11/05/2026
Всі твої невдачі – це і є твій успіх.
Я вчусь усе своє життя.
Останні 19 років особливо.
Курси, навчання, практика, помилки, знову навчання.
Не тому, що «ще недостатньо».
А тому, що мені важливо розуміти людину і тіло глибше.
Я двічі була переселенкою.
І, здається, понад 50 разів збирала своє життя в сумки, коробки й пакети, щоб знову почати в іншому місці.
Інше місто. Інші стіни. Інші маршрути.
Нове «як вижити тут тепер».
І знаєте що?
Навіть зараз я не завжди впевнена, що йду правильно.
Іноді це схоже на топографічний кретинізм у житті:
ніби бачиш карту, бачиш напрямок, але нічого не розумієш.
А в найважливіший момент ще й перестає працювати навігація.
Кожного місяця я сумніваюсь.
У собі.
У виборі.
У напрямку.
У тому, чи вистачить сил.
Але, мабуть, дорослість – це не коли ти перестаєш боятись.
А коли продовжуєш рухатись навіть зі страхом.
Я не порівнюю себе з іншими.
Бо я не жила їх життя.
Не йшла їх дорогами.
Не носила їх втрат.
Не платила їх ціну за їх успіх.
У мене свої синці.
Свої збиті коліна.
Свої ночі, коли треба було зібрати себе буквально по частинах.
І я давно навчилась не чекати, що хтось прийде й зробить життя легшим.
Не навчилась тільки одному – бути до себе поблажливою.
Бо засуджувати себе я вмі
