24/02/2022
Ми продовжуємо нашу рубрику "Азбука Взуття" ❗️
👉Чергова літера «П»!
✅Знайомтесь !!! ЦЕ П'ЯНЕЛЛЕ
🔴ВЗУТТЯ ВІД А ДО Я
🔷П'ЯНЕЛЛЕ
(Частина 2)
🔸Венеціанки прагнули збільшити висоту п'янелле і прикрашали їх усіма доступними їм способами, що взагалі суперечило здоровому глузду, адже демонстрація п'янелле на людях вважалася поганою. Шляхетні дами мали старанно ховати своє взуття від нескромних поглядів. У роботах італійських граверів і художників чинквеченто зображення п'янелле в композиціях сцен служить або натяком на розпусту, або означає домашню обстановку.
🔸Роздивляючи гравюри Чезаре Вечелліо, що відобразив людей того часу, бачимо венеціанську даму в спідній білизні, що усамітнилася вдома для фарбування волосся (в Італії особливо цінувалися світловолосі жінки), поряд з нею стоїть пара п'янелле.
🔸 На іншій гравюрі зображено публічну жінку (про це свідчить недвозначний підпис вгорі), напівпрозорі спідниці якої аж ніяк не приховують п'янелле.
🔸А ось кокетлива синьйора в домашній обстановці грайливо піднімаючи край сукні, показує одну ніжку в п'янелле.
🔸Слід особливо відзначити, що Чезаре Вечелліо не лише створював гравюри, а й робив докладні описи костюма та обставин, за яких цей костюм носили. Тому його роботи є достовірними і дуже цінними.
🔸На жаль, не завжди італійкам вдавалося з честю перемогти у змаганні на спритність, ходячи у п'янелле. Фабриціо Карозо стверджував, що дама, яка не опанувала граційної ходи при ходьбі на п'янелле, ризикує впасти або втратити один черевичок, «як це можна було побачити раніше і можна бачити зараз у церквах та на святах». Далі танцмейстер гнівно пише: «Деякі синьйори та шляхетні донни так човгають п'янеллле при ходьбі, що шум, який вони роблять, зводить оточуючих з розуму».
🔸Виконавши рекомендації Карозо щодо правильного носіння взуття та правильної послідовності рухів при ходьбі, жінка починала рухатися «граціозно, відповідно і красиво, бо природна хода – це одне, а майстерна – зовсім інше».
🔸 Але це ще не все! Оволодівши премудростями майстерної ходи, благородна донна мала засвоїти ще одну непросту науку поводження з важкими пишними спідницями. Взуття ж не можна було демонструвати, щоб не вважали жінку розпусницею! Тому і Негрі, і Карозо підкреслюють, що навіть під час руху назад поділ спідниці не можна піднімати руками. Жінка повинна була мати грацію кішки або плазуна, щоб, танцюючи, не наступити на нижній край сукні. Тобто їй слід було обережно відступити, «поводячи всім тілом, як це роблять змії, злегка розгортаючись разом з фальдильєю», тим самим вивільнити простір для ніг «набагато граціозніше, ніж задираючи спідниці іншим способом». Якщо ж місця для маневрів у зміїному стилі не було, дозволялося трохи підняти сукню ззаду. Чезаре Негрі до того ж вважав, що і під час виконання гальярди не слід піднімати спідниці руками, бо «це виглядає жахливо». Поділ сукні не повинен був підніматись навіть під час енергійних поворотів та інших активних рухів.
🔸Чимало зусиль і часу займало освоєння хореографічних премудростей. Але запам'ятовування та точне відтворення найскладніших па та композицій, демонстрація досконалих навичок танцю, витонченості та грації свідчили про високий рівень інтелектуального та фізичного розвитку виконавиці. Таким чином, танець поряд із одягом та взуттям став одним із невербальних інструментів створення образу шляхетної пані.
