Oleksandr Khotenko

22/10/2025

Циперович приходить до синагоги:

— Ребе, моя Софочка просить, щоб я купив їй норкове манто, а в мене нема грошей. Що робити?
— Скажи їй, хай молиться до Бога щодня.
— І вона отримає манто?
— Ні, але винен уже будеш не ти. 😄

І от воно — трикутник Карпмана в дії:
жертва (Циперович), переслідувач (Софочка), і рятівник (Ребе).
Кожен намагається зняти з себе відповідальність і знайти винного.

👉 А вихід простий:
помічати, коли тебе затягує у гру,
і ставати дорослим — не рятувати, не звинувачувати, не жаліти.
Бо зрілість починається там, де закінчуються ролі.

🍀Або записатися на консультацію в Дірект

А наостанок — притча.

Учень питає в Майстра:
— Як зрозуміти, що я вже виріс духовно?
Майстер усміхається:
— Коли перестанеш питати, хто винен, і почнеш діяти так, щоб було краще.

19/10/2025

16/10/2025

У буддизмі є такий приклад — якщо з брудним обличчям дивитися в тисячу дзеркал, то в кожному з них ми побачимо тисячу брудних відображень.

З безпочаткових часів ми намагаємося позбутися цих відображень, протираючи дзеркала, замість того щоб умити обличчя.

Умившись, ми побачили б тисячу чистих відображень. Цим прикладом буддизм показує, що весь навколишній світ — лише відображення нашого власного розуму.

— Віктор Пєлєвін

13/10/2025

🌿 Інсайт із курсу “Сучасний Цілитель”

«Маг не бореться. Він працює зі своїм внутрішнім станом — і гілка реальності змінюється.»

Ірино https://www.facebook.com/share/1GNvsojDtY/

🪶 Притча про спокій мага

Колись учень спитав у свого вчителя-мага:
— Учителю, як ти долаєш труднощі? Ти, мабуть, знаєш сильні закляття?

Маг усміхнувся і відповів:
— Коли вітер піднімає пил, я не борюся з пилом. Я просто чекаю, поки він стихне в мені.

Учень не зрозумів:
— Але ж це не змінює зовнішній світ!

Маг подивився на нього спокійно:
— Ти помиляєшся. Коли штиль приходить у мені, буря зникає і зовні. Реальність лише віддзеркалює мій стан.

🕯️ Не завжди потрібно боротися, щоб змінити світ.
Іноді достатньо стати тим, хто вже не потребує боротьби

10/10/2025

«Добре почуватися у шлюбі — це означає добре почуватися з недоліками свого партнера».
(Валеріо Альбісетті)

Коли це нарешті стається, звільняється величезна кількість енергії, яку раніше ми витрачали на боротьбу, торг, протест, спроби ігнорувати свій або чужий біль, чи обурення чужою або власною недосконалістю.

Настає тиша — всередині й зовні.
Час стає плавним, здатним приносити насолоду майже в кожну мить — спільного чи окремого буття.
З’являється наповненість і глибина моменту — у спокої, у русі, навіть коли ви сваритеся.

Сенс рідкісних і дивовижних сварок переходить у щось схоже на гру — у теніс чи в доганялки:
це ще один спосіб сказати одне одному:
«Я знаю, ти тут»,
і «Я бачу, що ти знаєш, що я тут».

Знецінення, якщо й трапляються, то випадково — за інерцією, з розгону старих реакцій. Але вони вже не нищівні й не збивають із ніг.
Рани, які ви завдаєте одне одному, не такі глибокі, бо між вами вже є поле любові, сильніше за поля болю, страху й ненависті.
Вони нікуди не зникають, але більше не здаються єдиною реальністю.
І навіть відчай чи безглуздість уже не абсолютні — їх можна витримати, пройти крізь них разом,
подувши на рану іншого — ту саму, яку сам і завдав.

Стає можливим говорити про те, що сталося — відразу чи згодом, спокійно, без душевних руйнувань.
І дивуватися — собі, іншому, тим глибинам, які відкриваються у спільному житті: у поєднанні дивностей, реакцій, сприйнять, у цій химерній, але справжній красі людської взаємності.

Олександр Вакуров

Любов і глечик

Якось учень спитав свого вчителя:
— Учителю, як зрозуміти, що я навчився любити по-справжньому?

Мудрець простягнув йому глиняний глечик і сказав:
— Налий у нього воду й неси додому, але пам’ятай: не розбий.

Учень ішов уважно, оберігаючи кожен крок. Проте дорогою глечик тріснув, і вода почала просочуватись.
Розчарований, він приніс його назад.

Учитель усміхнувся:
— Ось тепер ти розумієш. Любов — як цей глечик. Вона ніколи не буває без тріщин.
Але якщо в ній ще лишається вода, якщо вона досі напуває — значить, любов жива

04/10/2025

...У казках найрізноманітніших народів є повторювана тема – герой заходить у скарбницю й послідовно проходить кілька залів або кімнат. Спершу з мідними монетами, потім із срібними, золотими, нарешті з дорогоцінним камінням – а в самій дальній кімнаті лежить непримітна стара лампа. Вона, однак, має божественну силу – і тому злі духи намагаються спокусити героя ще до того, як він дійде до останньої камери. Якщо герой зовсім дурень, він набиває кишені міддю вже на самому початку гейсту. Якщо трохи розумніший – його вистачає на срібло й так далі.

У цій казці описано правий і лівий шляхи. Шлях правої руки – це вдосконалення духу, метою якого є сам дух. Людина не спрямовується ні на яку матеріальну чи навіть духовну ціль – а йде, так би мовити, до вічного світла крізь постійно мінливий ландшафт. Це шлях святого. Святий байдужий до цяцьок і часто знаходить лампу, заховану в дальній кімнаті. Інколи він її навіть не торкається. Інколи – освітлює її променями дорогу для інших.

Лівий шлях може бути різним, але його метою зазвичай є золотце й діаманти – як у прямому сенсі, так і в метафоричному. Адепт, так би мовити, змушує богів піддати його спокусі саме з метою спокуситися. Якщо ж просунутий послідовник лівого шляху прямує за самою лампою – а таке теж буває – то лише тому, що знає про її чарівну силу й хоче використати її у егоїстичних чи магічних цілях. Але сила лампи така, що нерідко її світло преображає навіть такого шахрая.

Іншими словами, на шляху правої руки духовні й магічні сили – наприклад, здатність до чудотворення – є побічним ефектом пошуку істини. На шляху лівої руки, навпаки, істина може бути знайдена як доважок до окультних сил. Що, звісно, вкрай принизливо для істини. Шлях правої руки – це надійна дорога до вищого разом з усім світом, без жодних шорткатів. Шлях лівої руки – це спроба потрапити до раю прямо в калошах за допомогою трюків і чорної магії…

Пєлевін, A Sinistra, 2025

30/09/2025

Начебто Пелє радянським футболістам
#мотивація

27/09/2025

Майже всі маркетологи кажуть, що потрібно досліджувати потреби клієнтів і пропонувати їм те, що вони хочуть.

Я думаю, що це маячня.

Слова людей не є джерелом правди. Я ще жодного разу не зустрів людину, яка могла б говорити більше 30 секунд без історій та думок.

Якщо клієнтам потрібен продукт — вони його куплять. Якщо ні — пройдуть повз. Це єдина правда, яка має хвилювати маркетолога.

Не існує «себе» поза стосунками зі світом. Якщо є «ти», то є світ. Про себе можна сказати лише спираючись на те, що поза тобою.

Велика частина таланту коуча полягає в тому, щоб вказувати людям на булшит, який вони самі собі розповідають. Не дозволяти їм себе обманювати.

Тред:

1/ "Мене не хвилює, що про мене подумають інші люди."

Ні, друже, тебе хвилює. Як мінімум, тобі важливо, щоб вони подумали, що тебе це не хвилює, інакше ти б мені цього не повідомляв.

2/ "Для мене не важливий статус."

Так, це твоя спроба заробити статус.

3/ "Я не йду за натовпом. Якщо стадо йде в один бік, мені в інший."

Звичайно, саме тому ти йдеш туди, куди йдуть усі ті, хто «не з натовпом». Ти не йдеш за стадом рівно так само, як і всі інші «не з натовпу».

4/ "Я ніколи не маніпулюю людьми, щоб отримати від них те, що мені потрібно."

Ти маніпулюєш відсутністю маніпуляцій.

5/ "Я допоміг другові, нічого не очікуючи взамін."

Бо друзі завжди допоможуть тобі у важкий момент, правда?

6/ "Я зазвичай роблю анонімні донати."

Щоб ми знали, що ти донатиш анонімно.

7/ "Важливо бути скромним."

Щоб бути кращим за нескромних...

8/ "Я висловився, бо мої діти мають знати, що я не змовчав і я — правдива людина."

Чудово. Тепер ми знаємо тебе як того, хто на захист правди висловив неправдиву думку.

#михайлосаїдов

15/09/2025

Порятунок, на який ти чекаєш,
знаходиться в тих діях, яких ти уникаєш.

Прочитай ще раз…

Чим більш складні, тонкі, талановиті, потрібні людям, унікальні та рідкісні речі ви робите, тим дорожче цінується ваша праця.

«Залізний брусок вагою 1000 грамів. Його сировинна вартість становить близько $100. Якщо з нього зробити підкови — ціна зросте до $250. Якщо перетворити його на швейні голки — його вартість підніметься приблизно до $70 000. Якщо виготовити з нього пружини та шестерні для годинників — він коштуватиме близько $6 мільйонів. А якщо зробити з нього прецизійні лазерні деталі, наприклад, для літографії, його ціна сягне $15 мільйонів».

А ви не замислювались, чому вам так важко себе змінити чи вдосконалити? Чому ви стільки разів починали нове життя з понеділка, але так і не починали? Через лінь? Ні. Бо вами керує сценарій. З якого дива сценарію змінюватися лише тому, що ви захотіли почати нове життя? Ваше бажання — це ваш вектор, але він не прописаний у сценарії й жодним чином на нього не впливає.

Або чому ви, виходячи з кінотеатру, надихалися: «І я так можу! І я стану як вона чи він!» Іноді навіть намагалися наслідувати. Але так і не ставали. Тому що лише хотіли, але не знали, що існує технологія наслідування, або як ми це називаємо — імітація, і що вона справді працює. Працює за грамотного підходу.

Насамперед, потрібно твердо знати, що таке в принципі можливо. Можливо задавати не лише реальність — можливо задавати себе, свого манекена. Манекен при цьому буде змінюватися. Переміщаючись у низці кіноплівок та віддзеркалень, ви будете ставати іншими — такими, якими мріяли себе бачити.

(з книги: «Таффті жриця. Прогулянка живцем у кінострічці»)