Psychological Workshop

Psychological Workshop Професійні послуги психолога

 #психолог  #психотравматолог
23/06/2023

#психолог #психотравматолог

📍📍📍Три стрижні невірності в парі


Що штовхає людину на зраду партнера? Причин безліч та можна виділити три стрижні у пояснені причини невірності. Всі ці причини у поясненні зради притаманні чоловікам та чоловікам.

💡 Особистісні причини

➡ Відсутність прихильності, самотність і невпевненість: у цій категорії люди пояснюють невірність тим, що відчували себе нужденними, самотніми чи невпевненими.

➡ Особистісні характеристики: ця категорія включає причини невірності, пов’язані з певними характеристиками людини, яка вчинила зраду, наприклад, незрілість, психічні захворювання, інфантильність. «Я вважаю себе незрілим», «Я біполярний, це відбулося у маніакальній фазі”.

➡ Сексуальні потреби: відповіді цієї категорії пов’язані із задоволенням невибіркової потреби в с**сі, імпульсом до невірності та почуттям пристрасті. Деякі приклади відповідей : «Сексуальна потреба», «Пристрасть», «Імпульс».

➡ Бажання або фізичний потяг: включає відповіді, пов’язані з потягом і бажанням до конкретної людини, а також з потребою почуватися привабливою для іншої людини. Деякі приклади: «Почуття потягу», «Бажання привабливості для іншої людини”.

➡ Прагнення до свободи, пригод та підвищення цінності: люди повідомляють про прагнення знайти свій власний простір чи відчути свою цінність через інші стосунки, прагнення до підвищення самооцінки та впевненості у собі, прагнення до нових вражень, новизни, та пригод як причини невірності. Приклади відповіді у: «Щоб мати своє особисте життя, у тому числі й у с**суальній сфері, без участі мого партнера», «Втекти в пошуках валоризації».
Емоційна залученість: невірність позашлюбного зв’язку пояснюється емоційною залученістю, пошуком любові й прихильності в нових стосунках, а також відчуттям пристрасті до іншої людини. Приклади відповідей: «Я шалено закохалася в іншого, але все ще люблю свого чоловіка», “Мене зачепив інший чоловік…», «Я зустрів кохання з минулого, яке не вирішилося».

➡ Переконання і правила: людина, яка зрадила, пояснює свій вчинок особистими переконаннями про полігамію.

💡 Причини з подружнього житття

➡ Помста, гнів чи ворожість: в якості причини невірності — гнів, ворожість чи помста за невірність партнера. Наприклад: «Бо він зрадив мене першим», «Бо вона не може зберігати вірність, я засмучуюсь і мщуся їй».

➡ Незадоволеність партнером та/або стосунками: людина пояснює невірність незадоволеністю подружніми стосунками чи партнером, вважаючи, що стосунки були у кризі, відчуваючи себе знеціненим у стосунках або відчуваючи нестачу прихильності. Часто люди називають — наявність агресивної поведінки партнера, його грубість, надмірні ревнощі, відсутністю співчуття з боку партнера.

➡ Сексуальна незадоволеність: невірність, пов’язана із с**суальною незадоволеністю партнера. Деякі з відповіді: «Відсутність бажання/ініціативи з його/її боку», «Відсутність с**су», «Сексуальні розбіжності», «Частота с**су нижче, ніж хотілося б».

💡 Контекст

➡ Вживання алкоголю: бути п’яним чи перебувати під впливом алкоголю під час вчинення акта невірності. Наприклад: «Бо я забагато випив».

➡ Втеча від проблем: люди використовують зв’язок з іншою людиною як спосіб втекти від повсякденних проблем, наприклад, від проблем, пов’язаних із роботою: «Втеча від проблем [в основному фінансових], накопичення стресу», «Різні зовнішні проблеми».

➡ Можливість зради: перебування в контексті/оточенні, яке сприяло невірності, наприклад, на вечірці; можливість зрадити через фізичну віддаленість від партнера. Наприклад: «Відносини тільки починалися, вони були ще нестабільними. Був період фізичної дистанції (з професійних причин ми довгий час жили в різних містах)», «Бо він багато їздить по роботі, а я залишаюся вдома одна», «Я подорожую одна, одного разу вночі я пішла гуляти та багато випила”.

#психолог #психологонлайн #психологукраїна

 #горе #пережиттягоря #жалоба #психолог #психологонлайн #психотравматолог
01/06/2023

#горе
#пережиттягоря
#жалоба
#психолог
#психологонлайн
#психотравматолог

 #с**суальненасилля #психолог #психотравматолог
20/05/2023

#с**суальненасилля
#психолог
#психотравматолог

📌НАСЛІДКИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА В ДИТИНСТВІ: АМБІВАЛЕНТНА СЕКСУАЛЬНІСТЬ

Амбівалентність с**суальності в дорослому віці в контексті насилля над дитиною означає одночасне переживання відсторонення й одержимості с**сом. Така людина може хотіти ніжності й с**су і водночас відчувати щиру відразу і неприйняття с**суальності.
“Люблю с**с, але ненавиджу відчуття після, я дуже зіпсована. Мені важко дихати, коли я думаю про те, яка я є насправді”

Частіше за все під час статевого акту вони будуть бачать образи насилля, а перед їхнім внутрішнім поглядом образ партнера може замінюватись на кривдника. В такі моменти вони іноді навіть бажають насилля.

“Це погано контрольований процес. Просто бачу його”

У цей момент вони можуть навіть не відчувати, що те, що пробуджується, є насильством, позаяк бажання оргазму і почуття збудження бувають більшими; однак після статевого акту, коли тіло заспокоїться, почуття провини, відрази та презирства будуть набагато сильнішими.

Якщо дитина піддалася насильству зі сторони близької людини, с**суальна амбівалентність буде значно виразнішою. Якщо кривдник не застосовував фізичну силу під час насильства, у жертви скоріше за все виникає більше провини та самозвинувачення, що викликає сильне занепокоєння у відношенні збудження та призведе до розвитку с**суальної амбівалентності.

Деякі люди згадують, що іноді під час насильства вони відчували сильне збудження та оргазм. Почуття провини, відраза та збудження були присутні під час насилля, так само зараз, у дорослому віці, все ці емоції та стани чергуються при інтимних стосунках в парі або мастурбації. Навіть якщо жертва відчуває оргазм під час насилля, це не означає, що вона відчуває себе добре.

Сексуальна амбівалентність спостерігається, коли досвід закоханості супроводжується гіперс**суальністю, в той час, як тривалі стосунки, викликають нудьгу, ворожість та гіпос**суальність.

“Стабільність у стосунках…я потрапляю в пітьму…знову антидепресанти…а потім маніакальна фаза… шалений с**с…скільки різних діагнозів підозрювали…я сама вважала, що мої стани пов’язані із розладами настрою …я не згадувала про те що час від часу мене с**суального використовували, коли я була підлітком”

За наявності історії с**суального насильства часто існує частина Я, яка поводиться як «спокусник або спокусниця», що»завойовує» бажаних партнерів, використовуючи с**с. Однак після того, як партнер демонструє відданість та бажання продовжувати стосунки, зміцнюючи їх, тіло часто стає гіпос**суальним. Парадоксально, як тільки виникає справжня близькість і довіра, подолати страх, покладаючись на роботизовані с**суалізовані частини себе, може виявитися складніше. Інші аспекти с**суальної амбівалентності виникають, коли інкапсульовані дитячі частини, що застигли в часі, «виходять» під час с**су з настановами та афектами, які кодуються травмою, наприклад, «с**с — це огидно та/або брудно».

“Все може бути добре, але стан може різко змінитися: холодно, огидно, брудно. Для чого я себе ображаю? Для чого я так хотіла цього? Як тепер знову це витерпіти?”

За наявності надійного звязку з батьками та відсутності тяжких дитячих травм у людини розвивається прийняттявласної с**суальності. Люди здатні до інтимних стосунків, взаємодіяти з іншими для самозаспокоєння, поряд із цим, людина здатна до саморегуляції, автономії, міжособистісної спорідненості, близкості. Сексуальність є сферою радості, яка вільна від почуття провини та відчуття бруду. За відсутності психічної травми людина продовжує пізнавати свою ідентичність, с**суальність через близькі стосунки й не боїться загубити себе в них. Сексуальна активність може бути різною, але не просякнута великими розбіжностями в її прояві. Все це може бути недоступним для людей з історію с**суального насилля у ранньому дитинстві.

#с**суальненасилля #птср #психічнатравма #кптср #психотравматолог #травмотерапія #с**суальнатравма #психолог

Психолог, психотерапевт онлайн #с**суальненасилля #психотравматолог #консультаціяпсихолога
10/05/2023

Психолог, психотерапевт онлайн
#с**суальненасилля
#психотравматолог
#консультаціяпсихолога

📌НАСЛІДКИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА В ДИТИНСТВІ: ГІПЕРСЕКСУАЛЬНІСТЬ

Нормальний розвиток дозволяє дитині інтегрувати с**суальність як на емоційному, так і на фізичному та інтелектуальному рівні. Якщо відбувається насильство, у дитини немає шансів пройти через стадії розвитку, які б привели її до дорослого с**су; дорослий с**с нав’язується тоді, коли всі функції дитини нездатні до інтеграції с**суального досвіду. Інакше кажучи, с**суальне насильство є особливо згубною формою травми, оскільки воно порушує розвиток Я, регуляцію афектів та почуття безпеки у взаємостосунках на критичних етапах розвитку.

Коли відбувається с**суальне зловживання, с**суальне збудження часто активізується передчасно, в контексті насильства, зради, страху, сорому та провини.

У дитини, яка зазнала с**суального насилля самосприйняття порушується, виникає почуття дефективності, безсилля і втрати контролю за власним тілом і навколишнім середовищем.

Діти, які стали жертвами с**суального насильства, не були навчені тому, як захистити себе від можливого насильства, оскільки ніхто не захищав їх, коли вони зазнавали жорстококого поводження.

“Звичайно вони знали, але їм було байдуже. Нікому не потрібні ці проблеми. Ці скандали та незручності. Я думаю, що навіть якби він мене гвалтував вони б проковтнули. Він єдиний хто заробляв у цій сім’ї гроші”
(Дівчина, яку с**суально використовував чоловік її рідної бабусі)

Внаслідок насильства діти дізнаються, що мають робити те, що від них очікують інші. Вони також дізнаються, що «ні» з їхнього боку є, щонайменше марним, або навіть небезпечним. Коли ці діти виростають, їм буває важко розпізнати потенційну небезпеку, небезпечних людей та ситуації. Вони можуть вірити, що їм вдасться отримати любов, яку вони шукають, якщо вони с**суально здадуться, якщо вони не чинитимуть опір.
Деякі люди, що зазнали с**суального насилля в дитинстві відчувають себе зобов’язаними бути в с**суальному «розпорядженні» будь-кого, хто звертається до них із найменшою добротою чи с**суальними бажаннями.

“Це дивно, але я дійсно вважаю, що якщо хтось проявив до мене доброту чи потурбувався про дрібницю, я маю віддячити цій людині с**сом. Звичайно, якщо хтось хоче зі мною с**су, я зобов’язана сказати “так”. Раніше я цього не усвідомлювала, поки у мене не з’явилась подруга, яка почала звертати на це увагу. До того, я не бачила жодних проблем. Тепер я їх бачу, але все одно я можу говорити собі: “Ти не маєш займатися с**сом з усіма, хто запропонував тобі підвести тебе до метро”, але щось в середині не вірить цим словам”

Деякі люди, що зазнали с**суального насильства, засвоюють, що єдиний спосіб отримати любов і прихильність – це с**с. Якщо дитина була емоційно обділена в інших стосунках, вона може продовжувати шукати уваги та любові через с**с, коли стає дорослою.
У стосунках ці люди знаходитимуть насамперед с**с і залишатимуться емоційно порожніми, що призведе до пошуку нових с**суальних партнерів, сподіваючись, що вони нарешті знайдуть емоційне задоволення, те “щось”, що завжди вислизає з їхніх рук. Вони також можуть вважати, що єдине цінне, що вони можуть запропонувати іншим, — це с**с.

Секс часто виявляється єдиним «заспокійливим», для людини, яка зазнала с**суального насильства в дитинстві, найміцнішим клеєм, що дає відчуття зв’язку та приналежності у стосунках. Часто для такої людини любити когось означає бути с**суально близьким та віддаватися фізично. Якщо партнер такої людини відмовляється від с**су, вона почуватиметься нелюбою, знехтуваноюта відштовхнутою.

Гіперс**суальну людину часто називають «с**суальним наркоманом», витрати якої можуть значно перевищувати задоволення. У деяких людей компульсивний репертуар включає незаконну с**суальну активність з невідповідними партнерами, наприклад, з дітьми чи іншими людьми, які не можуть дати згоду, або дивна поведінка, наприклад, заподіяння болю чи приниження собі, чи іншим.

Компульсивна с**суальна поведінка може також включати с**с з об’єктами, що найбільше помітно у залежних від порнографії або кіберс**су людей, які можуть сидіти вдома і мастурбувати по кілька годин. При компульсивній гіперс**суальності виникає ефект толерантності з підвищенням рівня інтенсивності с**суальних практик, щоб отримати той самий «ефект».
Людина стає стурбованою с**суальною поведінкою в нав’язливій манері й формує компульсивну звичку, щоб впоратися з нестримним дистресом. Когнітивні спотворення ще більше вписують поведінку в контекст все більш руйнівного способу життя.

“Спочатку я просто мастурбувала з однією жінкою не камеру. Вона набагато старша за мене і напевно має свої проблеми й травми. Але вона хотіла стосунків, проте я не хотіла пускати її близько. Їй не потрібно було мастурбувати так часто як мені. І я почала шукати різни способи задовольнити свої потреби. Це були різні люди старші за мене. Інколи я вмикала камеру в робочому туалеті. Це ставало нав’язливим, я вже погано розбирала тих людей, з якими мастурбувала”

В очах чоловіків така жінка часто буває дуже гарною коханкою, сміливою і провокаційною, пристрасною, без обмежень і з яскравою уявою, яка повністю віддасться, без забобонів і здорового почуття сорому. Проте людині, яка зазнала с**суального насильства в дитинстві може бути страшно емоційно зблизитись з чоловіком/жінкою, через невпевненість в собі.

“Він був дійсно в мене закоханий, мабуть. Не без с**суальної залежності від мене, звичайно. Але мені було страшно, що він може побачити мене такою якою я є насправді. Тому я залишила його”

Часто такі люди зізнаються що насправді вони хотіли не с**су, а одного-єдиного обіймів, потрапити в «місце» яке було б безпечним і приємним. Проте найчастіше вони несвідомо обирали тих, хто їх ображав та використовував.
“Я завжди потрапляю в ситуації, які закінчуються с**сом. Я приходжу додому до якогось незнайомого чоловіка, найчастіше це відбувається тоді, коли я п’яна. Я часто дозволяю йому робити все, що він хоче. Іноді наступного дня я навіть не можу згадати, як я там опинилась і не знаю імені того чоловіка. Це відбувається з того часу, як мені виповнилося 14 років і я почала вести активне с**суальне життя”

Так виглядає динаміка насильства — злочинець використовував жертву під виглядом любові, тому навіть дорослі, які зазнали насильства, сприймають дотик, яким би він не був, за кохання.

“ Ми пішли у шкільний садок. Він запропонував оральний с**с. Я подумала, що він мене любить, бо він же чомусь обрав мене, а не когось іншого. Мені було 13 років.
Коли мій вітчим задовольняв свої с**суальні потреби при мені він казав: «Я дуже тебе люблю і довіряю, я хочу це робити при тобі, бо ти мені дуже допомагаєш, ти така одна, кому я можу і хочу це показати».
Я не думала, що між цим є зв’язок. Я прожила не розуміючи впливу с**суального використання мене вітчимом до 27 років. Не розуміючи чому мої стосунки з чоловіками не складаються. Я не знала, що відповідь дуже проста: нормальні хлопці просто лякались моєї с**суальної готовності в перші хвилини знайомства, ненормальні — просто використовували мене, не лише с**суально. Тепер я знаю, що не треба швидко зближуватись, це відштовхує, але я не можу досі себе контролювати. Тепер мені просто потрібен с**с”

Для багатьох травмованих с**суальним насильством людей не існує інших способів висловлювання своїх почуттів окрім як в площині с**су. Йдеться про те, що будь-які імпульси с**суалізуються.

“Я помітила, що буваю зла, неважливо, що мене розізлило, це може бути ситуація з неввічливим таксистом, або конфлікт з колегою, або просто якась подія про яку я прочитала в інтернеті. Тоді я прагну грубого с**су. Якщо у мене немає партнера, я вдаюсь до грубої мастурбації, роблю собі боляче й уявляю грубий с**с з якимсь потворним чоловіком”



«Мене здивував мій хлопець, коли сказав, що я не розумію ситуацій, коли с**с може бути недоречним. Його звільнили з роботи, він був дуже засмучений, я хотіла його втішити с**сом, але він відреагував роздратуванням. Я просто не знала, що робити, як бути з ним, що говорити. Це був перший промінь сонця, який потрапив до моєї зіпсованої с**сом з самого дитинства, свідомості”

Часто людина, яка чинила с**суальне насилля заспокоювала себе насильницьким дотиком до дитини. Дитина отримала, серед іншого, повідомлення про те, що найкоротший шлях до заспокоєння пролягає через дотик. Насправді психіка заспокоюється через тіло: с**суальність впливає на афекти, зменшує відчуття фізичного болю, зменшує напругу, страх, порожнечу. Сексуальні практики, особливо якщо вони не пов’язані із завданням тілу дитини фізичного болю можуть навіть дати хибне почуття «безпеки».

Деякі дорослі люди, які зазнали с**суального насилля в дитинстві розповідають, що на раціональному рівні вони прагнуть ніжності, поваги, взаємності, ніжності, турботи, але коли з’являється можливість все це отримати, їх найбільше збуджує та приваблює беспосередньо атмосфера с**су, образи чи позиції насильства.

Компульсивне прагнення до повторення с**суально небезпечних практик і ситуацій часто створює відчуття «тріумфу над трагедією», у тому сенсі, що, цього разу жертва обирає практику/ситуацію самостійно, а не підкоряється волі іншого або потрапляє в ситуацію насилля раптово. Найбільше помітно це в проституції, коли вихідна неконтрольована травматична ситуація (с**суальне насилля) розглядається на мінімальній сцені, де вона може бути контрольовано сформована (проституція).

Коли у людини спостерігаються значні дефіцити Я та порушення найважливіших функцій менталізації, такій людині бракує критичних здібностей, які є центральними для встановлення меж с**суального функціонування. Дуже часто дорослі, які зазнали с**суального насилля в дитинстві демонструють брак менталізації, а саме дефіцит здатності розмірковувати про власні психічні стани та психічні стани інших людей. Одним із проявів посттравматичного порушення менталізації є страх власних думок та психічного загалом. Існують також надійні способи відмовитись від мислення – алкоголь, наркотики, їжа та гіперс**суальність. “Думати боляче” — коротко і виразно підсумовує терапевтичну сесію дівчина, яка намагається позбавитись с**суальної травми дитинства, яка окрім іншого проявляє себе нав’язливими с**суальними практиками.

Ініціація парних стосунків потребує реалістичної самооцінки. Якщо людина вважає себе поганою, дефектною, негідною, пошкодженою або нездатною подбати про себе, її стосунки з іншими людьми завжди складні.

Жести, що маркують межі, такі як погляд в очі, соціальні навички та навички знайомства є необхідними для визначення характеру взаємодії при знайомстві. Після встановлення контакту людям необхідно домовитись про межі відносин. Людям, які зазнали с**суального насилля в дитинстві дуже часто це недоступно, вони легко пускають людей до себе надто близько, так само вони з легкістю перетинають межу інших людей.

“ Ні, я не знаю, що відбувалося між нами з моменту знайомства до моменту с**су. Ніби нічого особливого. Як я дала знати, що я “погодилась”? Не знаю. Я не погоджувалась ніби…але й не була проти”

Ця відповідь дівчини красномовно вказує не відсутність функції спостереження за власною поведінкою та контекстом її спілкування з чоловіками, з якими вона с**суально зближається, не помічаючи, коли і як це відбувається. Тобто в цьому випадку відсутня функція диференції соціальних жестів (кому призначені) та панування пресимволічних дій, які не менталізуються.

Щоб постійно почуватися прийнятим, людина, яка було с**суально використана змушена компульсивно шукати підтвердження своєї значущості, як засіб боротьби з глибокою ненавистю до себе.

Таким чином, гіперс**суальні особи, які зголодніли за увагою, ласкою, дотиком чи схваленням, але не мають можливостей для задоволення основних потреб, можуть досягти неміцного, швидкоплинного почуття впевненості та псевдоінтимності.

Сексуальність — це лише одна з областей, яка може бути порушена, і не кожна людина, яка зазнала с**суального насилля, обов’язково відчуватиме труднощі у с**суальному функціонуванні. Вони можуть переживати с**с, без нав’язливих спогадів про насильство: але вони, наприклад, страждатимуть від панічних атак чи фобій в інших ситуаціях, які несвідомо нагадують про насильство. Клінічний досвід переконливо показав, що багато людей, які зазнали с**суального насильства змогли подолати його наслідки повністю, або в занадто складних випадках, хоча б частково.

#птср #кптср #стресовірозлади #с**суальнатравма #психотравматологія #травмотерапія #травмотерапевт #консультантпсихотравматолог #психолог #психологонлайн #психологхарків #психологукраїна #психологамаліямакаренко Психолог, психотерапевт онлайн

 #психолог #консультаціяпсихолога #психологукраїнаПсихолог, психотерапевт онлайн
03/05/2023

#психолог
#консультаціяпсихолога
#психологукраїна
Психолог, психотерапевт онлайн

📌ВИСОКОЧУТЛИВІ ЛЮДИ

Існує риса, яка характеризується чутливістю сенсорної обробки, що визначає високочутливу людину/особистість.
Термін високочутлива людина був вперше введений у 1996 році психологом Елейн Арон, яка сама є високочутливою людиною.

В оригінальному визначенні Арон висока чутливість — це вроджена, генетична, а не набута риса.

У дослідженнях Арон ознаки високочутливої людини диференційовані на чотири категорії.

1. Глибина обробки
Високочутливі люди обробляють всі види інформації глибше, ніж інші, є більш рефлексивними й потребують більше часу для прийняття рішень.
Глибина обробки відбувається як свідомо, через аналіз інформації, так і несвідомо, через інтуїцію чи здогадки.

2. Надмірна тривожність
Високочутливі люди помічають набагато більше, ніж інші в тій самій ситуації або в тому самому середовищі, включаючи емоції інших людей, рівень шуму, запахи та інші аспекти навколишнього середовища. Це може бути перевагою, але також може призвести до надмірного збудження і стресу.

3. Емоційна інтенсивність або емпатія
Високочутливі люди відчувають сильні позитивні та негативні емоції у відповідь на низку приємних і болючих стимулів. Це підвищує їхню чутливість до почуттів інших, роблячи їх дуже емпатичними.

4. Сенсорна чутливість
Високочутливі люди помічають тонкі подразники навколишнього середовища, які інші люди не помічають. Це може допомогти захистити їх та інших членів їхньої соціальної групи від непередбачуваних ситуацій та небезпеки, але також може призвести до проблематичного рівня чутливості до їжі, болю, ліків, шуму та світла.

З еволюційної точки зору, високочутливі люди можуть виконувати функцію передбачення в соціальних групах завдяки підвищеній інтуїції та чутливості до сигналів навколишнього середовища. Були виявлені високочутливі представники близько 100 видів тварин, які часто попереджають свою групу про небезпеку, непомічену іншими, допомагаючи уникнути загрози.
Ознака високої чутливості не пов’язана з обдарованістю, яка становить лише 3% населення. Однак дослідження, проведене психологом Ельке ван Хооф, показало, що 87% обдарованих людей є високочутливими.
Високочутливі люди також мають загострене естетичне почуття, вони дуже чутливими до краси в природі та мистецтві. Крім того, їх більше турбують потворні або грубі подразники, ніж менш чутливих людей, і вони уникають фільмів та новин з елементами насильства. Вони також частіше бачать яскраві сни й мають багате внутрішнє життя.

💡 10 ознак високочутливих людей
Високочутливі люди мають чіткі ознаки, які можна прийняти за симптоми, але які не вказують на той, чи інший розлад.
1.Високочутливі люди відчувають все глибше та інтенсивніше, ніж інші, будь то радість чи смуток, задоволення чи біль.
2.Висока чутливість означає, що ці люди отримують велике задоволення від простих життєвих радощів, що робить їх невибагливими та легкими в задоволенні.
3.Високочутливі люди потребують набагато більше часу на відпочинок, ніж інші, вони процвітають у тиші й потребують повільнішого темпу життя. Це означає, що час на відпочинок і переосмислення досвіду є важливим для їхнього добробуту.
4.Високочутливі люди приймають рішення довше, ніж інші, через глибину обробки інформації.
5.Зміни можуть створювати проблеми для високочутливих людей. Навіть позитивні зміни можуть призвести до високого рівня збудження і тривоги одночасно через надмірну стимуляцію, спричинену новим досвідом.
6.Високочутливим людям може бути складно вирішувати конфлікти та сприймати критику, оскільки вони, як правило, мають дуже високі очікування від себе і суворо ставляться до себе, коли виконують поставлені завданнями не надто добре. Додаткова критика з боку інших може здаватися їм непосильною та викликати сильний стрес.
7.Високочутливі люди, як правило, мають багате внутрішнє життя, вони більш самосвідомі, креативні та проникливі, ніж менш чутливі люди. Це, ймовірно, приваблює їх вивчати духовні практики, особливо вони тяжіють до споглядальних практик. Вони також глибоко цінують такі види мистецтва, як живопис, танці та музика.
8.Високочутливі люди, як правило, уникають негативного перенапруження, викликаного фільмами з елементами насилля та висвітленням подій у новинах, що завдає їм майже фізичних страждань.
9.Вразливість до надмірної стимуляції може призвести до того, що в нових або напружених ситуаціях люди можуть замикатися в собі. Це може призвести до того, що їх сприйматимуть як сором’язливих або нетовариських, хоча багато хто з них є екстравертами, яким просто потрібен додатковий час побути наодинці, щоб обдумати все, що відбувається.
10.Високочутливі люди віддають перевагу невеликому соціальному колу, сповненому любові, поваги та підтримки, які вони повертають з надлишком завдяки високому рівню емпатії. Щоб впустити іншу людину у своє життя, потрібен час, але коли високочутливі люди стають для когось друзями, вони будуть вірним і підтримуватимуть своїх друзів у будь-яку хвилину.
#психологукраїна
#консультантпсихотравматолог
# #амаліямакаренко #психологонлайн #високочутливілюди Психолог, психотерапевт онлайн

 #посттравматичнезростання #птср #кптср #психолог #психотравматолог #консультаціяпсихологаПсихолог, психотерапевт онлайн
28/04/2023

#посттравматичнезростання
#птср
#кптср
#психолог
#психотравматолог
#консультаціяпсихолога
Психолог, психотерапевт онлайн

📌ПОСТТРАВМАТИЧНЕ ЗРОСТАННЯ. УСЕ, ЩО НЕ ВБИВАЄ, РОБИТЬ СИЛЬНІШИМ?

Ідея, що багато людей не тільки повертаються до свого вихідного рівня після перенесеної травми, але й відчувають позитивну трансформацію у своїх цінностях, діях і стосунках насправді нараховує тисячі років. Про це писали древні греки та євреї, ідеї позитивної сили, що трансформує після травмівних подій присутні в індуїзмі, буддизмі та ісламі.

У 90-х роках 20 ст. Р. Тедескі та Л. Калхун ввели термін «посттравматичне зростання».

Посттравматичне зростання (ПТЗ) — це позитивні психологічні зміни, які з’являються у результаті боротьби з дуже складним життєвими обставинами. Ці обставини — виклик адаптаційним ресурсам особистості; вони створюють значні труднощі розуміння людиною світу та свого місця у ньому. Посттравматичне зростання містить в собі психологічні зрушення у мисленні та ставленні до світу і себе, які сприяють особистісному процесу змін.
Ідея посттравматичного зростання виходить за рамки концепції стійкості, припускаючи, що в деяких областях люди можуть не тільки повернутися до свого вихідного рівня після перенесеної травми, але й можуть мати позитивні зміни в перспективі.

Оскільки теорія посттравматичного зростання описує позитивні зміни після травми, а не негативні, вона належить до категорії позитивних психологічних змін. Попри те, що ПТЗ (як концепція) спочатку не була описана в рамках позитивної психології, нині вона включена до позитивних психологічних теорій. Це підтверджується паралелями між основними поняттями та ідеалами позитивної психології та посттравматичним зростанням.

Існує безліч варіацій в психологічних текстах афоризму Ніцше «Усе, мене не вбиває, робить мене сильнішим». Інтуїтивна привабливість цієї концепції очевидна, проте, заглибившись у дослідження, виявляється, що правда є трохи іншою, теорія посттравматичного зростання є «значною мірою ілюзорною».

По-перше, дослідження посттравматичного зростання страждають від серйозних методологічних недоліків. Багато дослідників наголошують, що навіть найкращі інструменти дослідження можуть не розв’язувати проблему, тому, що ці дослідження є фундаментально помилковими. Це питання є вкрай важливим, але його виклад для широкого загалу може бути занадто стомливим. Тому можна зазначити простіші та зрозуміліші зауваження, серед яких, наприклад, питання про час постравматичних змін та довіру до повідомлень інтроспекторів (люди які надають звіти внаслідок самоспостереження та самоаналізу). Дослідження показують, що люди погано вміють самоспостерігати, — ми схильні вигадувати різні історії для різноманітності, але ці історії залишаються лише історіями. Вони насправді не відображають того, що насправді спричинило ці зміни.

Отже, питання полягає в наступному: як нам дізнатися, що зростання відбувається через травму, а не через інший значний життєвий досвід, наприклад, переїзд в іншу країну чи народження дітей? Дослідник постравматичного зростання К. Парк, каже: «Я хочу відмовитися від ідеї, що люди можуть точно повідомляти, що вони виросли після травми».
Насправді найкращим способом продемонструвати реальне зростання було б опитування людей до та після травматичної події. На жаль, такі дослідження проводити важко, а тим небагатьом дослідженням посттравматичного зростання, в яких це було зроблено, не вдалося уникнути методологічних огріхів.

По-друге, поштовх до вивчення травми з точки зору зростання походить від мислення, яке схильне цінувати позитивні емоції та знецінювати або навіть уникати негативних емоцій.

Такий підхід може змусити постраждалих заперечувати або придушувати свої негативні почуття, що може мати шкідливі наслідки. Таке прагнення до позитивних результатів може створити токсичні культурні оповідки, які тільки перешкоджатимуть шляху до зцілення.
Згадуючи батьків, які втратили дитину під час масової стрілянини в Увалде дослідників постравматичного зростання Джаявікрем каже: «Є щось гротескне в цьому очікуванні чогось подібного”.
Очікування щодо постравматичного зростання можуть чинити величезний тиск на тих, хто вижив, змушуючи їх приховувати свої страждання.
В постравматичних переживаннях існують різні нюанси, але тепер здається все більш імовірним, що інформація про поширеність посттравматичного росту була перебільшеною. Це не просто песимістичне бачення: це може мати серйозні наслідки. У деяких випадках наратив про потенціал зростання може бути гнітючим, він створює очікування, що людина не тільки повинна оговтатися від того, що з нею трапилося, але, очевидно, вона повинна стати кращою, ніж будь-коли раніше. Такий тиск, може призвести до погіршення психічного здоров’я деяких людей.

Візьмемо, наприклад, дослідження, у якому дослідники порівнювали результати близько 400 солдатів, які були відправлені в Ірак. Солдати, які повідомили про найбільший особистий розвиток через п’ять місяців після повернення додому, також повідомили про найбільшу кількість симптомів посттравматичного стресу через 10 місяців. Це свідчить про те, що для деяких людей хибне сприйняття зростання може бути марним способом обробки травми. Отже, слід бути особливо обережними, заохочуючи людей бачити позитивні зміни в результаті їхньої травми.

Психологи несуть велику відповідальність за те, як вони представляють теорію. Теорії не повинні створювати додаткового тиску на людей, які пережили дуже важки часи. Так, звичайно, дуже важливо показувати іншу сторону — деякі люди досягають успіху та кидають собі виклик, а не просто зосереджуються на очікуванні страждань. Але надто райдужні ідеї найчастіше особливо шкідливі, особливо коли їх сприймають ті, хто ніколи не стояв за межею, не був у повному розпорядженні інших людей, не втрачав все, аж до втрати себе самого, не благав про відключення свідомості, щоб не бачити/відчувати/чути того, що відбувається. Тому претензійність позитивної психології може призводити до очікувань, що люди, які пройшли через жах, будуть швидко відновлюватись, ба більше, трансформуються на фенікса.

Однак Тедескі й Калхун відмічали (це відмічається в деяких інших сучасних дослідженнях), що позитивні психологічні зміни після травматичної ситуації не обов’язково виключають виникнення негативних посттравматичних психічних процесів.
Наприклад, співіснування позитивних та негативних змін може відбуватися одночасно в різних областях — зростання особистісної сили та одночасне ослаблення довіри до інших людей тощо.

У своїй роботі з людьми, які страждали від наслідків екстремальних ситуацій я бачила силу. Я взагалі ніколи не бачила, щоб у людей, які страждають на постравматичні розлади не було ознак постравматичного зростання. Але психічно травмовані люди переважно розгублені, дезорієнтовані, втомлені, жахаються багатьох речей та часом втрачають дієздатність. Сила є, але порівняно зі стражданням її, на жаль, значно менше. Покладаючись на власну практику мені здається, що справедливо говорити: “Усе, що не вбиває робить слабшим і сильнішим одночасно”.

Пріоритетом психотравматологічної роботи має бути надання підтримки, яка потрібна конкретній людині, щоб подолати свою травму. Відкритість до різноманітності посттравматичних наслідків — обов’язкова, але нав’язування розповідей про зростання відверто шкідливе.

Мені подобаються розважливість у погляді дослідника ПТЗ Джаявікрема, людини, яка на власні очі бачила насилля, біль та втрати: “Те, як люди реагують на нещастя, має нюанси. Люди можуть змінитись позитивно. Люди можуть змінитись негативно. Люди взагалі можуть не змінитись. І це нормально”.
#психотравматолог #психологамаліямакаренко #сімейнийпсихолог #ПТСР #посттравматичнезростання #психотерапевт #психологхарків #психологонлайн #кптср #психічнатравма #психологукраїна #консультантпсихотравматолог Психолог, психотерапевт онлайн

Address

Kharkiv

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Psychological Workshop posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Psychological Workshop:

Share

Share on Facebook Share on Twitter Share on LinkedIn
Share on Pinterest Share on Reddit Share via Email
Share on WhatsApp Share on Instagram Share on Telegram