28/05/2024
Про сором
А чи знаєте ви, що сором це зброя.
Це інструмент, який допомагає тримати нас у покорі, робить нас слухняними та керованими. Інструмент, який в умілих руках перетворюється на потужну зброю, що безжально нищить нашу самоповагу, спроможність, гідність.
Звідки береться сором? Він виникає там і тоді, коли маленька дитина вперше відчуває себе недостатньо відповідною вимогам, що до неї висувають дорослі. Я недостатньо слухняна/слухняний, вправна/вправний, розумна/розумний, гарна/сміливий і тому мама мене не любить. Таких «недостатньо» безліч і у кожного вони свої. Це завжди наше найслабкіше місце, в якому ми особливо вразливі. Нажаль наші близькі та оточення, а надто – соціум, часом вправно цим користуються.
Але найжорстокіший наш кат завжди не зовні. Він в всередині. Це той самий внутрішній голос, що нашіптує нам вдень та вночі: «ти зробила недостатньо», «треба було бути быльш рішучим», «якою ж я була дурепою», «який же я нездара». Цей голос може стати нашою тінню. Він краде наші сили, змушує сумніватися в собі, отруює душу, знецінює наші прояви, пригнічує найменші прояви спонтанності, душить мораллю та постійними вимогам відповідати якомусь «ідеалу».
Але, як би дивно це не звучало, сором виконує важливу функцію. Він стоїть на стражі почуття приналежності, його функція – збереження значимого зв’язку. Із сім’єю, із будь-якою малою чи великою соціальною групою. Бо кожна група має свої правила і , якщо ти їх не дотримуєшся, група тебе карає, ігнорує, а в крайньому випадку й зовсім відкидає. А це страшно.
Отже на нашу свідомість, як на вішак у вітальні, навішано безліч неусвідомлених шаблонів, вимог, переконань, рамок. Про те, як вірно, а як ні, кого любити, кого ні. І під цим усім просто потопає наша справжність. Бо ми намагаємось постійно відповідати «правилам» та «вимогам». Намагаємось виглядати, а не бути. Щоби ніхто нас не покинув, не відкинув, не засудив. Ми постійно порівнюємо себе з іншими й інших між собою, перевіряємо усіх на відповідність. Іноді настільки сильно, що й самі можемо забути, а які ж ми насправді, чого хочемо, до чого прагнемо. Бо бути приналежним для нас виявляється важливішим, ніж бути щасливим.
Іноді цього сорому так багато, що він блокує будь-які наші дії, робить нас своїм заручником та сильно обмежує наше життя.
Особливо непросто, коли в системі занадто багато різних «правильно», «повинен» та «треба». І ще складніше, якщо вони суперечать один одному. Повинна бути гарною мамою, повинна забезпечувати себе і дитину, бути доброю дружиною та коханкою. Повинна мамі, свекрусі, начальниці, подругам і т.д. Або зобов’язаний бути завжди першим, в усьому взірцем, не можу виказувати слабкість тощо.
Відтак, перевантажені різними переконаннями, ми відчуваємо, що не справляємося. Тотальний сором і тотальне почуття незадоволеності собою стають нашими постійними супутниками. Страх зіткнення з соромом стає причиною прокрастинації, заважає новим починаннями, заважає проявлятися. Сором здатний регулювати найпотаємніші та інтимніші сфери нашого життя і утримувати нас від змін там, де вони давно назріли.
Тут прихована пастка. Бо ідеал, до якого ми прагнемо, він удаваний, недосяжний. А отже, позбутися сорому так і не вдається, попри всі намагання. І чим більш ми прикладаємо зусиль, аби його досягти, тим більше розчарування нами оволодіває. Додаткова ускладнююча обставина полягає в тому, що сором добре маскується. Під раціональні правила, які видаються такими «природніми», «законними», без яких, наче б то, і не обійдешся.
Тож вибратися з цієї хащі геть не просто. Але можливо. Ба більш – потрібно. Бо сором знесилює нас, позбавляє можливості бути вільними й щасливими. Для цього треба усвідомити, що ми маємо вибір. Що маленька дитина вже виросла. А любов та приналежність більше відповідності і насправді може бути заснована тільки на свободі вибору та терпимості до інакості іншого.
І ще треба змиритися з тим, що далеко не кожному ми будемо подобатись. Це усвідомлення насправді дуже звільнює. Отже набираймося сміливості та кажемо собі любому/любій:
- «я хороша/хороший, навіть коли помиляюся»;
- «я не зобов’язана/зобов’язаний кожному догоджати»;
- «я маю право бути на своєму, а не на чийомусь боці».
#психотерапевтонлайн #сором #провина #психологія #консультаціяпсихолога
https://www.instagram.com/ptitcagamayun/
https://t.me/derevozhyttia
https://whatsapp.com/channel/0029VaSHawsEQIalKadGc71v
