). В нормі в організаціях буде хтось, хто буде вчити, як там працювати. Це фактично і є супервізована практика. Заочні (клінічні) супервізії - можна підбирати "до смаку". А от базові техніки роботи зі стресом та психотравмою, ази ППД (перша психологічна допомога) треба знати і вміти. Тому це варто опановувати якомога раніше.
Далі вже можна щось із підходів / напрямків штудіювати, відповідно до роботи. Наприклад, ви працюєте в організації, яка допомагає тим, хто пережив сімейне насилля, тоді вам може бути корисним системний сімейний підхід та ННС (ненасильницьке спілкування) Маршала Розенберга; або ви працюєте із залежностями і тоді мотиваційне інтерв'ю - ОК; або в школі чи в лікарні проводите психологічну діагностику і тоді треба шукати курси по роботі з психодіагностичними методиками чи курси по роботі з дітьми; якщо ж ви працюєте з військовими або з сім’ями загиблих - і тоді треба розуміти про бойовий стрес або мати навички роботи з втратами (визначеною та невизначеною), тощо.
Хочу додати: як би там не було, в навчанні не обійтися без етапів, які можна назвати так: "покажіть, як ви це робите" (спостереження за роботою тих, хто це вже робить); "дайте спробувати" (копіювання, наслідування); "подивіться, як я вмію" (супервізії, інтервізії); "дай покажу" (навчання інших, коли вже думаєте, що все знаєте ;-) ).
Наприкінці кілька зауважень.
1) Те, що я вважаю обов'язковим для кожного фахівця - це знання пропедевтики психічних захворювань та ази роботи з суїцидальною поведінкою. Таке навчання, якщо буде очне з клінічними розборами - на вагу золота.
2) А якщо ви ще й знатимете англійську на тому рівні, щоб слухати і читати першоджерела - то це значно розширить ваші професійні можливості та варіанти пошуку цікавої роботи.
3) Не зле також зараз також статути ЗСУ вивчати.
Ну і нарешті відповідь на ключове питання: що допоможе психологу сформувати стабільну якісну практику (в сенсі - "середовище")? Практика (в розумінні - "робота"). Постійна. Регулярна. Рефлексії. Знову практика.
Як би сильно ви не хотіли зїсти пиріжків побільше і пошвидше, та замішувати, вистоювати і випікати тісто треба певний час. Чи ви любите гливке і недопечене?
